103 роки тому була створена Русинська республіка лемків

Русинська республіка лемків (лем. Ruska Narodna Respublika Lemkiv; інші назви: Lemko-rusinska republika, Lemkovská republika, Lemkovská rusinska republika) — невелика галицька держава, створена Лемками 5 грудня 1918 року після розпаду Австро-Угорщини, коли 500 делегатів від 130 лемківських населених пунктів зібралися у Флоринці і вирішили створити виконавчу раду Русинської республіки лемків. Провідними діячами лемківського руху стали Ярослав Качмарчик, Олександр Ціханський та священик Михайло Юрчакевич.

Однак чітких цілей руху не було поставлено – одні хотіли приєднатися до  Росії, інші – до України, треті – до Чехословаччини (такий варіант особливо підтримував Григорій Жаткович, який раніше допомагав приєднати Підкарпатську Русь до Чехословацької Республіки). Була також вимога зберегти республіку незалежною, але з іншою столицею (наприклад, Пряшів чи Ужгород).

Невдовзі ситуація ускладнилася після початку польсько-української війни та окупації УНР. З кінця січня 1919 р. на Лемківщині відбулися демонстрації за об’єднання з русинами в Чехословацькій Республіці, але Юзеф Пілсудський не мав наміру відмовлятися від території Лемківщини, а Чехословаччина не була особливо зацікавлена ​​в контролі над нею.

У березні 1919 року провідні представники республіки (зокрема Юрчакевич і Качмарчик) були ув’язнені. Хоча суд у Новому Сончі звільнив їх, спроби зберегти стабільність республіки закінчилися невдачею. Доля республіки була остаточно вирішена укладенням Сен-Жерменського договору, за яким Галичина (включаючи Русинську республіку лемків) була передана Польщі.

**********

Довідка. Лемки (також лемаки, руснаки, русини) –  східнослов’янське населення Лемківщини (історико-культурна область на кордоні України, Польщі та Словаччини). В Польщі лемки умовно діляться на дві групи: перші відносять себе до частини українського народу, що говорить на лемківському діалекті української мови, другі вважають себе окремою нацією (або частиною русинського народу), а свій ідіом – самостійною лемківською мовою. У Словаччині, як і в Польщі, серед лемків проявляється дуалізм самоідентифікації, зокрема, під час переписів населення частина лемків віднесла себе до українців, частина – до русинів, відповідно до рідної української або русинської мови. За даними першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року, чисельність лемків на території України становила 672 людини. В Польщі під час перепису 2002 року до лемків віднесли себе 5 863 людини, а під час перепису 2011 року – 10 тис. осіб. В Словаччині під час перепису 2001 року зафіксовано 24 201 осіб, що відносять себе до русинів.