Походження та символіка гербів закарпатських населенних пунктів

Ледь не кожен населений пункт у наш час має свій герб. Деякі з них є новотворами, а історія інших сягає углиб віків.

Сучасні герби часто створюють не так за канонами геральдики, як керуючись художніми смаками. Втім, вони також можуть бути цікавими.

Найдавніша відома ужгородська печатка датується 1561 роком. На ній зображена гілка, яку важко віднести до конкретного виду рослин, праворуч неї зірка, а вгорі літери WNG – очевидно, тодішнє написання назви Ung.

Печаткою з виноградною лозою і двома гронами місто почало користуватися у 1635 році. Вона є красномовним свідченням, що Ужгород на той час був осередком виноробства. Уже з 1254 року на запрошення угорського короля  сюди з’їздились німецькі та італійські винороби, а на початку XVI століття галузь зазнала бурхливого розвитку і врешті стала настільки важливою, що потрапила на міську печатку. До того ж, виноград здавна був символом родючості і достатку. Геральдичний символ Ужгорода з плином часу по суті не змінювався, варіювалися лише кольори і художнє виконання. У 1880-х роках затверджено герб із зеленим виноградним кущем та двома золотими гронами на червоному тлі. У 1905 році у книзі Міхая Фінціцького подається інший опис герба: «На синьому щиті барокового стилю з ґрунту зеленого кольору проростають три виноградні лози, з яких звисають два золотисті грона, а з усіх трьох лозин — по одному виноградному листку». За радянських часів поле герба знову почервоніло, а вгорі додалися серп і молот.

У 1990 році міська рада затвердила сучасний герб – три золоті виноградні лози з двома гронами і трьома листками на синьому полі. Пам’ятаючи про символ міста, в обласному центрі у 2020 році відкрили Виноградну гору, де збираються виготовляти вино з унікальних сортів винограду. Ну, щоб не казали, що виноград в Ужгороді лишився тільки на гербі.

Мукачівський святий Мартин

У 1376 році королева Угорщини та Польщі Єлизавета надала Мукачеву грамоту, за якою місто отримало статус привілейованого і право використовувати печатку із зображенням святого Мартина. На місці сучасного римо-католицького кафедрального собору на той час уже стояла парафіяльна церква, присвячена святому.

Герб Мукачева зі святим Мартином мав кілька варіацій. Так, на печатці XVI покровитель міста зображений на повний зріст у єпископській митрі з німбом над головою. Права рука піднята у жесті благословення, а ліва тримає патерицю.

У XIX – на початку XX століття святий Мартин на гербі виступає кінним воїном, який відсікає мечем половину плаща і простягає її нагому жебракові. Таким чином, мукачівський герб ілюстрував найвідомішу історію з життя святого Мартина. Історики описують принаймні два різновиди подібного герба: один на синьому, інший на срібному полі. Саме герб з Мартином на коні можна побачити на барельєфі у міській ратуші.

Сучасний герб Мукачева затвердили лише у 1998 році шляхом суперечок та компромісів. Була ідея повернути на герб вершника, але дехто з міських депутатів не сприймав войовничої фігури Мартина-легіонера. Отож його зобразили священнослужителем, який лівою рукою тримає пастирський посох, а правою щиток з плащем і мечем, які натякають на той самий легендарний вчинок милосердя.

Лев у Берегові

Цар звірів – один з найпопулярніших і найстаріших геральдичних символів у Європі. Грізний хижак уособлює могутність, хоробрість, великодушність та королівську владу. Появу герба з левом, зіркою та півмісяцем зазвичай асоціюють з наданням селищу Лампертсас (стара назва Берегова – Береґсасу) прав міста, що зробив у 1247 році король Угорщини Бейла ІV. В XIV-XV ст. місто вже послуговувалося печаткою із подібним малюнком.

Півмісяць у парі з зіркою – не дуже часта у Європі емблема, котра нині здебільшого трактується як символ ісламу. Втім, її використовували ще у античності, а у Середньовіччі півмісяць і зірка (або сонце) по обидва боки від голови правителя повторюються на печатках і монетах хрестоносців. Шестикінечна зірка для християн означала шість днів творіння або Вифлеємську зірку, а півмісяць символізував надію. Стоячого лева з зіркою та півмісяцем знаходимо також на гербі Куманії, однієї з історичних областей Угорщини.

Кольоровий герб Берегова затвердили на базі давньої печатки у XIX столітті: на лазоревому полі стоячий на зеленій землі золотий лев з червоними очима і язиком. У описі 1903 року фігурує срібний півмісяць і золота зірка.

