Чи святкували на Закарпатті християни східного обряду Різдво Христове 25 грудня?

Різдво  є одним    з найбільших і найурочистіших християнських празників, як для католиків, греко-католиків, так і для православних.

Як появився цей празник?

Що розповідає Біблія? Діва Марія разом з Йосифом, з яким була заручена, прийшла в місто Вифлиєм і попросились в місцевих мешканців переночувати, але місця в домівках їм не знайшлося, вони вирішили переночувати в печері, неподалік міста, в яку пастухи зазвичай заганяли худобу в негоду. Там і народився Ісус Христос. Немовля поклали в ясла. Пастухам, які вночі стерегли стадо, з’явився ангел зі звісткою про появу на світ Спасителя, і вони першими прийшли поклонитися маленькому Ісусові. Також на поклоніння Сину Божому прийшли волхви (східні мудреці), яких до Вифлеємської печери привела яскрава зоря, яка в ту ніч засвітилась на небі.

Коли була встановлена дата народження Ісуса Христа? У перші століття нашої ери не існувало точної дати святкування Різдва Христового. Були різні дати: 20 травня, 25 березня, 17 листопада тощо.  Східні християни відзначали Різдво переважно на Богоявлення – 6 січня.

У 336 році, за часів імператора Костянтина Великого, відбулося перше задокументоване святкування Різдва саме 25 грудня.

Дата народження Ісуса Христа – умовна. Ані в Біблії, ані в жодному документі її не знайти. 25 грудня в Римській імперії традиційно відзначали одне із найважливіших свят ‒ «Непереможного Сонця». Саме тоді темрява помітно відступала, а світловий день ставав довшим. Щоб зменшити вплив язичницького свята, цього дня почали відзначати день народження «Правдивого сонця» – Ісуса Христа, кажуть деякі історики.

Офіційно  дата 25 грудня була затверджена на Третьому Вселенському соборі, що проходив в місті Ефес у 431 році. Згодом святкування Різдва зі східної частини Римської імперії почало поширюватись на північ і захід Європи, доповнюючись різними традиціями. Так, у Середні віки (приблизно з 1223 року) виник звичай встановлювати для поклоніння віруючих різдвяні вертепи – ясла з фігурками Дитяти Ісуса, Марії, Йосипа, пастухів, Трьох царів (волхвів) у церквах та власних будинках.

Дата святкування Різдва у всіх християн однакова, різниця лише у системі літочислення – західні церкви відзначають Різдво за Григоріанським календарем, а східні переважно за Юліанським, де 7 січня – це 25 грудня за старим стилем.

Що розвело християн?

Римський імператор Юлій Цезар запровадив календар, практично такий самий, як сучасний, – юліанський. Здавалося все ідеально, та календар виявився не зовсім точним, тому що Земля робить оберт навколо Сонця майже на 12 хвилин повільніше, ніж думали давні римляни. Календар почав зміщуватися. Різдво почало помалу наближатися до весни, а Пасха до літа! За півтори тисячі років юліанський календар відстав аж на цілих 10 днів.

В кінці XVI ст. освічений і досить прогресивний папа Римський Григорій XIII  провів реформу юліанського календаря. Було наказано всім служителям католицької релігії деякі роки, які раніше були високосними, «вважати» невисокосними. Цим суттєво зменшив розходження ‒ до 26 секунд на рік. Щоб компенсувати відставання, він наказав навіть пропустити 10 днів. І у 1582 році одразу за 4 жовтня настало 15-е! Реформований календар було названо Григоріанським.

Але не всі країни перейшли на новий календар. Російська імперія, в яку входила тоді і Україна, продовжувала жити за Юліанським календарем. Мотиви були чисто політичні: «Католик православному не брат», – вважали в імперії.

Але після революції 1917 року, в СРСР, в який увійшла і Українська Радянська соціалістична  республіка,  перейшов  на Григоріанський календар. Але ні православна, ні греко-католицька  церква, які трималася традиції,  не підтримала комуністів.

Склалася парадоксальна ситуація, коли звичайні люди почали жити за новим стилем (Григоріанським календарем), а церква продовжувала за старим (Юліанським).

