В основі їх мотивів лежить єдине спонукання – бажання насильства заради насильства
Розлючена, сліпа жага руйнувати і вбивати – це наслідок накопиченої історичної безкарності.
Ось буденно дається наказ запустити ракету по Києву. Виконавець стріляє. Ракета потрапляє до житлового будинку, в якому перебуває сім’я. Чоловік убитий, дружина та дочка дивом виживають.
А щойно ракета по ТЦ у Кременчуці, де були сотні людей. Кількість жертв поки що невідома.
Сенс цих злочинів, їхній сухий залишок, їхня мерзопакостна підноготна тільки одна: “Бо ми просто можемо, тому що нам за це нічого не буде”.
Повторюємо вкотре, як об стінку горох:
Російську Федерацію, російських окупантів і особисто Путіна можна зупинити тільки у відповідь і пропорційною силою. Грубою, фізичною, жорсткою силою. Щоб їм стало страшно та дуже боляче.
Ні, в жодному разі не треба вбивати мирних жителів. Це доля цих осатанілих звірів.
Але…
Йшов 5-й місяць війни у Європі.
Путіну та його мафії надано юридичну оцінку міжнародним трибуналом, де вони визнаються терористами та на них оголошується полювання?
Ні.
Може Російська Федерація та путінський режим визнаються терористичними організаціями?
Ні.
Скільки архітекторів, ідеологів геноциду українського народу вже було ліквідовано, скільки найвищих чинів «Рейху» було оголошено у міжнародний розшук?
Ні один.
А, суд ще жодного разу не засідав. Усі збирають докази. Напевно, їх дуже складно здобути. Так мало доказів, так мало свідчень. Дуже заплутана справа.
Скільки ще невинних українських громадян має загинути, щоб справа трохи прояснилася? І за круглим столом сильні світу цього обговорювали не торс Путіна, а припинення його будь-якої життєдіяльності, та і його оточення разом із ним?