У радянські часи королівського лева з герба Берегсасу стерли і замінили пролетарськими серпом і молотом, рукостисканням, шестернею і виноградом. У 1991 році місту повернули історичну символіку. Під гербовим щитом зазначають дату заснування міста – 1063 рік.

Тячівський орел

Не менш поширеною геральдичною твариною є орел, який серед птахів є фактично тим самим, що лев серед звірів. Хижий птах був втіленням влади, сили і далекоглядності. Орлів можна побачити на гербах Чехії, Росії, Німеччини, Польщі і… Тячева. Причому тячівський орел напряму пов’язаний з польським. Тячів та Мараморош входили до складу Трансільванського князівства. Коли у 1575 році сейм Речі Посполитої обрав королем трансільванського князя Степана Баторія, у Тячеві вели перемовини у зв’язку з цим рішенням. А на початку 1576 року сюди прибула пишна делегація з Польщі для прийому нового короля, який також перебував у місті.

Міські привілеї Тячів отримав ще у 1329 pоці, та перша відома печать міста відноситься до 1608 року. І на ній – орел, подібний до того, який зображений на гербі Речі Посполитої (і сучасної Польщі). Лише польський орел – білий, а тячівський – чорний. Як стверджують історики, така печать була надана Тячеву за ту роль, яку він зіграв у стосунках Трансільванії та Речі Посполитої.

Цей самий символ був присутній на гербі Тячева і у XIX столітті. Тоді мав хижі червоні кігті і такий самий язик. Птах на сучасному гербі міста, затвердженому у 2004 році, виглядає більш мирним – він змальований з відтиску міської печатки у трохи іншій варіації.

Виноградівський достаток

На першому гербі Севлюша, який ще навіть не став Виноградовом, спочатку красувався саме виноград. Точніше, на сріблястому фоні були три зелені листки винограду і стільки ж золотих грон. Наприкінці XIX століття на додачу зобразили виноградаря, який тримав у руці три китиці стиглих ягід. Виноградаря пізніше замінили на гусара з одним великим гроном, але герб однаково репрезентував основне традиційне заняття місцевих мешканців.

Проте у основу сучасного гербу Виноградова, затвердженого у 1990 році, ліг не старий символ міста, а герб комітату Угоча, який у ролі герба Виноградова зазнав дуже незначних змін. Він являє собою щит, поділений на чотири частини. У першому полі лазурового кольору розміщено золоте гроно винограду зі стеблом та двома зеленими листками. У другому полі синього кольору – риба. У третьому полі темно-синього кольору – золотий жолудь із стеблом та двома листками. У четвертому полі срібного кольору – чорний рак. У центрі на малому іспанському щиті червоного кольору красується золотий лев – елемент родинного герба баронів Перені. Як здебільшого пояснюють, цей герб символізує природне багатство: плодоносні виноградники, дубові ліси і вдосталь риби та раків у водоймах.

Стріли Хуста

За стародавніми печатками реконструюють герб Хуста XVII-XVIII: в синьому полі дві схрещені стріли, справа – срібний півмісяць, зліва і внизу – золоті шестипроменеві зірки. Оскільки у Хусті розташовувався укріплений замок, який відігравав не останню роль у захисті регіону, не дивно, що емблемою міста стала зброя, а саме стріли. Вони виступають також символом цілеспрямованості, стійкості і швидкості.

У 1766 році в порохові склади Хустського замку вдарила блискавка, яка зруйнувала оборонну споруду. Герб, де на червоному полі видніються руїни фортеці з трьома вежами і трьома бійницями був створений, вірогідно, у XIX столітті. На печатці міста він проступає у 1920-30-тих роках.

Радянський герб Хуста зображає зелену гору, золотий замок і звивисту дорогу. Це все та ж хустська фортеця, але з іншого ракурсу. Нижче у блакитне коло вписана срібна квітка з червоною серединою – нарцис, що нагадує про Долину нарисів, розташовану неподалік міста. Вода унизу – безумовно, річка Тиса.

Неважко помітити, що нинішній герб міста являє собою художній синтез попередніх. Тут вам і стріли з зірками та півмісяцем, і замок, і нарцис, і річка.

Іршава та Ілошваї

Іршава запозичила свій герб у родини Ілошваї, представники якої володіли містечком починаючи з XIV століття. Перший відомий представник цього роду згадується у документах 1342 року як «Makszem filius Thattamery Olachy de Ilosva» – Максим, син Татомира волоха з Ілошви. Засновник династії Ілошваї був воєводою комітату Береґ. У XIX столітті нащадок шляхетної родини Менігерт Ілошваї обіймав посаду голови дворянського суду комітату Береґ та судді військового кавалерійського трибуналу, а його син Льорінц служив у гонведському батальйоні та брав участь у бойових діях під час революції 1848 року.

