У пропутинського електорату змінився ворог
Зовнішній ворог виявився менш страшним, ніж ворог внутрішній. Вектор сприйняття загрози змістився із зовнішніх кордонів «обложеної фортеці» всередину країни. І Путін зробив це сам, оголосивши мобілізацію. Тепер для росіян вороги не є українці й навіть не НАТО. А в першу чергу – військкоми, поліція, Росгвардія, що діють від імені держави.
Суспільство та держава в Росії можуть співіснувати і навіть взаємодіяти один з одним. Але історично для жителів Росії держава – це ворожа сила. Яка забирає в рекрути, карає, женеться, ловить і знищить швидше ніж зовнішній міфічний ворог. Солдати НАТО може прийдуть, а може й не прийдуть, а рідні військкоми – ось вони, вже двері ламають. А значить, залишається два шляхи – бігти чи бунтувати. Розкольники, холопи-втікачі в царській Росії, путінські «мобики» на кордоні з Казахстаном і Грузією – у всіх випадках діють одні й ті ж психологічні механізми.
Після оголошення мобілізації інтереси держави та суспільства в Росії кардинально розійшлися. Це перемога одна на всіх, а завойовницька війна – на аматора. Російська держава знову перетворюється на антилюдську силу. Вже в очах росіян. Для українців воно таке давно.
Російське суспільство має властивість кидатися в крайнощі. Від покірності до бунту, від підпорядкування авторитарної влади повної анархії. І сьогоднішня втеча завтра обернеться революцією.
Врятувати Росію зараз могло б одне. Припинення війни на будь-яких умовах та тривале відновлення довіри до держави з боку як зовнішнього світу, так і власного населення. Але Путін божевільний у своєму бажанні перемогти Україну за будь-яку ціну. І тому веде до катастрофи саму Росію – це та ціна, яку він у результаті заплатить.
