Агент Сталіна, улюблена актриса Гітлера, коханка Геббельса та Канаріса: як Маріці Рекк вдавалося підкорювати серця диктаторів
Маріку Рекк любили й Гітлер, і Сталін. Її вважали коханкою Геббельса та Канаріса, пособницею фашистів. Суперечки про те, чи була вона таємним агентом нацистів, чи працювала на радянську розвідку, чи була вона інформатором, чи ніколи не мала до цього відношення і займалася виключно творчістю, продовжуються досі.
Бажаючи чи не бажаючи, але Маріка Рекк послужила і на благо найнелюдянішого режиму в історії нашої цивілізації, будучи зіркою Третього Рейху. Але попри це, біля кас радянських кінотеатрів збиралися величезні черги людей, які бажали подивитися трофейні фільми за її участю.
Де народилася і як будувала кар’єру улюблениця диктаторів Маріка Рекк?
У 16 років Марика вже мала власне шоу, з яким вона їздила містами Європи – Віднем, Прагою, Будапештом, Зальцбургом.
Маріка Рекк народилася в сім’ї успішного австро-угорського архітектора. Він був забезпечений замовленнями на будівництво дорогих котеджів у великих містах країни. Дівчинка росла за умов стабільно великого достатку, навчалася бальним танцям у російської наставниці – мадам Рудковської. Тому Маріка Рекк симпатизувала росіянам та Росії.
Після першої світової лопнули багато банків, у тому числі й ті, в яких зберігалися заощадження батьків Маріки. Замовлення на будівництво зійшли нанівець, родина переїхала до Парижа. Сім’ю в цей період виручила Маріка – вона серйозно і неухильно займалася танцями й дуже рано почала працювати з трупою Гертруди Хофман у кабаре Мулен Руж.
Через рік Маріка вже їздила зі своїм батьком, який виступав у ролі її імпресаріо, на гастролі до Америки й виступала на Бродвеї, де пропрацювала чотири роки. У свої сімнадцять вона дебютувала у кіно. Перша велика роль була у неї у фільмі «Потяг привидів». Потім вона отримує запрошення працювати від кіностудії УФА – німецької «фабрики мрій». Пік кар’єри молодої зірки припав на 1935–1938 роки.
Талант Маріки Рекк мав великий попит в Третьому Рейху: міністр пропаганди Геббельс втілював у цей час свою концепцію, відповідно до якої кіномистецтво має відвертати німців від життєвих труднощів яскравими екранними образами. Успішну актрису, серед творчої делегації, було представлено Гітлеру. Під час зустрічі з фюрером актриса не підняла руку у фашистському привітанні (цей жест здавався їй нежіночим), а зробила кніксен.
Гітлер поцілував їй руку і висловив їй своє шанування та здивування її талантом. Геббельс намагався до неї залицятися, але Маріка жартома змогла уникнути його залицянь, за що вона та її чоловік – відомий у Німеччині режисер Георг Якоб, поплатилися під час знімання фільму «Кора Террі», який він оголосив надто еротичним. Готовий фільм заборонили на пів року. Але загалом кар’єра актриси була яскравою та стрімкою. Крім величезного таланту, важливу роль у цьому зіграло і її заміжжя – з 1936 по 1959 вона працювала тільки зі своїм гаряче коханим чоловіком, який був старший за неї на 31 рік.
Агент «Ілона», або як кінозірка світового рівня, потрапила до знаменитої розвідгрупи «Крона»
Маріка Рекк, 1939 рік. Кадр із фільму «Хеллов, Жанін»
З розсекречених документів архіву BND – розвідувальної служби Німеччини випливає, що зірка німецького кінематографа Маріка Рекк вже з 1940 року була частиною агентурної мережі «Крона», яка передавала інформацію військово-економічного характеру високої ваги радянській владі.
Вербування нібито здійснив директор актриси – Хайнц Хофман. Чоловік Маріки, мабуть, теж був завербований. Цю агентурну мережу очолював радянський розвідник Ян Черняк, прозваний «людиною без тіні», оскільки він сам та його агенти не були виявлені німецькою контррозвідкою. Він сам не порушував правил конспірації, виключаючи відвідування публічних заходів та скоєння правопорушень, та навчав цьому своїх агентів. Черняк був універсальним розвідником – досконало знав кілька європейських мов, мав фотографічну пам’ять, був розумний і обережний.
