ФСБ уже все розкрило? Хто може стояти за вбивством Дар’ї Дугіної

Федеральна служба безпеки Росії заявила про розкриття вбивства Дар’ї Дугіної – дочки праворадикального філософа та ідеолога “русского мира” Олександра Дугіна. Це сталося менш ніж через два дні після того, як в Підмосков’ї підірвали машину Дугіної.

У ФСБ стверджують, що злочин був підготовлений і скоєний спецслужбами України. За даними відомства, у вбивстві підозрюється громадянка України 1979 року народження Наталія Вовк. Вона нібито приїхала в Росію зі своєю 12-річною дочкою і знімала квартиру в Москві в тому ж будинку, де жила Дугіна. 20 серпня Вовк з дочкою, за даними ФСБ, були на фестивалі «Традиція», де виступав Олександр Дугін і була присутня його дочка Дарина.

Напередодні, 21 серпня, Слідчий комітет Росії порушив справу за фактом вбивства, скоєного в суспільно небезпечний спосіб, і тоді начальник відомства Олександр Бастрикін затребував справу до центрального апарату СКР. Після цього були оприлюднені деталі: під днище машини з боку водія підклали вибухівку. І в цій машині повинен був поїхати лідер Міжнародного євразійського руху (в Канаді санкції були введені проти цієї організації в 2015 році, після анексії Криму Росією), але в останній момент він нібито перебрався до іншої машини.

Пропагандистське видання “Царьград”, з яким співпрацювала Дар’я Дугіна, а також головний редактор RT Маргарита Симоньян через кілька годин після інциденту звинуватили Україну у вбивстві і закликали російських військових завдати удару по центрах прийняття рішень в Києві – по адміністрації президента України, будівлях СБУ і Міністерству оборони України. Зокрема, до інциденту застосували слова “тероризм”, яке використовувалося при оцінці загибелі Дар’ї Дугіної 21 серпня представницею МЗС РФ Марії Захарової: “Якщо український слід підтвердиться – і цю версію озвучив “глава “ДНР” Денис Пушилін, і вона повинна бути перевірена компетентними органами – то слід говорити про політику державного тероризму, здійснювану київським режимом”.

Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що Україна не має жодного відношення до вбивства. “Ми не є злочинною державою, якою є Російська Федерація, і тим більше не терористичною державою”, – сказав Подоляк. За його словами, вбивство Дар’ї Дугіної може бути пов’язане або з бажанням Росії почати не приховану, а реальну мобілізацію, або з боротьбою різних політичних груп за перерозподіл внутрішнього ідеологічного простору всередині країни.

Вранці 22 серпня стало відомо, що Національна республіканська армія взяла на себе відповідальність за вбивство Дар’ї Дугіної. Керівник Інформаційно-аналітичного центру «СОВА» Олександр Верховський розповідає, що про цю групу до сих пір нічого не було відомо: «Вперше я почув про її існування зовсім недавно, вислухавши її маніфест з вуст Іллі Пономарьова (колишнього депутата Держдуми, який проживає в Україні. – РС). Я, чесно кажучи, не впевнений, що вона дійсно існує. Вірніше, те, як він виступав, не викликало у мене довіри. Хоча така група може бути, більше про неї нічого не відомо”. За словами Олександра Верховського, через брак інформації також передчасно говорити про ідеологію Національної республіканської армії. Центр СОВА у своєму довіднику «Радикальний російський націоналізм: структури, ідеї, обличчя» посилається на Євразійський союз молоді та Націонал-більшовицьку партію, з якими був пов’язаний Олександр Дугін, на радикальні російські націоналістичні організації, вказуючи, що «ми приєднуємо термін «радикальний» до тих націоналістичних груп та окремих діячів, які використовують та/або легітимізують ідеологічно мотивоване насильство, а також пропагують ксенофобію та дискримінацію (етнічну чи релігійну)”.

