Американському історику карпаторусинського походження Павлу-Роберту Маґочію – 76 років
Павло Роберт Магочі народився 26 січня 1945 року в Енглвуді, штат Нью-Джерсі, США.
Павло Роберт Магочі, історик, педагог, професор, академік, ідеолог національного відродження русинів у світі. Автор понад 600 публікацій з історії, політології, бібліографії, соціолінгвістики й картографії, опублікованих англійською, німецькою, французькою, китайською, румунською, українською та іншими слов’янськими мовами. Більша частина робіт присвячено русинам, їх історію та культуру.
Деякі роботи:
Формування національної ідентичності. Підкарпатська Русь (1848-1948), (Ужгород 1994);
Галичина: історико-бібліографічний довідник (Торонто 1983),
«Наші люди: карпато-русини і їх нащадки в Північній Америці» (Торонто 1984);
Україна: історичний атлас (Торонто, 1985 );
Карпато-русинські дослідження: анотована бібліографія (Нью-Йорк 1988-2005);
Русини Словаччини (Нью-Йорк 1993).
Після публікації збірника наукових статей під загальною назвою “Кожен карпаторусин є русином… але не кожен русин є карпаторусином” (Ужгород, видавництво В. Падяка, 2015) Павла Роберта Магочія почали називати ідеологом карпаторусинства, який в перше науково обґрунтував те, що карпаторусини — це окрема національність, а не субетнос українців.
Ось що пише про дане видання відомий український історик з Миколаєва Андрій Блануца:
“Американський історик карпаторусинського походження Павло-Роберт Маґочій із погляду західних наукових традицій та способу мислення пропонує власне бачення націєтворчої окремішности карпатських русинів.
Доволі струнка й лаконічно побудована, книжка є збіркою статтей спільної проблематики. Першу статтю присвячено ненасильницькому міжетнічному співіснуванню народів Карпатської Русі. Територію, яку заселяли карпаторусини (так автор називає Карпатську Русь, бо вона не становила незалежної держави чи окремого адміністративного утворення), Маґочій виокремлює з-поміж інших реґіонів Східної Европи з огляду на етнолінґвістичні риси більшости її мешканців, а не на політичні чи адміністративні кордони.
Друга стаття представляє авторові роздуми щодо проведеної 2006 року в Перемишлі наукової конференції «Чи існує четверта Русь?». Конференція спонукала Маґочія з’ясувати, чи є карпаторусини окремим народом. Відповідь ствердна, бо ця народність, що мешкає на території сучасних Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини, Сербії, Хорватії, Чехії та Закарпатської области України, офіційно визнана міжнародною спільнотою. Та й у науці темі карпаторусинства присвячено п’ять томів бібліографічного видання і два видання енциклопедії з історії, культури та мови русинів усього світу.
Третя стаття стосується традиції автономії на Карпатській Русі. Уперше свої претензії на автономію лідери карпаторусинів висунули австрійському урядові 1848 року в розпал революції та громадянської війни в імперії. Запровадивши воєнний стан, Габсбурґи категорично відкинули ідею такої автономії. Друга спроба увінчалася певним успіхом, коли 1919 року на Паризькій мирній конференції чеські делеґати домагалися визнати Підкарпатську Русь як автономію у складі Чехословацької держави. Обіцянки чеського уряду втілилися в життя у вересні 1938 року внаслідок Мюнхенського пакту. Край автономії поклала окупація Закарпаття, яку здійснили радянські війська восени 1944 року. Нового імпульсу автономії карпатські русини надали під час референдуму 1 грудня 1991 року, коли 78% голосів підтримали ідею автономії реґіону, пише Маґочій. Утім, автономію, яку обіцяв президент Леонід Кравчук, так і не втілив у життя жоден уряд незалежної України.
В окремій статті Маґочій аналізує вплив комуністичного правління на карпатських русинів Чехословаччини. Головним його наслідком стало зліквідування економічної відсталости та географічної ізольованости ціною національної асиміляції. В останній, підсумковій статті автор узагальнює власну арґументацію переконанням, що карпаторусинський народ існує донині.”
У травні 2012 року Павло-Роберт Маґочій презентував в Полтавському краєзнавчому музеї власну книгу «Україна — історія її земель та народів». Він є одним з найбільш відомих у світі українських істориків, професор кафедри української історії Торонтського університету, академік Канадської королівської академії наук.
Перше видання своєї книги автор здійснив англійською мовою в 1996 році, а друге — у 2010 році.
Книгу Магочія вважають справжньою революцією в історії України.
21 вересня 2012 року у Будинку вчених НАН України професор Павло-Роберт Маґочій презентував українське видання науково-популярної “Ілюстрованої історії України” видавництва “Критика”.
Професор Маґочій уособлює та певною мірою ініціює “методологічний переворот”, пропонуючи радше територіальний та мультикультурний погляд на українську історію, а не усталений етно-національний. Це по суті перша книга, що намагається надати місце усім народам та культурам, що коли-небудь проживали на території України.
31 травня 2017 року в читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені І. Франка відбулася презентація книги “Євреї та українці: тисячоліття співіснування”. Співавторами її є Павло-Роберт Маґочій та Йоханан Петровський-Штерн – професор Історичного факультету і Центру єврейських студій у Північно-Західному університеті США.
Книга “Євреї та українці: тисячоліття співіснування” це ще один крок до подолання стереотипів та упереджень в українсько-єврейських відносинах.
