За Україну, проте осторонь: як Угорщина маневрує між санкціями та дружбою з РФ
Напад Росії на Україну вплинув на внутрішню та зовнішню політику кожної країни Європи. Міжнародні позиції більшості урядів кристалізуються, відповідають солідарному ставленню з підтримки Києва та протидії Кремлю.
Трохи осторонь стоїть Угорщина. З одного боку, топ-посадовці Угорщини назагал теж підтримують консолідований європейський тиск на російського агресора.
Проте водночас вони роблять максимум для того, щоби їхня країна залишалася якомога далі від війни в сусідній державі. При цьому залишаючи містки для збереження економічних і політичних зв’язків з путінським режимом.
Одна з причин цього – поки Україна бореться за демократію, Угорщина наближається до парламентських виборів, які мають пройти 3 квітня. Ця обставина також впливає на позицію чинного угорського уряду щодо розпочатого Росією наступу.
“Мир” і “війна” стали ключовими словами рутинного та передвиборчого дискурсу прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Він намагається пройти між краплями, щоби не спростувати ці дві інтенції та ненароком не розчарувати свій електорат.
Друга у допомозі біженцям
Угорщина серед перших прийняла хвилю біженців з України. За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) кількість українських біженців, що в’їхали до Угорщини, становить понад 305 тисяч осіб.
Більша кількість громадян України, що рятувалися від війни, в’їхали лише до Польщі (понад 2 млн осіб), Румунії (понад пів мільйона) та Республіки Молдова (понад 360 тис. осіб) – причому в останньому випадку Молдова в більшості випадків була лише транзитною державою.
Кількість громадян України, що перетнули угорський кордон, вдвічі більша, ніж загальна кількість угорців Закарпаття.
Тож очевидно, що угорська сторона відкрилася не лише для етнічних угорців чи власників угорських паспортів. Фактично одразу після початку масштабного російського вторгнення Угорщина оголосила, що відкрита для українських біженців будь-якого походження.
Окремою вразливою категорією біженців, яким надають допомогу в Угорщині, є ромська меншина.
Як зазначають оглядачі Human Rights Watch, опіку над біженцями з України взяли на себе громадські й благодійні організації та волонтери. Сприяння в організації побуту біженців з України надають представники УВКБ ООН та ЮНІСЕФ.
Долучилися до підтримку біженців з України й церкви. У країні активно працює Caritas, Євангелістська лютеранська церква Угорщини, Мальтійський орден, Угорська екуменічна організація допомоги, Угорська міжцерковна допомога, грекокатолицькі діоцезії.
Допомогати втікачам від російської навали готові й рядові угорці. За даними Statista, понад 80% угорців вважають війну Росії в Україні невиправданою.
Санкції з двома винятками
Зрозуміло, що угорський уряд, та ще й напередодні виборів, не міг лишитися поза трендом.
Офіційний Будапешт повинен реагувати на наступ Росії на Україну. “Мир” і “війна” за останні тижні стали головними категоріями промов і заяв Віктора Орбана, міністра Офісу прем’єр-міністра Гергея Гуйяша та голови МЗС Петера Сійярто. Ці ж слова стали головними в передвиборчих гаслах орбанівської партії “Фідес”.
15 березня – в день початку Угорської революції 1848 року, національного свята – проурядова громадська організація CÖF провела в Будапешті “Марш миру”. Цю подію було анонсовано ще в січні. Але тоді організатори планували цю акцію як повідомлення Брюсселю про неприпустимість тиску на Будапешт у внутрішньополітичних питаннях.
Проте події в Україні змінили набір гасел:
учасники маршу, а з ними й Віктор Орбан, адресували світові слова про неможливість втягування Угорщини до війни в сусідній державі.
На зовнішньополітичній арені уряд Віктора Орбана також не залишився осторонь в питанні війни Росії проти України.
Подейкують, угорський прем’єр був особисто вражений одним із виступів українського президента Володимира Зеленського, в якому той відверто сказав, що це може бути останньою нагодою побачити його живим.
У перші дні повномасштабної війни Віктор Орбан заявив, що Будапешт разом із союзниками по НАТО засуджує російську агресію. Голова МЗС Петер Сійярто підтвердив, що його держава послідовно підтримує територіальну цілісність і суверенітет України.
Попри те, що низка західних медіа наприкінці лютого говорили про неготовність Будапешта підтримувати санкції ЄС проти Росії, на засіданнях Ради ЄС угорські представники не заперечували проти введення обмежень проти російських політиків та економіки.
