РФ йде до катастрофи, Україна вистоїть, Заходу має бути соромно
Війна розпочалася. Росія напала на Україну. Це катастрофа планетарного масштабу. Їй можна було запобігти, якби Захід не заплющив очі у 2014 році, вважає Роман Гончаренко.
Військовий аеродром у Чугуєві під Харковом після російських ударівМи всі запам’ятаємо цей день – четвер, 24 лютого 2022 року. День, коли божевільне керівництво Росії вирішило розпочати велику війну проти України. День, до якого багато українців та їхніх друзів у світі готувалися, але в душі сподівалися, що він не настане ніколи. День, коли Кремль розпочав війну у Європі.
Багато хто з подивом запитує, як таке могло статися? Відповідь у цитаті Вінстона Черчилля: “У вас був вибір між війною та безчестям, ви обрали безчестя і отримаєте війну”.
Масштаб вторгнення не залишає сумнівів: Росія, як і 100 років тому, коли Україна вперше на короткий період стала незалежною, пішла на неї війною. Наслідки цього жахливого кроку вразять весь світ.
Фатальна помилка Заходу
Чималу частину відповідальності несе Захід. Коли у 2014 році Росія вперше напала на Україну, анексувавши Крим, Захід обрав безчестя, про яке говорив Черчилль. Лідери США, Німеччини та інших провідних країн тримали за обидві руки українську владу і вмовляли не чинити опір, щоб не “провокувати” президента Росії Володимира Путіна. У 2014 році – через 100 років після початку Першої світової війни – Захід боявся виникнення нової світової пожежі. І зробив фатальну помилку.
Коли сп’яніла від успіху в Криму Росія продовжила неоголошену війну на Донбасі, створивши та підтримавши сепаратистський рух, Захід відмовлявся постачати Україні оборонну зброю і вводити проти Москви жорсткі заходи у відповідь. Лише після збитого малайзійського “Боїнга” набули чинності секторальні санкції, але й вони були настільки обмеженими та слабкими, що переконали Росію у можливості продовжувати затіяне.
Час допомагати Києву
Київ теж недооцінив ступінь божевілля московського керівництва та пасивно-агресивний настрій значної частини населення Росії, яке не сприймає Україну як незалежну державу. “Ми ж сусіди, родичі, Росія навряд чи зважитися на відкриту війну”, – так заспокоювали себе багато українців. Уряд у Києві не розірвав з Москвою дипломатичні відносини, надіславши тим самим фатальний сигнал і своїм союзникам на Заході – мовляв, не все так погано.
Було втрачено момент запобігти війні, яка йде сьогодні. Західні лідери вважали за краще домовлятися з Росією, сподіваючись утихомирити агресора. В історії людства немає жодного прикладу, коли такий підхід був би вдалим. Не спрацював і в Україні. Росія використала вторговані від продажу нафти та газу гроші на створення нової зброї та підготовку до апокаліптичної війни не лише проти України, а й проти всього Заходу.
Було достатньо тих, хто попереджав про небезпеку, адже все відбувалося відкрито, Кремль та його пропагандисти не приховували своїх намірів. Але Захід віддав перевагу заплющити очі. Тепер щоки у західних політиків мають горіти від сорому. Настав час виправляти помилки та допомагати Україні всіма силами та засобами.
Україна не повернеться під контроль Москви
Попереду бої, кров, можливо, окупація та партизанська війна. Україна втратить найкращих синів та дочок, але вистоїть. У цьому немає жодного сумніву. Українці ніколи вже не змиряться з життям на короткому повідцеві Москви, цей час минув і не повернеться.
Що буде із Росією? Вибраний нею шлях агресії проти України та всього західного світу рано чи пізно приведе і її до катастрофи, після якої Росія матиме шанс розпочати все спочатку. А нині усі розсудливі люди – українці.
