Думка розсудливого росіянина Михайла Єжова: Я – Росіянин!!!
Всім привіт, я із Росії. Не закидайте мене відразу ганчірками та лайливими словами. Як то кажуть – батьків не обирають. Так само як і місце, де ти народишся. І я теж не мав вибору. Я народився там, де народився.
Моя Батьківщина – Росія
Те, що зараз відбувається з Україною. Те, що зараз відбувається у цій країні. Це боляче. Мені здається, що зараз будь-яка розсудлива людина розуміє, що російська агресія – це боротьба зла з добром. Це напад зла на добро. Це знищення цілої країни та нації. Це геноцид! Знаєте?
Російська культура
Тут почали виникати певні суперечки. Про російську культуру, наприклад. Вже побігли струмки російського повітря тромбонами та саксофонами музикантів. Вже вписують їх у ноти. Вже вдруковані в афіші – не чіпайте російську культуру. Мовляв, війна війною, а російська культура окремо. І не треба тут плутати Достоєвського з орками. Знаєте що? Нічого.
Нічого російська культура не дала світові. НІЧОГО. Вона відразу перетворилася на марницю. У пшик.
Від російської культури зараз відмовляються не тому, що це русофобія чи ще щось. Не тому що хочуть насолити Путіну. А тому, що російська культура – це повний нуль щодо виховання людини. Зараз всі люди в усьому світі зрозуміли, що саме російська культура культивувала у своїй власній країні шалений фашизм. І нічого російська культура не зробила, щоби цьому запобігти.
Навіть більше скажу. Російська культура цьому сприяла. У всіх своїх оповіданнях, поемах, романах, фільмах, російська культура виховувала перевагу. Перевага якоїсь раси «Російської» над іншими.
Ну… Знаєте?… Типу… Російська цивілізація, у нас свій шлях, загадкова російська душа, і бла-бла-бла.
Нема тут. Ні. Ні загадок, ні особливого шляху, ні народу богоносця.
Російський солдат перетворився на злодія, ґвалтівника та вбивцю. І не сам собою. А саме за допомогою «російської культури». Російський солдат перетворився на орка.
Тому, не дивуйтеся, що цю містичну культуру прибирають із загальносвітової. Скасовують спектаклі, концерти, фільми, прибирають книжки з бібліотек. Не дивуйтесь. Російська культура дуже явно продемонструвала свою неспроможність та токсичність у вихованні особистості.
Російська православна церква
Теж повний провал. Повний та безповоротний. У перший же день війни, що вона мала б зробити? Так, волати. Вона мала бити на сполох, задзвонити на всі дзвони, закричати з усіх майданчиків і закликати всіх своїх парафіян вийти на вулиці своїх сіл і міст з одним закликом – «Зупиніть вбивства»!!! Зупиніть війну! Йде війна! Ми порушуємо одну з божих заповідей – НЕ УБИЙ!
Перестаньте порушувати цю заповідь Христову!!!
Ну, РПЦ і раніше не славилося розумом. Заохочуючи людей порушувати заповіді Христової – не сотвори собі кумира. Це я про Путіна. Чи не вкради. Це я про Крим. Вже тоді все було зрозуміло з РПЦ.
АЛЕ! Благословляти на вбивства та зґвалтування, це для мене був окремий шок.
Російська православна церква нічого не протиставила російській культурі, і виховала таки замість російського солдата – злодія, ґвалтівника та вбивцю.
Офіцери
У Росії існує безліч їх союзів. У назвах можу помилитись. “Союз офіцерів Росії”, “Союз ветеранів бойових дій”, “Союз ветеранів афганців”, “Союз усяких там Вимпелів та групи АЛЬФА” і бла, бла, бла. Суцільні спілки хлопчиків-зайчиків. Бойових, пошарпаних та чесних. Ключове слово тут – чесних. офіцерів. Ха-ха.
Ну і??? Де всі ці офіцери? Де усі ці випускники елітних офіцерських училищ? Нахімовці, Суворівці та бла-бла-бла. Де наша армійська еліта? Де наша сіль землі, біла кістка, блакитна кров. Де?
У перший день війни. Ну добре. Не перший. На другий, на третій. Де вони були? Після Бучі та всесвітнього опублікування цих військових злочинів, де вони були офіцери?
Вони мали прийти до Кремля, прямо під стіни. Вишикуватися як на параді та зірвати з себе погони і всі ордени та медалі з криками – МИ НІЧОГО НЕ ХОЧЕМО МАТИ СПІЛЬНОГО З ЦІЄЮ «АРМІЄЮ». І скинути все це до мавзолею. Проявити волю, показати силу духу, підкреслити своє ставлення до еліти військ.