Серед завербованих Черняком агентів були секретар із міністерства закордонних справ Франції, співробітник розвідки Румунії, банкір, великий промисловець і навіть офіцери з Генерального штабу сухопутних військ Вермахту. Крім них були й такі особистості, як астролог, колега якого складав гороскопи самому Гітлеру, дочка великого конструктора (йому належать розробки танків “Пантера” та “Тигр”). Керівник радянської розвідки Берзін ставить перед Яном Черняком завдання окрім агентів із середовища фінансистів, промисловців, зовнішньої та внутрішньої розвідки Німеччини знайти інформаторів з-поміж митців.
Так, у 1937 році в картотеці розвідувального центру Москви з’явився запис про агента «Ілона», під яким ховалося ім’я знаменитої німецької актриси угорського походження Маріки Рекк. Те, що вона працювала на радянську розвідку, у своїй книзі «Мій батько — Лаврентій Берія» згадує Серго Берія: «Маріка Рекк мала доступ, без перебільшення, до найцінніших розвідданих, які йшли по лінії стратегічної розвідки мого батька до Москви». Сама зірка у своїй книзі «Серце з перцем» не згадує про свою причетність до розвідувальної діяльності.
Головні досягнення розвідгрупи «Крона»: копії плану «Барбаросса» та схеми німецького наступу під Курськом, інформація про операцію «Санрайз»
Ян Петрович Черняк – радянський розвідник.
Центр отримував від групи Яна Черняка інформацію, що представляла величезне значення і дуже вплинула на перебіг війни. Особливо важливі відомості отримували від тих, хто мав важливі посади в Рейху: політичну розвідку та поліцію (гестапо), військову розвідку (Абвер) і навіть ставку фюрера. На відміну від таких агентурних мереж, як «Червона капела» Леопольда Треппера та «Червона трійка» Шандора Радо (їх виявили та ліквідували), «Крона» успішно діяла впродовж одинадцяти років.
Радіограми Черняка розшифровці не піддавалися. Найновіші технології та сучасні матеріали з літакобудування, системи протичовнової та протиповітряної оборони, конструктивні особливості та бойові параметри німецької військової техніки, дані про стан справ в оборонній галузі, запаси стратегічно важливої сировини та секретні розробки Фау-1 – ось далеко не повний список того, про що повідомляли Москві агенти «Крони». Завдяки їхнім зусиллям радянське командування у 1941 році мало у себе копію плану «Барбаросса», мало відомості про стратегічні плани противника на «Курському виступі» у 1943 році. Група «Крона» зробила величезний внесок в успіх радянських військ в одному з найскладніших і найважливіших битв ВВВ – битві на Курській дузі.
Крім того, під час однієї з вечер у заміському маєтку Геббельса Маріка Рекк почула дуже цінну інформацію, яка вже на ранок стала відомою в Москві. Агент «Ілона» поінформувала Яна Черняка, а той своєю чергою – радянське військове керівництво про сепаратні плани Німеччини, а саме бажання провести таємні переговори з Англією та США. Йшлося про те, що 1945 року назвуть операцією «Санрайз».
Чи знала відома актриса Маріка Рьок, що працює зрештою на росіян, на СРСР? Однозначної відповіді немає. Але її внесок у Перемогу над фашистським режимом важко переоцінити.
Як склалося життя агента «Ілони» після війни
Кадр із фільму «Дівчина моєї мрії».
У 1944 році Маріка Рекк після знімання у фільмі «Дівчина моєї мрії» їде в Зальцбург, там у неї народжується довгоочікувана дитина – дочка Габріелла. У 1945 році місто зайняли американці. Маріка Рекк виступала перед американськими солдатами (з нею розраховувалися не грошима, а продуктами). А 1946 року актрису неодноразово викликали в американську контррозвідку – підозрювали у співпраці з німецьким режимом. Фільми за її участю, як і будь-які її виступи в Німеччині та Австрії, були заборонені. Це був важкий час для сім’ї.
У 1949 році у розпал шпигунського скандалу – Маріку звинувачували у виконанні спецзавдання для Канаріса, її запрошують на знімання фільму «Дитя Дунаю», які проходили на віденській кіностудії. Після знімання Рекк запросили до Мюнхенського театру, де вона грала 4 роки. Потім вона бере участь у зніманні фільму «Зелений какаду» та у мюзиклі «Хелло, Доллі». У 1964 році Маріка Рекк вдруге виходить заміж, її обранцем став Фред Рауль. Вони щасливо живуть в австрійському місті Бадені.
Маріка Рекк до кінця своїх днів зберігала гарну форму, вела активний спосіб життя. 1991 року 88-річну актрису запрошують до Будапешту на роль графині Мариці. Померла Маріка Рекк у 2004 році від інфаркту.
