Що ховається за межами видимого Всесвіту?
Людина – дуже цікава істота. Саме слово “кордон” вже звучить для більшості представників нашої раси як виклик. Людина хотіла дізнатися, що ховається за стінами неприступних гір і безстрашно підкорювала найвищі вершини. Людина вдивлялася в обрій, туди, де безкрайній океан цілує небо, і відкривала нові землі. Людина пробиралася в найгустіші та непрохідніші лісові хащі, кидаючи виклик дикій природі. Людина вгризалася в груди Землі та бурила шахти й свердловини, спускалася в жерла згаслих вулканів, не боячись того, що вогонь може будь-якої миті прокинутися.
Нарешті, людина подолала силу земної гравітації та вирвалася у відкритий космос. Тяга до дослідження та досягнення кордонів у нас у крові. І ось подібно до синяви води, вона опинилася вже в іншому «океані», де знову і межі навіть не видно. У нього, як у мореплавця, нескінченний простір перед його допитливим поглядом, і все, що його супроводжуватиме в його далекій подорожі цим світовим океаном, – незліченна кількість далеких зірок. Прямо як за старих добрих часів! Вона навіть не знає, де цей кордон Всесвіту, але досвід попередніх дослідників підказує їй, що він десь є, адже ніщо на цьому світі не нескінченне!
Довгі століття вважалося, що Всесвіт є єдиним у своєму роді. У нього немає початку і кінця, він нескінченний і заповнює собою все і вся. Але, все ж таки, у декого були сумніви щодо цього, мислителі та вчені замислювалися про існування паралельних, інших світів. Однак, у 1929 році, коли американський астроном Едвін Хаббл довів розширення Всесвіту на прикладі галактик, що віддаляються один від одного, стало остаточно зрозуміло, що Всесвіт має межу, бо в такому разі, що тоді розширюється і куди?
Кінець одного завжди було початком чогось іншого. Цілком імовірно, що до Великого Вибуху теж існував якийсь інший Всесвіт, і Великий Вибух – це зовсім не початок усіх століть, а лише нова сторінка в історії всесвіту.
Що ми маємо зараз? Всесвіт народився близько 13,8 млрд років тому. Але, згідно з розрахунками, діаметр Всесвіту, що спостерігається, становить приблизно 93 мільярди світлових років. “Це як?!” – Зазвичай здивовано багато хто вигукує. Насправді відповідь на це питання проста: так, Всесвіт народився 13, 8 млрд років тому, але він постійно розширюється. Відповідно до закону Хаббла, далекі краї Всесвіту розширюються зі швидкістю, більшою, ніж швидкість світла. І Ейнштейн зі своєю Спеціальною теорією відносності тут не до чого! Так, ніщо, жоден об’єкт не може рухатися швидше за світло. Об’єкт! А не сам простір. Тобто, не об’єкти «розбігаються» швидше за швидкість світла, а сам простір між ними.
Історія Всесвіту
Сучасна наука не може сказати, де знаходиться межа Всесвіту, і, таким чином, чи є в неї межа подібна до того, як мореплавець дивиться на водний простір навколо корабля і не може сказати напевно, де ж кінець цієї водної гладі. Але ми точно знаємо, що у Всесвіту був початок, а якщо є початок, значить, гіпотетично, є і кінець, і поки цей кордон знаходиться на відстані 93 мільярдів світлових років – це межа видимого Всесвіту, стільки, скільки дозволяє нам побачити наша техніка.
Модель Всесвіту
Око людини під мікроскопом та Крабоподібна туманність. Тут підозріло багато подібностей
Кордон спостережуваного Всесвіту – це космологічний обрій, об’єкти на якому мають нескінченне червоне зміщення, тобто вони віддаляються безперервно. У цих неосяжних 93 мільярдах світлових років відкрито понад 100 мільярдів галактик. Світло, випущене найдальшими об’єктами, добиралося до нас близько 13, 4 мільярдів років (відкидаємо початкову епоху Темних віків). Світло від найдальшої галактики GN-Z11 йшло до нас приблизно 13, 4 млрд років, але через розширення Всесвіту відстань до неї становить близько 32 млрд світлових років. Це і є той приклад, коли швидкість її видалення перевищує швидкість світла внаслідок розширення самого простору.
Так виглядає GN-Z11
Безпосереднім кордоном Спостережуваного Всесвіту є реліктове випромінювання. Та область світу, до якої воно доходить, – межа для нас. Воно утворилося приблизно через 380 000 років після Великого вибуху – на той момент Всесвіт остигнув настільки, що в ньому змогли з’явитися атоми. Можливо, Всесвіт є і за цією межею? Якщо Всесвіт нескінченно розширюватиметься з такими ж темпами, то ці об’єкти назавжди зникнуть з нашого поля зору.
За кордоном видимого нами Всесвіту можуть знаходитися гіпотетичні світи, що виникають в результаті фазових переходів фізичного вакууму, або об’єкти, які формуються з неоднорідностей реліктового випромінювання, розташованих ближче до горизонту частинок. Це нагадує повноводну річку з безліччю приток.
Що знаходиться за кордоном видимого Всесвіту – не знає ніхто. Хтось вважає, що Всесвіт розширюється всередині якогось енергетичного поля. Хтось припускає, що Всесвіт схожий на мильний міхур, що розширюється, а за його оболонкою може бути безліч інших таких же міхурів-всесвітів, де можуть бути такі ж закони фізики, як і у нас, а можуть бути й інші. Але, судячи з того, як майже однаково влаштовані макросвіт і мікросвіт, можливо, в інших всесвітах дійсно ті самі закони, що й у нас. Хтось припускає, що наш світ багатомірний, і наш чотиривимірний Всесвіт – лише один із його шарів. А хтось і взагалі вважає Всесвіт нескінченною матрьошкою, і ми лише є частиною гігантського чийогось організму.
Так чи інакше, щоб дістатися до межі видимого Всесвіту, у людини піде 46 мільярдів років, навіть якщо вона зможе обдурити Теорію відносності з її головним постулатом про те, що ніхто не може наздогнати фотон, а тим більше рухатися швидше за нього. І все одно точка, до якої він летів 46 млрд років зі швидкістю світла, знову віддалиться від нього на таку саму відстань. Тут уже немає межі материків: вони ніби постійно тікає від людини, яка її намагається наздогнати. Єдиний спосіб нам дізнатися, що знаходиться за кордоном – це подорожі за допомогою просторово-часових тунелів на кшталт кротових нір, що дозволяють миттєво пересуватися у Всесвіті, минаючи ці неймовірні відстані. Але все ж таки якщо наша раса, іменована гордим словом людина, завжди добиралася до кордонів, можливо, ми й в цьому випадку теж колись доберемося до нових рубежів? Чи нам так і не судиться дізнатися про задум Творця?