Вимагати відставки верховного головнокомандувача і вимагати військового трибуналу над усіма військовими злочинцями. Вони повинні були б відмежуватися від усього, що називається в сучасному світі Російською армією.
Сучасний російський офіцер це пшик. Фікція. Немає ні честі, ні доблесті, ні вірності народу, ні вірності професії. Це просто узаконений мародер, ґвалтівник і вбивця, тільки вище на ранг.
Освіта
Путінському режиму 22 роки. Це рівно стільки, скільки зараз хлопцям, які крадуть, гвалтують і вбивають в Україні. І тут можна підвести межу під російською освітою. Хто виховав цих хлопчиків? Хто їх таким зробив? Російська культура? Російська релігія? Російські офіцери? Або російська освіта… Спадкоємець кращої у світі радянської освіти.
Хто виховав із цих колишніх дітей – злодіїв, ґвалтівників та вбивць?
Чим ви там займалися, російські вчителі всі ці 22 роки, що після приходу до вас дітей ви випустили у світ повноцінних убивць та ґвалтівників? Я розумію, що вам було не до цього. Вам треба було забезпечувати явку та голосування за єдину партію. Але це раз на 4-6 років. А решта часу, чим ви займалися? Як ви виховували цих дітей? Дітей, яких вам довірили довірливі батьки. І ви перетворили цих дітей на злодіїв, ґвалтівників та вбивць. Ви навчили цих дітей чому? Совісті? Милосердя? Співчуття?
Ні. Ні. І ще раз Ні!
Саме ви їх навчили тому, що вони творять в Україні. Це саме ваша заслуга, як педагогів. Буча – це наслідки ваших уроків.
****
І отак скрізь.
Куди не тицьни, скрізь гнійник.
Куди не натисни – скрізь чиряк.
Є культура, але вона нікчемна.
Є релігія, але вона не лицемірна та цинічна.
Є армія та офіцери, але немає честі.
Є вчителі, але вони не вчать цінувати людське життя.
****
Знаєте що? Мені зараз боляче. Мені боляче. Багато разів боляче.
Мені боляче дивитись, що творить в Україні моя країна. Як вона її руйнує і мучить. Як моя країна вбиває українців. Мені боляче дивитись на страждання українців.
Мені боляче дивитись на потоки біженців. Дуже боляче дивитись, як люди кидають все і біжать, біжать, біжать. Не в пошуках кращого життя, а щоби вижити. ВИЖИТИ!
Мені боляче дивитись на свою дружину. Яка дитинство провела у Миколаєві. Яка тепер не спить. Яка тепер стежить за новинами уважно, звіряючись із картою рідного їй міста. Яка живе у новинах про обстріл Миколаєва. ЖИВЕ! В цьому.
Мені боляче усвідомлювати, що це робить саме моя країна. Моя Батьківщина. Моя Батьківщина перетворилася на світовий гнійник. У розпусті пекла. У світове зло. Нічим не прикрите зло.
Мені боляче дивитися російське телебачення і бачити, як пристойні колись люди стали поплічниками цього зла. Як вони на всіх федеральних каналах серйозно міркують куди пальнути ядерну ракету. Сміючись і улюлюкаючи. Міркують, чи варто їм знищити Варшаву, Лондон чи Нью-Йорк. Ніби впиваючись своєю дурістю та своєю ж безкарністю. Ніби впиваючись відчуттям власного безсмертя.
Наївно вважаючи, що помруть усі, але тільки не вони.
Не знаю, що вам сказати.
Я росіянин. І я втомився. Я втомився від своєї країни. Я втомився від її вічної гонитви за домінуванням. Я втомився від її величі.
Я втомився від її нікчемності, слабкого рівня побуту, дрімучості та бездоріжжя.
Я втомився від її вічних прагнень когось обігнати, когось приструнити, когось розбомбити.
Я росіянин. І я втомився.
Я знаю лише одне. Цей гнійник на тілі планети треба лікувати. Видалити хірургічно, якщо потрібно.
Щоб такого ніколи не виникало. НІКОЛИ!
Постскриптум
Навіть більше скажу. Цар ще й Перемогу знищив. Приватизував, вивернув навиворіт і використав у своїх амбіціях для розпалювання патріотичного чаду.
У результаті під символами Перемоги та ВВВ на Україну прийшло страшне зло. Перемоги більше нема. Вона померла.
Кого вітати 9 травня – Z-мерзоту, яка не усвідомлює, що перетворилася на натуральних фашистів?
Він знищив. Просто все.
Він знищує залишки Росії прямо зараз – під регіт її самопризначених “еліт”.