Водночас як на зустрічі голів держав-членів ЄС, так і на зустрічі лідерів Вишеградської четвірки Віктор Орбан стверджував, що головною метою зовнішньої політики його кабінету є мир у Європі.
Чого лишень вартує те, що впродовж перших п’яти днів російської навали Угорське телеграфне агентство послуговувалось російською риторикою і 431 раз використало формулювання “російська військова операція”.
У цьому контексті цікавою також видається заява Гергея Гуйяша щодо заходів ЄС проти Росії, яку він зробив у перші дні березня. За його словами, чинний угорський уряд й надалі вважає, що санкції – це шлях у глухий кут, ними суттєво не вирішити питання. Проте навіть попри це Будапешт підтримує позицію Брюсселя щодо Кремля в ці дні.
Водночас є декілька пунктів, за якими угорський уряд не готовий підтримати посилення тиску на Росію та збільшити підтримку Україні.
Насамперед йдеться про купівлю російських енергоносіїв. За даними Євростату, в Угорщині найнижчі в ЄС ціни на газ для домогосподарств. Цього Будапешт досягнув, зокрема, завдяки нещодавньому довготерміновому контракту з “Газпромом”.
Напередодні саміту ЄС в Парижі, Віктор Орбан заявляв, що його країна не підтримає санкції проти російської нафти та газу, адже подібні обмеження загрожують енергетичній безпеці Угорщини.
При цьому Будапешт не відмовляється від підтримки інших санкцій.
Іншим лімітом, через який угорський уряд не може перейти, є дозвіл на транзит зброї до України через територію Угорщини. Не кажучи вже про надання угорської зброї українським партнерам.
Віктор Орбан у декількох своїх зверненнях до співгромадян повторив слова про неможливість цих кроків. За його словами, такі дії можуть підлити олії у вогонь та втягнути Угорщину та угорські родини в цю війну.
Позицію нещодавно пояснив Петер Сійярто, коментуючи російський ракетний удар по Міжнародному центру миротворчості в Старичах, Львівська область. Голова угорського МЗС переконаний, що вибухи за 20 кілометрів від території країни НАТО свідчать про небезпеку збройної допомоги Україні. Адже подібні кроки можуть поставити країни Заходу під пряму загрозу російських ракетних ударів.
Ціна дружби з Путіним
Угорська урядова позиція навряд чи стала новиною для тих, хто відстежував, як уряд Орбана реагував на початок російської війни проти України ще у 2014 році.
Тоді, після кількох днів мовчанки, у своїх заявах Віктор Орбан передусім зосередився на питанні прав угорської меншини, а не на російській агресії. У своєму коментарі щодо ситуації в Україні 3 березня 2014 року Орбан наголосив, що Угорщина не є стороною конфлікту, а в офіційній заяві 4 березня взагалі не згадав Росію.
І хоча заява Вишеградської четвірки у ті ж дні згадувала про радянські інтервенції 1956 року до Угорщини, 1968 року до Чехословаччини та 1981 року до Польщі, вочевидь, Орбан ухилявся від того, щоб одноосібно виступати з критикою Москви.
Що ж до питання меншини, то вторячи російським наративам про придушення прав меншин в Україні, уряд Орбана регулярно актуалізував проблеми захисту прав угорців України і навіть ультимативно блокував засідання Комісії Україна-НАТО, ставлячи умовою поступки з боку України.
Такий підхід приносив Угорщині політичні та економічні дивіденди.
У 2014 році Угорщина домовилась з “Росатомом” про будівництво на атомній електростанції у Пакші двох додаткових реакторів. Реактори мали б забезпечити понад половину усього видобутку електроенергії в Угорщині.
Угоду було ухвалено без проведення публічного тендеру і її умови було засекречено на 30 років, а Росія виділила на проєкт позику у 10 млрд доларів.
Одним з ключових субконтракторів став близький друг і, ймовірно, “гаманець” Орбана Лорінц Месарош – той самий, що нині відкрив двері своїх готелів для українських біженців. Було також укладено угоди з російським “Трансмашхолдингом” на будівництво залізничних вагонів.
Російський Міжнародний інвестиційний банк, відкритий у Будапешті у 2019 році, отримав широкі привілеї та близькі до дипломатичних імунітети, що дозволяє йому бути “парасолькою” для числених російських розвідників. І це на додачу до численних російських “дипломатів” – нині їхня кількість в Угорщині сягає 52 осіб (для порівняння, польських дипломатів лише 12, чеських – сім, а іспанських – п’ять).
