Будь-який терористичний акт має на меті посіяти страх, щоб нав’язати свою волю

Ми вже не говоримо про те, що з військової точки зору обстріли українських міст та вбивства мирних мешканців безглузді. Це банальний тероризм.

Він позбавлений будь-якого сенсу та розумної підстави.

Український народ нічим більше не налякати. Він щодня останні 7 місяців живе під такими обстрілами й з кожною новою ракетою його ненависть і воля до боротьби лише зростають.

Зеленського це також не зупинить. Зеленського, який вже взагалі офіційно відмовився від будь-яких переговорів із чекістом.

У Заходу це викликає лише велике бажання до кінця підтримувати Україну.

Тоді навіщо?

А навіщо Чикатило вбивав людей?

Йому непереборно це подобалося.

Так само й тут. Йому це подобається маніакально. Горе, смерть, купа трупів – він цим насоджується. І більше нічого.

Можна, звичайно, міркувати, що це все меседжі для якихось внутрішніх проблем, для партії війни, для згуртування, для вирівнювання рейтингів. Але це все дотично.

Єдиний головний мотив – це задоволення від безкарного вбивства, якнайбільшої кількості невинних людей.

Як у 1999 році, коли він підірвав житлові будинки й досі не може зупинитись.

Розв’язання питання? Напевно, на тлі всіх цих подій, ми не виглядатимемо настільки крамольними, якщо скажемо, що серійних, масових, шалених маніяків треба пристрілювати. Вбивати.

А не кликати їх на саміти, не торгувати з ними та не телефонувати, висловлюючи занепокоєння.

Чому це не відбувається? Чому Росія досі залишається інтегрованою в західний світ, а держава її легітимна в очах решти гравців?

Запитання риторичні. Навіть більше немає бажання шукати на них відповіді