Дарина Дугіна поділяла ідеали батька, разом з ним її ім’я фігурує в санкційних списках Великобританії та Австралії. Рішення зробити це пояснюється поширенням дезінформації про Україну. Публікувала статті в провладних і пропагандистських ЗМІ, а також їздила на окуповані Росією території України – одна з останніх поїздок була в Маріуполь. Її батько, Олександр Дугін, був одним з ідеологів «русского мира», який виступав за введення російських військ в Україну і окупацію практично всієї її території. Війна Росії в Україні стала спробою реалізації цих ідей, що спричинило безпрецедентні міжнародні санкції та широке засудження дій Кремля під час голосування Генасамблеї ООН 2 березня, коли дії Москви засудила 141 країна світу. Вважається, що ідеї Дугіна впливають на політику Кремля, але експерти стверджують, що скоріше таке враження послідовно створював сам праворадикальний філософ. Перед початком війни Дугіна підримували деякі славісти за межами Росії.

Події, які призвели до вибуху автомобіля, в результаті якого 20 серпня загинула Дар’я Дугіна, свідчать про те, що мішенню, можливо, був її батько. “Він бачив порятунок Росії не стільки в союзі Росії і Китаю проти США, скільки в потужній “консервативній революції”, заснованої на його концепції “археомодера” і під керівництвом Путіна. Путіну лестила така історична місія – він багато років вірив Дугіну і цитував його. І ця “консервативна революція” в Росії повинна була початися з невеликої, але швидкої “переможної війни” над Україною і радикального розриву із Заходом”, – вважає український політолог Віктор Небоженко.

Речник Головного розвідувального управління Міноборони України Андрій Юсов повідомив The Washington Post, що відомство не має наміру коментувати вбивство, але додав, що розпочався процес внутрішнього знищення «русского мира» і що він пожере себе зсередини.

Дарина Дугіна була послідовницею батька, неодноразово згадувала в своїх статтях ім’я німецького філософа Мартіна Хайдеггера (Олександр Дугін присвятив йому одну зі своїх робіт), а її погляди збігалися з дивовижною точністю з тими, в середовищі яких вона росла.

“Це була така міні-Дугіна в якомусь сенсі, хоча вона, звичайно, не мала навіть модікуму того впливу, який мав Олександр Гелевич на певні кола. Проте вона рухалася в тому ж напрямку. Вона, як і він, займалася пропагандистською роботою, інформаційною війною проти Заходу, проти США, проти України”, – зазначив експерт з радикальних рухів Росії та України Антон Шеховцов. На його думку, мішенню була не Дарина, а її батько. 

Віктор Небоженко вважає, що смерть дочки Дугіна покликана насторожити тих, хто вже думає про зміну влади в Росії і розраховує своїх дітей на місце, якою є спадщина Володимира Путіна. Небоженко згадує загибель при загадкових обставинах старшого сина глави адміністрації Кремля Сергія Іванова, Олександра – на мілководді в ОАЕ – і наслідки, які мала ця смерть: втрату інтересу до політики в Іванова-старшого. 

Швидше за все, в оточенні Путіна загострилася боротьба між «миротворцями», які наполягають на припиненні війни і вказують на необхідність компромісу із Заходом і Україною, і «яструбами», до яких належить Дугін. Патрушев,

Шойгу і Дугін вимагають продовження війни з Україною і Заходом до переможного кінця, будь-якими способами, аж до ядерного удару, причому незалежно від наслідків для світу і Росії. Спроба “миротворців” з оточення Путіна усунути Дугіна як головного ідеолога продовження війни повинна була зміцнити їх позиції”, – заявив Небоженко. Він вважає, що таке трактування подій може бути правильним до тих пір, поки про те, що сталося висловляться або Володимир Путін, або Олександр Дугін. Лідер Міжнародного євразійського руху зараз знаходиться в лікарні.

Антон Шеховцов розповідає, кому може бути вигідно вразити сім’ю Олександра Дугіна:

– Дуже важко сказати, кому це вигідно. Існує думка, що в Росії існує партизанський рух, який спрямований проти режиму Путіна. Для цього партизанського руху, якщо він існує, Дугін є легітимною мішенню, як ідеолог фашизму, як міфологізований ідеолог Кремля, якщо цей рух, наприклад, поділяє ліві погляди або якщо це просто рух опору. Так що цілком може бути і так. Що стосується того, що деякі представники кремлівських угруповань могли це зробити, то це вигідно тільки в тому випадку, якщо буде необхідність ескалації конфлікту в Україні.

– Україні вигідно вбивати Дугіна чи його доньку?

– Вважається, що Олександр Дугін є ідеологом Кремля і як символічна мета Дугін має значення, але яка тут вигода? Напевно, невелика вигода. Це не та людина, яка стоїть у першому, другому чи третьому ряду цих голів. Так, він є законною метою, але не первинною, і навіть не другою.