Коли Росія спробувала передати Сербії бойові розвідувально-дозорні машини БРДМ-2 офіційний Будапешт дозволив транзит своїм повітряним простором. Тоді угорський уряд аргументував своє рішення тим, що військову техніку перевозили цивільними транспортними літаками.
Цікаво, якби нині Віктору Орбану запропонували таке ж рішення – чи зголосився б він?
Зрештою, у 2021 році Угорщина підписала п’ятнадцятирічний контракт з російським “Газпромом” на постачання російського газу в обхід України. Примітно, що напередодні чергової ескалації війни з Україною, 1 лютого Будапешт вів переговори з Москвою щодо підвищення постачань російського газу.
Орбан говорив з Путіним про підвищення квоти з 4,5 млрд кубічних метрів на рік до 5,5 млрд кубічних метрів на рік. Тоді ж Угорщина заявила, що сподівається, що до кінця нинішнього десятиріччя “російські” атомні реактори будуть введені в експлуатацію.
Чи переможе стратегія Орбана?
За два тижні до виборів партія Віктора Орбана “Фідес” залишається фаворитом.
Опитування компаній IDEA, Századvég та Závech Research (лояльні до різних політичних таборів) свідчать, що партія нинішнього уряду може всерйоз розраховувати на більш ніж половину місць у парламенті майбутнього скликання та що Віктор Орбан залишається найбільш бажаним у суспільстві кандидатом на посаду прем’єр-міністра.
Більше того, порівняння з результатами соціологічних досліджень попередніх місяців говорить, що війна Росії проти України допомогла угорському уряду мобілізувати підтримку.
За дні до виборів в Угорщині може трапитися чимало подій, які здатні вплинути на результати голосування. Але вже тепер можна говорити, що Віктор Орбан надалі якщо не визначатиме, то матиме значний вплив на зовнішню політику своєї країни.
А тому в найближчі місяці не слід очікувати на суттєву зміну рішень Будапешта щодо підтримки України в боротьбі проти Росії.
Угорщина й надалі надаватиме українським партнерам винятково гуманітарну допомогу та долучатиметься до несуттєвих для себе санкцій проти російської економіки та еліти.
Однак якою буде ціна нинішньої позиції офіційного Будапешта щодо війни в Україні для Угорщини?
У внутрішньополітичному вимірі – зі збереженням потоку біженців і продовженням обстрілів міст у різних куточках України – ця тема може бути підставою для дедалі більшої поляризації угорського суспільства.
Віктор Орбан вже звинувачує опозицію в тому, що, пропонуючи надати військову допомогу для протидії Росії, та проявляє політичну некомпетентність і ставить під загрозу угорських громадян. А вказівки про відповідальність Росії та росіян за війну в Україні стають приводом для обструкції політичних діячів.
Наприклад, минулого тижня один із засновників партії “Фідес” Жолт Немет на своїй сторінці у Facebook написав “Ruszkik haza! Legyen béke!” (“Росіяни, додому! Нехай буде мир!”). Ці слова були одним із гасел Угорської революції 1956 року.
Перша частина вислову не сподобалася багатьом представникам електорату партії уряду, адже вона суперечить “стратегічному спокою”, задекларованому “Фідес” у перші дні. Тож Немет був змушений пояснювати свої слова.
На зовнішньополітичній арені Віктор Орбан і його команда намагаються вправно орієнтуватися в поточній ситуації та не втрачати напрацьовані в попередні роки партнерства. Цю тактику можна пояснити економічними інтересами Угорщини, можливим політичним впливом Росії в країні (який не ослабнув з початком повномасштабної війни) та невирішеними конфліктами між Будапештом і Брюсселем.
Керування подібним планом має вигоди для нинішнього уряду країни в контексті майбутніх виборів. Цю обставину так само можна пояснити енергетичною та логістичною залежністю Угорщини від Росії.
Ці питання неможливо вирішити в найближчі місяці; їх розв’язання може принести Угорщині більше труднощів, ніж більшості інших держав ЄС.
Проте в середньостроковій та довгостроковій перспективі нинішня позиція угорського уряду може привести його країну до небезпеки безпосередньої атаки вже на її територію.
Водночас бажання всидіти на кількох зовнішньополітичних стільцях тепер погіршує імідж Угорщини як надійного партнера в кризові часи. Ця ж обставина може відсунути країну від впливу на політичні та безпекові процеси у європейському просторі в майбутньому.
А це суперечить прагненню Віктора Орбана бути одним із творців/захисників Європи.
Автори: Сергій Герасимчук, Михайло Драпак,
експерти Ради зовнішньої політики “Українська призма”