Неточність церковного – юліанського календаря  з часу реформи – поглибилася. Зараз вона становить аж 13 днів. У  2101 році, через неточність Юліанського календаря, Різдво припадатиме вже на 8 січня!

За якими календарями святкують Різдво у світі? Зараз Юліанським календарем продовжують користуватися Російська, Грузинська, Сербська, Єрусалимська православні церкви, а також Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Мукачівська греко-католицька єпархія.

Крім Юліанського календаря, деякі церкви користуються удосконаленим Юліанським календарем (Новоюліанським), який до 2800 року буде повністю збігатися із Григоріанським, використовують 11 православних церков, які переважно розташовані у Західній Європі. Наприклад, Румунська, Болгарська, Польська православні церкви й Православна церква Чеських земель і Словаччини. А також «грецькі» православні церкви: Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Елладська, Албанська.

Коли і як святкували і святкують Різдво Христове в Закарпатті?

Трохи історії.  В 1921 році у Підкарпатській Русі (нинішньому Закарпатті) була створена Карпаторуська Православної єпархія  Сербського патріархату, а у 1931 році – перейменована в Мукачівсько-Пряшівську єпархію. Всі православні церкви Сербського патріархату святкували Різдво за Юліанським календарем, в тому числі і православна церква в нинішньому Закарпатті. В 1946 році, після включення Підкарпатської Русі, як Закарпатська область,  до складу радянської України Мукачівсько-Пряшівська єпархія була перейменована на Мукачівсько-Ужгородську єпархію і увійшла до складу Руської Православної Церкви (Московський патріархат), яка святкує Різдво Христове теж за Юліанським календарем, про це ми писали вище.

Закарпатські православні святкували і святкують Різдво Христове за Юліанським календарем.

Мукачівську греко-католицьку єпархію було створено у 1646 році, коли в Ужгородському замку уклали церковну унію. До греко-католиків належать ті християни, котрі відділились від візантійських (православних) церков і з’єднались (уклали церковну унію) з римо-католицькою церквою. Однією з умов унії було те, що греко-католицькі церкви святкують Різдво Христове та інші християнські празники за Юліанським календарем, як це робили православні церкви(візантійські церви, церкви східного обряду).

Мукачівська греко-католицька єпархія (закарпатські греко-католики) святкували і святкують Різдво Христове за Юліанським календарем

( Примітка. В 1936 році на території Підкарпатської Русі нараховувалось 410 тис. греко-католиків та 140 тис. православного віросповідування).

Святвечір. Самою важливою частиною святкування Різдва Христового є Святвечір – завершальний день Різдвяного посту. За традицією, піст завершується з появою на небі першої вечірньої зорі, після чого відбуваються урочисті різдвяні богослужіння.

Зокрема, Різдво Христове в католицькій церкві відзначається трьома богослужіннями: опівночі, на світанку й удень, що символізує Різдво Христове в лоні Батька, во чреві Богоматері та в душі віруючого.

Як проводили і проводять Святвечір русини?

На протязі кінця XIX ст. та до середини XX ст. з території нинішнього Закарпаття, Пряшівщини, Лемківщини в «Амеріцький край» (США) емігрувало, за різними підрахунками від 500 тис. до 600 тис. карпаторусинів, які осіли там, отримали громадянство, роботу. В США вже виросло 3-4 покоління американських карпаторусинів, які може вже погано говорять на мові своїх батьків, дідів, але які не забувають християнські традиції своєї великої Отцюзнини і бережуть їх. На теренах інтернету зустрів цікаву розповідь знайомого американського карпаторусина Джона Регітті, в якій він описує розповідь своєї прабабусі як проводили колись Святвечір русини у Підкарпатській Русі (Примітка. Цікаво, наскільки його розповідь збігається з тим, як сьогодні проводять святвечір закарпатці православного та греко-католицького віросповідання):

«Святкування Різдва для карпато-русинів, східнослов’янського народу, що приїхали з Карпатських гір  Східної Європи, просякнуте давніми традиціями. Ці звичаї представляють собою містичну суміш старих язичницьких слов’янських звичаїв, шанування предків і сім’ї, з одкровеннями східного християнства.

