Альфред Кох: Справа йде до розгрому
Вісімдесят другий день війни був феєричним.
Ніколи я не отримував такого задоволення, слухаючи Путіна. На засіданні ОДКБ він заявив, що не бачить великих проблем для Росії через вступ Фінляндії та Швеції до НАТО.
Типу: одна річ, вступити в НАТО, а інша річ – розмістити у себе військову інфраструктуру НАТО, військові бази там, ядерну зброю, то се… А поки цього всього немає, то й «кіпіш» підіймати передчасно. Так що ми якось відреагуємо, але ще треба подивитися і взагалі ми не паримося на цю тему.
Я аж прямо з ліжка схопився (ви не забули? Я хворію! Та куди там, я аж сам забув!) і закричав: ні, ви тільки подивіться на цей потік інтелекту! Скільки він нам усім крові випив своїми розповідями про підлітковий час, скільки нервів зіпсував страшилками про наближення військової інфраструктури НАТО до кордонів Росії у разі прийняття в НАТО України й що ніяк цього терпіти неможливо і взагалі бився як шизофренік у припадку!
І це про країну, про яку ще навіть ніхто не заїкався щодо її прийняття до НАТО. Це тоді, коли йому відкрито казали, що якщо так і станеться, то не за нашого життя і таке інше! І тим більше ніхто навіть не планував розміщувати в Україні жодних військових баз і атомних бомб.
А тут дві країни, з таким же приблизно протяжним кордоном з Росією, вступають до НАТО буквально ось зараз – і виявляється це не страшно… І немає проблем. Нас це не дуже турбує… Фі, подумаєш… Справді…
Дядьку Вово! Ти дурень? Ти що, не розумієш, як безглуздо і смішно ти тепер виглядаєш? Якою ще безглуздішою і найжахливішою після цих твоїх пасажів виглядає тепер затіяна тобою війна з Україною?
Втім, ця поросяча морда взагалі втратила розум. Він, певне, упевнений, що він навіть пукать духами, тому не дуже париться щодо того, які слова вилітають із його ротового отвору. Він упевнений, що ним керує Божественне Провидіння і в потрібний момент вкладає йому у вуста потрібні слова. І тому ліпить під пришелепкуватого, що перше спаде йому на думку.
Проте Пєсков одразу відчув негаразд і кинувся страхувати свого шефа, щоб надати видимості хоч якоїсь логіки його словам. Але вийшло ще гірше. Пєсков глибокодумно заявив, що Росія, мовляв, не париться з приводу того, що Швеція та Фінляндія вступають до НАТО тому, що Росія з ними не має територіальних суперечок, а з Україною – є.
Я тут вже вдруге підстрибнув (ви не забули? Я ж хворію!): Точно, Пєсков? Ти нічого не переплутав? Ти впевнений, що в тебе немає територіальних суперечок із Фінляндією, га? Пам’ятається мені, що хтось у когось 30% території забрав у 1940 році… Я нічого не плутаю?
Ах, ви вже це відрегулювали? Що ти говориш! У вас навіть договір із цього приводу підписано? І там написано, що ніхто не має жодних претензій.
Треба ж якийсь ти раптом став законник. В договори віриш… А нічого, що у вас з Україною такий самий договір був? І що їй це дало? Ви плюнули на цей договір і відтягли собі Крим. Та й Донбас де-факто відчепили, чого вже тут. Навіщо тепер брехати?
Чому відчепили? Відомо чому: тому, що сильнішими були, тому й відтягли. А ви не боїтеся, що так можна і з вами вчинити? Ось стане Фінляндія за рахунок НАТО сильнішою за вас і забере назад свої землі, які ви в неї відібрали. І що ти скажеш? А як же наш договір? Самому не смішно?
Не реально: не можна сподіватися на священну силу договору тому, хтось сам такими договорами підтирається в нужнику. Придумав би щось цікавіше. Наприклад, що у нас немає до Фінляндії претензій, а якщо у неї є, то це її проблема, нам на її претензії начхати, до нас вона не втече, оскільки у нас є атомна бомба.
Так краще. Але теж мляво. Сьогодні у вас до Фінляндії немає претензій, а завтра – з’являться. Адже з’явилися вони ні з того, ні з цього у Сталіна 1939 року. Не було, не було, і раптом – з’явилися! Чи свято ви зберігаєте вірність одного разу укладеним договорам? Де тут сміятися? Це ж смішно, Пєсков! Хіба не бачиш, що це смішно? Смішно до сліз.
Ой данун… У мене просто немає слів. Пєсков був клоуном при цареві, а тепер уже й цар став клоуном. І хто тепер Пєсков? Клоун при клоуні? А там ще Медведєв на місце клоуна претендує… Пижиться… Не трісни від натуги, хлопче. Іди качечок нагодуй. І у мамки цицьку візьми. Посмокчи, заспокойся. А може горілки?
Тьху, банка опаришів, а не влада. Ні розуму, ні честі, ні совісті. Одна жадібність і боягузтво.
А тим часом у Маріуполі настає, схоже, фінал драми «Азов – сталь». Щось там трапляється. Якісь автобуси вивозять кудись якусь кількість людей… Нічого ніхто до ладу не пояснює, а я не хочу займатися ворожінням на кавовій гущі. Зачекаємо на офіційні заяви.
Ясно одне: захисники Маріуполя з лишком виконали бойове завдання і майже три місяці сковували велике угруповання ворожих військ, не даючи противнику кинути їх на інші напрямки. (Нагадаю, що героїчна оборона Брестської фортеці 1941 року тривала один місяць).
Це чиста вода подвиг з будь-якої точки зору. І якщо у російської армії залишилися хоча б віддалені уявлення про військову честь, то вони повинні з повагою поставитися до цих героїв.
Тим більше, що їм запропоновано обміняти цих бійців на всіх полонених росіян, які зараз перебувають у розпорядженні ЗСУ. З будь-яких позицій це хороша та чесна угода. Що може завадити росіянам вдатися до неї? Тільки одне: дурість і тваринна злість.
Та власне це єдине, що й відрізняє їхню сутність від звичайних людей. Те, що, мабуть, Путін і має на увазі, коли говорить про їхній унікальний генетичний код, про додаткову російську хромосому… Зауважте, я нічого не вигадую, це майже цитата…
Так чи інакше. Є у них зайва хромосома (як у даунів) чи ні, але справи у них погані. Наступ на Донбасі не вдався. Під Харковом та Херсоном все херово. І справа йде до розгрому. А все тому, що вони влізли в згубну, неправедну справу. І такий результат – абсолютно закономірний.
Йде, йде до українських солдатів зброя перемоги. І незабаром підуть вони в наступ. Тому що наша справа – справедлива. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами!
Слава Україні!
Альфред Кох, Фейсбук