Щит родинного гербу Ілошваї з золотою короною, рукою, яка тримає срібну зігнуту шаблю, двома рибинами і двома деревами, затверджений у якості гербу Іршави у 2001 році. Решту прикрас герба прибрали.

Найчастіше на гербі Ілошваї повторюється мотив риби. На печатці, якою Іршава-Ілошва користувалася у XIX столітті (справа), так само присутні елементи гербу Ілошваї – рибалка або гайдук з рибинами і дерево. Риба, надто  у такій кількості, часто присутня у символіці місцевостей, пов’язаних із рибним промислом. Як гербовий символ вона могла означати також спокій, безпеку і мир, але разом з тим мовчання і пристосування. Тому рибини рідко трапляюся на гербах вищої знаті або держав, які більше полюбляють рішучих орлів і левів.

Чоп, який володіє ключами

Найвідоміший герб зі схрещеними ключами належить, безумовно, Ватикану. Але якщо у теократичній монархії це прозорий натяк на володіння ключами від Царства Небесного, то у випадку з прикордонним Чопом, найпевніше, маємо справу з ключами від Європи, куди чимало закарпатців прагне потрапити. Якщо ж подивитися з іншого боку кордону, то Чоп має ключі від України. Для когось вони відчиняють бажані ворота, для когось – ні. Колесо з крилами запозичене з емблеми залізниці та характеризує Чоп як важливий транспортний вузол. Унизу – хвилі, які символізують річки Тису і Латорицю та загалом водний рубіж. Цей герб Чопа затвердили у 2003 році. У XIX столітті печатка поселення Чоп була зовсім іншою та зображала весляра у човні, що пливе по річці.

Вочевидь, він людина законослухняна. Проте часи змінилися, і коли по Тисі поблизу Чопа плавають здебільшого контрабандисти і прикордонні патрулі, які їх вистежують, човен на емблемі міста, напевно, трактували б двозначно.

Перечинський бук

Перечин, як і Чоп, має цілковито новий герб. Він практично не повторює мотивів старої печатки, яка застосовувалася з кінця XVIII століття: вгорі церква з деревами, унизу – робітник, який складує сіно у скирту або випалює у печі вапно. Цей же сюжет ліг у основу місцевого герба, вказаного у довіднику австро-угорського періоду.

Чинний герб міста був прийнятий у 1999 році. На зеленому полі зображене вкорінене у ґрунт букове дерево зі срібною кроною і п’ятьма зеленими листками. В давнину геральдичне значення бука трактували як благородне терпіння, чистий спосіб життя і душевне вдоволення. Втім, густі ліси, які оточують Перечин, пояснюють його появу на гербі не гірше. Цифра 1399 під коренем дерева – дати першої письмової згадки про місто. На задньому плані видніються сині стрічки, які позначають перетин річок Тур’ї і Ужа і, якщо придивитися, досить точно повторюють цей вигин на мапі.

Рахів і олень

Постать шляхетної тварини, яку останнім часом незаслужено асоціюють з кепськими водіями, збереглася на печатці сільського уряду Рахова 1920-30-х років.

Припускають, що сама печатка могла з’явитися раніше. Володимир Панченко у довіднику «Старовинні герби українських міст» стверджує, що печатку з оленем у Рахові використовували з XVIII століття. Олень на гербі здавна уособлює благородство, силу духу, високі моральні якості та боротьбу за справедливість. А на гербі Рахова він безумовно доречний як мешканець карпатських лісів.

Мінеральна вода зі Сваляви

Свалявська мінеральна вода – не тільки в пляшках у магазинах. Вона також на гербі міста, відомого своїми цілющими джерелами. Чоловіка, який наливає мінеральну воду з глека у бочку,  зображали на печатях Сваляви з середини XIX століття. Пізніше цей сюжет повторили у вигляді герба. До того на свалявській печатці зображали лева з шестикутною зіркою та півмісяцем, який дуже нагадував герб Берегова, описаний вище. Тепер же у Сваляві є навіть пам’ятник чоловікові з глечиком і бочкою.

У 2000 році був затверджений сучасний герб міста, де композицію доповнили зображенням фортеці з трьома баштами і брамою та джерела з водою, з якого мовби виростає дерево. Це джерело, до речі, візуально подібне до логотипів деяких закарпатських торгових марок мінеральної води. Як іще її малювати? Тим паче, що схожі зображення присутні на гербах багатьох європейських бальнеологічних курортів.

Зображення та інформація з відкритих джерел

підготувала Христина Шепа,

pershij.com.ua