Загублені в Чумацькому Шляху: а що буде з Вояджерами, коли вони перестануть виходити на зв’язок?
Два брати-близнюки, запущені в 1977 році, досі з нами “перемовляються”, а це майже 23 млрд км від рідного дому! Ніхто тоді й подумати не міг, що “Вояджери” пропрацюють так довго: вчені розраховували, що вони лише вивчать переважно Юпітер та Сатурн, а також зможуть поглянути на Уран та Нептун, але щоб наші “руки” змогли дістати до початку кордону Сонячної системи. такий грандіозний успіх не припускав ніхто! А якщо серйозно, то наші руки можуть простягнутися набагато далі…
Траєкторії польотів “Вояджерів”
Отже, зараз “Вояджер-1” став найшвидшим рукотворним космічним апаратом (17 км/с) і в цей момент він вибрався за межі геліосфери, правда, щоб назавжди покинути Сонячну систему, йому доведеться вибратися за межі Хмари Оорта – місце скупчень крижаних. дрібних небесних тіл — батьківщини комет, де лежать залишки “будівельного матеріалу” Сонячної системи, як купол, що оточує наш рідний будинок.
Коли зупиняться їхні “серця”?
Обидва “Вояджери” мають джерела живлення. Вони являють собою комплекти трьох радіоізотопних термоелектричних генераторів. Кожна така батарея — це 38-кілограмовий циліндр, усередині якого зберігається 4,5 кг плутонію-238, що виділяє 2400 Вт тепла, яке потім перетворюється на електричну енергію. Їх встановили ще у 1975 році, тому відлік терміну їхньої роботи йтиме від цієї дати. Але, на жаль, ніщо не вічне, і навіть ці чудеса техніки з часом “старіють” і піддаються впливу нейтронного випромінювання, що виникає при розпаді плутонію. Від цього їх продуктивність падає, а, відповідно, з часом сигнали будуть все слабші й слабші. Період напіврозпаду плутонію-238 становить 88 років, це означає, що через 88 років потужність генераторів впаде вдвічі. Але слід враховувати, що енергія йде не лише на зв’язок із Землею, але й на підтримку роботи наукових приладів.
Той самий радіоізотопний термоелектричний генератор на “Вояджерах”
До цього часу інженери NASA були змушені відключити майже всі наукові прилади, залишивши лише ті, які здатні вивчати плазму та магнітні поля. У 2025 році енергії в “серцях” двох мандрівних братів вже не залишиться ні на що — навіть на спілкування з Землею, і перед тим, як їхнє “серця” зупиняться назавжди, вчені дадуть сказати “Вояджерам” свої останні “слова”, встановивши з ними на прощання зв’язок з метою отримання всіх даних, які тільки можна буде прийняти. Але радіоізотопні термоелектричні генератори ще продовжать виділяти тепло протягом “10 періодів напіврозпаду”, або 880 років після запуску. Приблизно у 2845 році запаси плутонію вичерпаються остаточно, і ось тоді можна буде сказати, що “Вояджери” просто перетворяться на “залізку”, що подорожує просторами Чумацького Шляху.
Нові безмовні пригоди
Приблизно через 20 тисяч років “Вояджери” дістануться хмари Оорта, і це, мабуть, буде основною перешкодою на їхньому шляху, оскільки безліч кам’яно-крижаних уламків можуть істотно пошкодити й навіть знищити апарати. Але сподіватимемося, що нашим мандрівникам і надалі буде супроводжувати удача, і вони щасливо виберуться з оселі комет. А ось потім їхні шляхи вже остаточно розійдуться.
“Вояджер-1” попрямує на зустріч з Глізе 445 – червоним тьмяним і холодним карликом, світність якого в 120 разів слабкіша за сонячну, а температура нижче приблизно у 2 рази, ніж у Сонця. Невідомо, чи є поруч із цією зіркою планети, але якщо навіть там і виявиться хтось живий, то навряд чи ці істоти будуть схожими на нас. “Вояджер-1” пройде від Глізе 445 на відстані 1,7 світлового року – це буде максимальна точка зближення, і станеться ця подія через 40 000 років!
Система Глізе 445 в уяві художника
“Вояджер-2” попрямує до іншої зірки — він відвідає інший тьмяний червоний карлик Ross 248, і розділяти їх буде всього 1,7 світлових років, а потім майже через 600 000 років він добереться до системи Сіріуса, але про те, що там “Вояджери” побачать, на жаль, ми так і не дізнаємося, та й чи буде існувати людство взагалі до того часу?
“Вояджери” можуть стати об’єктами, що пережили й своїх творців, і Землю у тому числі. Мільярди років, якщо вони ні з чим не зіткнуться, вони будуть блукати просторами Чумацького Шляху, залишившись десь у рукаві Оріона, і обертатися разом з іншими зірками навколо галактичного центру. Можливо, хтось знайде їх і зможе розшифрувати наші листи. Але навіть коли нас вже не стане, і коли Земля буде спалена жаром Сонця, що збільшиться в розмірах, наша техніка нестиме пам’ять про нас крізь час і простір. Техніка — це продовження руки людської та сили нашого інтелекту, нашої науки та знань, нехай вони й не досконалі, і нам ще багато чого належить навчитися — не має значення! І доки будуть живі “Вояджери”, доки не знищать їх чужорідні уламки та не спопелить галактична радіація, слово про нашу цивілізацію житиме!