– В Дугіна, а слідом за ним і  в його дочки, дуже непримиренне ставлення до України, і сформувалося воно навіть не в зв’язку з нинішньою війною, а задовго до анексії Криму …

– У 1997 році Олександр Дугін опублікував досить велику працю під назвою «Основи геополітики», в якій писав, що Україна як суверенна, незалежна держава становить загрозу для Росії, є перешкодою в побудові євразійської імперії. І вважав, що в основному Україну треба позбавити суверенітету, що вона повинна бути інтегрована в Росію за винятком кількох західних областей, які не мають нічого спільного з Росією: це, в першу чергу, Галичина, яка більше католицька, що спирається на історію, ніж православна. Він вважав, що якась частина території може бути залишена Україні, але тільки католицька західна частина України, а все інше має бути інтегровано до складу Росії, а згодом і до Євразійської імперії. Його ставлення до України було таким.

– Іншими словами, чи підтримував він війну Росії проти України?

– Він, звичайно, підтримував. Я не можу навести точних цитат, тому що все це досить одинаково подавалось протягом багатьох років. З огляду на своє ставлення до України з 1997 року, він, природно, підтримував будь-яку агресію проти України, в тому числі і ту, що почалася в 2014 році. А до цього, коли Росія так чи інакше поводилася агресивно по відношенню до України, він завжди її підтримував і часто навіть критикував російське керівництво за якусь повільність або млявість по відношенню до України. Це була критика російського керівництва  не тільки проти України, а й проти Грузії у 2008 році. Дугін був одним з тих людей, які вимагали, щоб танки зайшли в Тбілісі. Тоді він сказав, що якщо Росія відмовиться реально воювати з Грузією, то «про Севастополь можна забути» (пряма цитата). При цьому у нього завжди був далекосяжний план про те, що Росія повинна захопити всі ці країни: і Грузію, і Україну. Він грав на власному полі, яке не перетинається з кремлівським полем, але це завжди була критика з боку правих, що все більше і більше потрібно робити. А після Помаранчевої революції в Україні створений ним молодіжний рух Євразійський союз молоді вже був підготовкою до війни з Україною. Були організовані табори, в тому числі керівники організації під назвою «Донецька республіка», яка з 2014 року стала провідною групою в Донецьку. У Дугіна війна йшла в голові дуже довго. Єдине, що йому не сподобалося, так це те, що російське керівництво було повільним. І в 2014 році, звичайно, він закликав до набагато більш рішучих дій проти України. Члени його організацій, Міжнародного євразійського руху, Євразійського союзу молоді, брали безпосередню участь у військових діях Росії проти України. І навіть один активіст Євразійського союзу молоді Олександр Просельков загинув на Донбасі, правда, не від рук українських військових, а від рук проросійських угруповань, які боролися між собою за контроль над російськими гуманітарними вантажами. Дугін відправив 32-річного Проселькова – теж чийогось сина – воювати і гинути на Донбасі за свої божевільні ідеї, а сам залишився в безпечній Москві.

– Ви кажете, що Дугін грав на своєму полі і не перетинався з Кремлем. А як тоді щодо образу, що Кремль переймає ідеї Дугіна, а зараз ми бачимо, що деякі з них були реалізовані Кремлем.

– Важко сказати, що Кремль бере у Дугіна, тому що ідеологія Дугіна – це фашизм. Йдеться про побудову більшої Євразії, очолюваної Росією євразійської імперії, яка воює із Заходом. У Дугіна є така ідеологія, але взяти щось конкретно з неї складно, адже вона не унікальна. Це ідея холодної війни, Радянського Союзу, Євразії, боротьби із Заходом. У цьому немає нічого нового. Якщо говорити про унікальність ідеології Дугіна, то це, наприклад, такі аспекти, як існування «Споконвічної традиції» або «революція проти сучасного світу». Але ці ідеї приймати не можна, неможливо виділити, тому що вони занадто езотеричні, вони занадто окультні. Кремль не може ними скористатися. Але термінологія – євразійство, неоєвразійство – може бути використана Кремлем для правильних випадків. Але нічого унікального тут немає. У Кремля немає ніякої ідеології, тому говорити про схожість безглуздо, Кремль використовує ідеї, які бере з різних джерел.