Основний час святкування – переддень Різдва, коли подають Святу Вечерю. З цієї урочистої трапезою пов’язано безліч звичаїв, і ці звичаї можуть варіювати від села до села і від округу до округу.

У багатьох карпато-русинських селах глава сім’ї спочатку бере частину їжі і годує нею тварин, оскільки тварини в стайнях першими стали свідками пришестя Спасителя, коли Він народився в яслах. Цей жест покликаний забезпечити благополучний рік для всіх тварин в сім’ї. Горох викидають курчатам, щоб забезпечити їх плодючість (і прибутковість домашнього господарства) в наступаючому році.

У центрі столу лежать три ключових предмета – ікона Різдва Христового, Різдвяний хліб і три свічки. Ікона сповіщає таємницю Різдва Христового; хліб – що прийдешній Христос є хліб життя; і свічки – що через пришестя Христа нам відкрилася Трійця. Потім хліб розривають, передають по столу і ділять кожному. Потім часточки часнику і мед діляться  теж на всіх. Це повинно відбутися, щоб сім’я залишалася разом на майбутній рік. У деяких русинських селах ніжки столу пов’язані ланцюгами, щоб «зберегти сім’ю».

Святвечір для русинів – строгий піст. Тому у всіх стравах не повинно бути м’яса і молочних продуктів. Подаються дванадцять страв, і вони теж змінюються від села до села. Тим не менш, деякі з найбільш поширених включають суп з грибів, гороху або квасолі і квашеної капусти, пироги (тісто з начинкою з картоплі, варення або чорносливу), бобальки (хлібні кульки з варенням  або медом і маком), голубці (капуста, фарширована рисом або ячменем з  грибами), рибу і чорнослив.

Декор стола також покликаний нагадати карпато-русинському селянинові про таємниці того, як Бог став людиною і оселився з нами. Стіл покритий прикрашеною білою скатертю, що символізує те, що Христос прийшов без гріха; на стіл і підлогу розсипано сіно, нагадуючи русинам, що Він прийшов в смиренні, народжений в хліві; за столом для Христа встановлено додаткове місце, яке символізує східно-християнську віру в те, що Христос приходить щороку – завжди присутній в будинку східних християн. Однак спочатку це місце було встановлено в язичницькі часи для того, щоб предки приєдналися до сім’ї.

Після їжі сім’я йде до церкви на утреню в святвечір, залишаючи їжу на столі, а іноді і на підвіконні «предкам». На наступний ранок діти прокидаються і бачать, що їжа і питво пішли, з’їдені «їх предками».

Кожен карпато-русинський будинок також відвідують колядники з Віфлеєму або бетлегеми, звичай, який можна простежити до змішання дохристиянських звичаїв колядування і середньовічних п’єс про пристрасті. Колядники, молоді люди з села, одягнені, як пастухи і ангели, які стали свідками чудесного народження Христа. Вони приходять до кожної оселі, щоб розіграти п’єсу з піснею про свої відвідини ясел і спробах розібратися в таємниці народження Христа і своїх людських помилках. Колядування  є справжнім народним звичаєм і було життєво важливим шматком селянської освіти у своїй вірі.

Колядники входять в будинок, несуть репліку парафіяльної церкви або стайні. Деякі виступають в ролі ангелів у білому одязі і високих капелюхах з димоходом. Решта – пастухи. Серед пастухів є особливо колоритний персонаж, Чорт, одягнений в овечу вовну, з бородою і маскою, що втілює людську схильність до зла, переслідуючи і лякаючи багатьох карпато-русинських дітей в будинку.

Різдво – це свято, поки групи колядників ідуть з будинку в будинок, проголошуючи Добру Новину. І карпато-русини вітаються один з одним:

Христос народився!

***

Починаючи з 2017 року, Україна офіційно святкує Різдво Христове двічі – 25 грудня та 7 січня, причому обидва дні, згідно з законом, вихідні. Серед сусідніх з Україною держав так само офіційно двічі відзначають Різдво Білорусь та Молдова.

Чи перейдуть в Україні християнські церкви східного обряду на Григоріанський календар?