«Нехай живуть у своєму власному світі…»
Усі останні дні соціальні мережі розриваються від суперечок, спричинених заявою українського президента Володимира Зеленського. Він, нагадаємо, вимагає від країн Заходу не впускати росіян на свою територію.
«Нехай живуть у своєму власному світі, допоки не змінять свою філософію», – сказав глава України.
Абсолютна більшість росіян, що виїхали, засудили заяву Зеленського і привели на свій захист низку аргументів, які особисто у мене викликали, м’яко сказати, непорозуміння.
Найкращою реакцією тих, хто виїхав, було б просто промовчати й потай сподіватися, що пропозиція Зеленського не втілитися в життя. Вони влаштували таку істерику, що сама війна в медійному просторі пішла на другий план.
Зеленський має рацію, і кожен аргумент, наведений так званими «опозиціонерами Кремля», легко спростувати.
Аргумент №1: Не всі росіяни підтримують Путіна.
Росія стала фашистською країною не шість місяців тому, а на початку 2000-х років. Саме тоді почав створюватися один із найстрашніших політичних режимів в історії. Усі, хто це розуміли, давним-давно виїхали, сіли у в’язниці або були вбиті чекістами. Політичні біженці отримали посвідку на проживання в інших країнах, і заява Зеленського не має до них жодного відношення.
З початку війни Росія, її громадяни та Путін ототожнені. Про це говорили й самі опозиціонери, які самі виїхали. Однак фраза «ми всі несемо за це відповідальність», яку вони сором’язливо вимовляли у перші тижні війни, змінилася на «є хороші росіяни, а є погані». Мовляв, «хороші» тепер не ототожнені з геноцидом українців та всіма звірствами, які творять путінські орки.
Аргумент № 2: На початку війни Зеленський закликав росіян виїжджати й всіма можливими способами боротися з Путіним за межами Росії.
Зміна позиції з того чи іншого питання часто свідчить, що людина розвивається під впливом зовнішніх чинників. Це саме той випадок.
Я думаю, що президент України не лише розчарований «якістю» російських «опозиціонерів», які виїхали, а й взагалі втратив віру в цю націю.
Інтернет переповнений відеороликами абсолютно схиблених на голову путінських ватників. Вони всюди – у Німеччині, Франції, Італії, Сербії тощо. Ці рашисти влаштовують за межами Росії автопробіги, мітинги, демонстрації та активно розмахують російськими прапорами.
Тут я маю поділитися одним дуже важливим спостереженням, яке могло б замінити всю цю статтю, та повною мірою відповісти на запитання, чому росіян не можна пускати до Європи.
За останні пів року ми побачили багато аматорських відеороликів, проте не було жодного відео на тему, яка, здавалося б, має бути найактуальнішою: як «хороші» росіяни, що поїхали, вступають у протиборство з «поганими» росіянами, що поїхали. Українці в Євросоюзі дають відсіч російським ватникам як тільки можуть. «Хороші» росіяни залишаються осторонь.
На заяву Зеленського про заборону на в’їзд «опозиціонери» мали б відповісти так:
«Нам дуже соромно за поведінку російських ватників у Євросоюзі, і ми великі дурні, що з цим не боремося. У майбутньому ми гарантуємо, що будь-який прояв путінізму в Євросоюзі не залишиться без відповіді».
Це логічно. Не можеш боротися з Путіним — і не борись із путіністами. Один знятий ролик із покаранням ватника росіянами принесе українцям більше користі та морального задоволення, ніж ці клоунські «мітинги кремлівської опозиції».
Якби «хороші» росіяни мали б по-справжньому залізні яйця і ненависть до путінського режиму, то вже в середині березня в Євросоюзі не було б жодного виступу ватників – вони б панічно боялися «своїх» же.
Аргумент №3: Не можна позбавляти права на подорожі росіян, які взагалі не цікавляться політикою.
Тут, власне, відразу постає питання: а якою мірою моральна планка має бути у людей, які збираються відпочивати за кордоном під час найбільшого кровопролиття з часів Другої світової війни? Їхня рідна країна вбиває, катує, ґвалтує мирних українців, включаючи дітей, а вони думають про те, як посидіти в паризькому кафе чи навідатися до Кафедрального собору Барселони?
Людям, які не цікавляться політикою (читай – війною), властива дурість, і для них існують Туреччина та Єгипет. У Європі, і тим більше – у США та Канаді, їм робити нічого. Мало того, є велика ймовірність, що після виїзду вони займуть проросійську, а не проукраїнську позицію.
Аргумент № 4: Росіяни, які виїхали, ведуть боротьбу з режимом усіма можливими способами.
В імміграції є менш як десяток справжніх опозиціонерів, і всі вони змушені були залишити Росію задовго до початку війни. Це так звана “стара школа іммігрантів”.
Ці люди працюють у медійному просторі (наприклад, YouTube-канал Марка Фейгіна) та/або збирають гроші на благодійну допомогу українцям. Вони легко дадуть відповідь на питання, яке після перемоги України задаватиметься досить часто:
«А що особисто ви робили під час війни?».
Більшість же «опозиціонерів» – банальні одержувачі грантів. Вони організовують форуми, конференції, збори, з’їзди, де п’ють коктейлі та активно обговорюють, якою буде Росія після Путіна. Один зачитує план розвитку Росії на 100 років, інший пропонує провести реформу владних структур, третій розповідає про необхідність лібертаріанства в Росії тощо
При погляді на таких популістів швидко розумієш, що всі вони просто хочуть влади. Щоб хтось зніс путінський режим і вони легко зайняли всі ключові позиції.
Аргумент №5: заборона на в’їзд до Євросоюзу, США та Канади – дискримінація.
Тут варто згадати статтю мого колеги Димарського («Росія – спонсор тероризму», «РБ» № 1370), який зрозуміло пояснив, що статус State Sponsors of Terrorism (SST), накладений на країну, обертається не тільки економічними санкціями, а й робить закордонний паспорт марним. Громадян із SST-країн перестають пускати до цивілізованих країн.
Росія через непорозуміння ще не отримала SST. Мало того, формулювання для путінської недоімперії має бути змінено. Росія – не спонсор тероризму, Росія – країна-терорист.
Микола Сухий
