Чому Місяць, а не Марс має стати другою Батьківщиною людства
Однією з найпривабливіших і водночас абсурдних ідей нашого часу є найшвидша колонізація Марса. Найактивніше її просуває «ген піару» американський мільярдер Ілон Маск, який заявляє, що готовий померти на Червоній планеті. Що ж, останнє – це просто. Поговорім про те, чи варто реально витрачати ресурси на “марсіанські перегони”, і що може стояти за цими перегонами, насправді.
Якщо вірити Маску, то людство близьке до колонізації Марса, як ніколи раніше. Звичайно, завдяки йому та його компанії SpaceX. Досить спірне твердження, але все по черзі.
Космічна одіссея Ілона Маска
В уяві мільярдера місія на Червону планету може мати такий вигляд. До Марса полетить космічний корабель BFS, “Big Fucking Spaceship”, він же “Великий гребаний космічний корабель”, а його на орбіту виведе гігантська багаторазова ракета-носій BFR, “Big Fucking Rocket”. Вона здійснюватиме польоти до корабля на орбіті доти, доки заповнить до країв його баки метаном. Потім «Big Fucking Spaceship» випустить сонячні панелі та полетить до мети із сотнею колоністів на борту. Тривалість польоту має становити від 30 до 90 днів.
Запуски будуть здійснюватися кожні два роки, коли третя та четверта планета Сонячної системи будуть найближчими одна до одного. На кораблях наступного покоління можна буде відправити по 200 переселенців. За розрахунками Маска, десь за 5000 рейсів вдасться сформувати на Червоній планеті стійке самодостатнє поселення. При цьому в SpaceX обіцяють зробити «Big Fucking Spaceship» кораблем, що повертається. Для цього вже на Червоній планеті доведеться десь добути достатню кількість метану.
Для вирослих на фантастичних романах і «космічних операх» все це є цілком реалізованим і дуже романтичним, чим і користується активно «геній піару». Але чи це так насправді?
Час не настав
Є величезна кількість наукової та науково-популярної літератури, яка пояснює чому проєкт Ілона Маска в найближчому майбутньому нездійсненний. Наведемо ключові тези.
По-перше, людство поки що не має достатньо потужної ракети-носія, здатної відправити експедицію навіть до близького Місяця, який там Марс?
По-друге, сам переліт перетвориться на справжній жах. Ось деякі висновки спеціалістів від космічної медицини:
«Космічна хвороба руху, закладеність носових пазух, запори, головний біль, подразнення шкіри та її сухість, абсцеси, невеликі садна та забиття, запалення рогівки або її садна, інфекція верхніх дихальних шляхів, безсоння, отит.
Запори та отити – і ніякої вам міжзоряної романтики! Плюс до цього втрата м’язової та кісткової тканини від невагомості, плюс перетікання крові від нижніх кінцівок у верхню частину тіла та до голови до набряків та інших негативних реакцій організму. Також, попри захист корабля, космонавти неминуче отримають свою частку радіації, яка може виявитися фатальною, якщо на Сонці під час польоту станеться потужний спалах. Недарма містер Маск чесно попереджає:
“Ви готові померти? Тоді ви нам підходите.”
По-третє, навіть якщо переліт пройде нормально і корабель примарситься, що потім? Як і де там жити, чим взагалі колоністам займатися рештою життя? Магнітного поля Червона планета не має, тому вона не захищена від страшної сонячної радіації. Тобто, романтично в скафандрах червоними барханами не погуляєш, бо потім помреш у муках.
Реально доведеться зариватися глибоко під поверхню і жити в бункерах, які ще доведеться з чогось побудувати, забезпечити постачання водою, повітрям, електроенергією та іншим необхідним. І де ж це взяти? Везти із собою? Не навозишся. Міжпланетні перельоти — це не жарти, там кожен грам корисного навантаження на вагу золота. Зробити на місці? А з чого? Промисловість, здатна виробляти, наприклад, бані для поселень, фільтри для води або ядерні реактори, не звідки не візьмуться. Місцеві ресурси ще треба розвідати та почати розробляти, якщо вони взагалі там у потрібних обсягах знайдуться.
Романтика закінчиться через 1-2 тижні, а потім життя перетвориться на справжнісіньку каторгу. І під це Ілон Маск хоче підписати мільйон людей? Тераформувати Марс, щоб там було повітря та цвіли яблуні? Таких технологій у людства поки що немає, якщо не здійснювати термоядерне бомбардування Червоної планети, про що говорив «геній піару».
Вибачте, звичайно, але це все нереально за наявного рівня технічного розвитку. І головне, навіщо це все? Щоб розселити рід людський по кількох планет, щоб він не загинув на Землі під час глобального катаклізму? А чи не простіше ядерним країнам перестати махати «ядерним кийком», націлюючи свої МБР один на одного? Від наслідків ядерної чи бактеріологічної війни людство вимре швидше, ніж від влучення у планету астероїда.
Що робити та куди летіти?
Зробимо підсумки. Колонізація і тим більше тераформування Червоної планети в найближчі десятиліття просто неможливі. Якщо комусь так хочеться злітати туди всупереч усьому, то будь ласка. Але це буде одноразова експедиція. Цілком можливо, в один кінець. Рівень технологій ще має серйозно зрости до реалізації таких завдань.
Наприклад, замість хімічного або ядерного двигуна корабель може бути оснащений анігіляційним двигуном, що працює на антиречовині. Звучить, на перший погляд, фантастично, але насправді це куди реалістичніше, ніж проєкт Маска. Розміри подібного корабля будуть кратно меншими, а швидкість вищою, що зробить відвідування Марса не подвигом, а цілком рутинним заходом. До речі, цілком реальні кроки до міжпланетних перельотів робляться на Землі, де вже зараз навчилися отримувати антиречовину, нехай і в мікроскопічних кількостях.
Щодо необхідності розселення людства по інших планетах, то й тут все неоднозначно. Якщо на Марс реально переселяться колоністи з протиборчих країн, де гарантія, що вони не переб’ють один одного у разі війни між ними на Землі? Мораль така: хочете освоювати Червону планету, спочатку домовтеся між собою на своїй, і вже тоді колонізуйте її спільно, в рамках міжнародної кооперації, як МКС.
До речі, другим будинком для людства цілком міг би стати Місяць, який ближче, краще досліджений, а вартість доставляння на нього матеріалів та обладнання буде незрівнянно меншою, ніж на Марс.
