Закарпаття прийняло пів мільйона біженців, а скільки серед них “бичів”, яким місце на фронті?
Чому я звернувся до цієї теми у дуже важкий для нашої країни час?
Сьогодні у ФБ прочитав пост: «Кожен чоловік, який відсиджується на Закарпатті займає місце чиєїсь дитини з мамою. Чи не пора їх гнати на захист своїх домівок?»
Ще один допис в соціальних мережах: «Митниця випускає мажорів, уклоністів від призову ЗСУ за суму 10 тис. дол. США. Цікаво з ким діляться отримувачі (хабарники), і чи знає про це влада та президент?»
А це прочитав на 8 березня: «Сі косиці треба боло подарити тим хлопам, котрі типирь туй на Закарпаттю сидять гузиці одогрівавуть (в перекладі на українську: «Ці квіти треба було подарувати тим чоловікам, які зараз тут на Закарпатті сидять і дупу відігрівають»).
А це зразок бюрократичної «творчості» заступника голови Закарпатської ОВА Василя Іванча: «Сьогодні провели зустріч із суб’єктами господарювання Закарпаття щодо консолідації сил, розв’язання проблемних питань, які виникають під час їхньої діяльності. Ми намагаємося не допустити стрімкого підвищення цін, але бачимо, що вартість товарів збільшилася. Це пов’язано із загальною ситуацією в Україні…».
Далі читати не хотілось. Здавалось, що повернувся у 70-ті роки минулого століття, в роки моєї комсомольської молодості, коли читав в молодіжних газетах подібні звіти комсомольських ватажків. Ті ж словесні обороти, та ж словесна риторика. Не розумію звідки в розумної 45-річної людини появився «комсомольський спадок»?
А ось відео мого інтерв’ю з президентом Спілки адвокатів України Тарасом Ламахом та головою Ради адвокатів Закарпатської області Олексієм Фазекошом.
З 30 хвилинного запису моєї розмови з поважними адвокатами журналісткою Euronews, яка монтувала відео, на прохання Олексія Фазекоша, було вибрано тільки 14 хвилин більш менш дипломатичні висловлювання учасників діалогу. Але й з цих слів можна зробити певні висновки. Прошу звернути тільки на два факти з біографії героїв мого інтерв’ю: 50 річний Тарас Ламах одружений, майстер спорту по бокс, 54 річний Олексій Фазекош, хвороба Паркінсона, цукровий діабет.
А на цьому відео видно (https://youtu.be/Kib-h-6ALsA), як «сивочолий гетьман», в погоні за гарними кадрами, заважає тим, хто виконував свою роботу з евакуації мешканців Ірпіня, хоча на фото пропагандистів ЄС Петро Порошенко виглядає досить респектабельно.
Ще один «херой», «народний генеральний прокурор» Юра Луценко «малюється» ради піару в бронежилеті перед об’єктивом фотоапарата. Про цього «хероя» досить влучно сказав ветеран МВС Степан Матіцо: «Гидко дивитись на цей піар… і це в той час, коли наші хлопці гинуть на фронті, хоча б туфлі та штани вимазали у бруд».
А це не герої, а просто громадяни України: відомий київський адвокат Олександр Протас зі своїми синами (Олександр Протас: «Я в Києві, моя сім’я в Києві. Кожен робить свій вибір самостійно. Україна переможе в цій війні !!!») та Тарас Мельник (о. Тарас), настоятель Свято-Миколаївського храму на Татарці (Православна Церква України), використовуючи власний Благодійний Фонд, активно займаються відрядженням та влаштуванням біженців (жінок та дітей) в Польщі та інших країнах Європи. Без піару роблять те що можуть, щоб допомогти своїй країні.
Декілька днів тому, з особистих потреб побував в одному із санаторіїв “Укрпрофоздоровниці” в смт Поляна і жахнувся. Такого засилля чорних “корів” та іншого “елітного” транспорту я не бачив, навіть, в розпал курортного сезону. Зрозуміло – біженці. Одні чоловіки спортивної статури та десь не десь жінки з діточками. Зайшов в місцеву кав’ярню. Заповнена вщент все тими ж “захисниками” країни. На столах пляшки горілки, пиво, закуска та п’яний гамір. Каву вже пити не захотілось.
Невже ніхто з влади не звертає уваги на цих нахабних “бичів”, яким місце на фронті? Чи може краще “звітувати” про боротьбу з підвищенням цін, як це роблять голова Закарпатської ОВА Віктор Микита, голова Закарпатської облради Володимир Чубірко та заступник голови ОВА Василь Іванчо?
“Бичі”, мажори та інша біженська гопота заполонила всі санаторії, будинки відпочинку, готелі, а кому не сподобалось Закарпаття купує “квиток” за 10-15 тис. дол. США у прикордонників і надійно ховається від фронту в одній з країн Євросоюзу. Невже і цього не помічає місцева влада? Створюється враження, що місцевим чиновникам вигідна така ситуація. Зразу згадується популярний радянський фільм “Біле Сонце в пустині” і митник з крилатими фразами: “за державу обидно” та “я мзду не беру”.
Читачі, як ви думаєте, чи може прикордонник на КПП, без згоди чи може вказівки, свого керівництва так нахабно брати хабар та ще в таких астрономічних сумах? Скажете, що питання риторичне.
І все це робиться в період воєнного стану, який дає дуже широкі повноваження військово-цивільним адміністраціям.
Панове керівники військово-цивільних адміністрацій, одне прохання від усіх закарпатців: відправте всіх цих названих мною “біженців” до себе додому захищати країну. А робота для них найдеться. Не обов’язково тримати в руках автомат. Можна рити окопи, плести маскувальні сітки та мало яку роботу можна знайти для молодих здорових чоловіків. Знайшли ж для себе роботу в період війни тисячі адекватних підприємців, адвокатів, священників, інженерів…
Зробіть це і ціни впадуть та й звільняться місця для жінок і дітей, які змушені були біженцями та пережили стільки, що й ворогу своєму цього не побажаєш.
На закінчення, може дещо хаотичної публікації, хочу звернути увагу читача ще одну на категорію “біженців”. Це столичних адвокатів. Не бідних людей, в кожного престижна чорна “корова”. Наших закарпатським адвокатам за рівнем гонорарів з їх столичними колегами можна порівняти, так, як Місяць з Землею. Бридко дивитись і слухати їхні “казки” про те чому вони покинули столицю.
Панове, чому ви не робите так, як роблять тисячі інших українців: привозять свої сім’ї, а потім знову повертають туди, де вони, дійсно, потрібні?
Адвокат, як і лікар, це захисник інтересів громадян.
А де місце лідерам адвокатської спільноти України? Правильно, в столиці, як і сотням їх колегам
Поки що на цьому закінчимо. Продовжимо в наступній публікації…
