«ТРЕБА ИЗГЛЯДАТИ ЙОГО РОБОТЫ, ТЯМИТИ ПРО НЬОГО»
3 октовбра у конференц-залови Центра култур нацменшин Закарпатя (Ужгород) быв проведеный диспут, присяченый 90-рочу Михаила Алмашія, знамного русинського културного и сосполного діятеля. У диспуті участвовали головы и члены русинськых організацій НРРЗ, Закарпатського обласного и Ужгородського городського обществ им. А. Духновича, “Русин-Клуба”, члены сімї и колегы прощеного бы ювіляра. Модератором дійства выступив Юрій Продан, голова Закарпатського обласного научно-културологічного общества им. А. Духновича, якоє у 1993 рокови основав Михаил Алмашій и почесным членом котрого быв до смерти.
Першым выступив Євген Жупан, голова Народної рады русинов Закарпатя. У свому докладі Євген Євгенович розказав за многоручну сполопрацю з прощеным бы ювіляром, про його унікалный талант и титанічну роботу на хосен свого народа.
Колега Михаила Ивановича по роботі Лідія Козар припомнила час педагогійної діятелности Алмашія у Залужанськуй школі, а Александер Жупан – про участь ювіляра в роботі мукачовського хора «Стара співанка».
Юрій Шипович, голова «Русин-Клуба» поділив ся споминами про русинські неділні школы, де прощун бы ювіляр возглавляв методичну роботу и быв автором учебникув діла школашув. А доцент УжНУ, політолог Михаил Зан у докладі «Русинська доля в научно-публіцистичному ракурсі М. Алмашія» розказав про май важні, енциклопедичні його роботы. У свому шорі, Анна Мегела нагадала про участь Михаила Ивановича у роботі над кодифікаційов русинського языка.
Валентина Кабай, донька Михаила Алмашія, розказала про Михаила Ивановича, як файного нянька, мудрого педагога, талантливого музиканта, маляря и спортсмена. Марія Ивановна Алмашій, його жунка, припомнила серенчливі рокы житя, прожиті з ним.
Интересныма были такой выступы кандидатув историчных наук Маріана Токаря и Тетяны Сергієнко (послідна была колегов М. Алмашія по роботі в Славістичному універзитетови), а такой академіка-сохаря, головы Ужгородського общества им. А. Духновича, Михаила Беленя.
Диспут пройшов интересно й емоційно. Од што подкреслив у свому докладі єден из выступавучых: «Про то творчеськоє наслідство, што нам лишив Михаил Иванович Алмашій мож говорити не годинами – тыжнями. И ціна го, чим дале, буде рости. Діла сього треба изглядати його роботы, тямити про нього. Тому вже днесь, на його 90-роча, через рук з гаком по смерти, проведеня стріч його памняти має стати файным сохташом про карпаторусинув».
Юлія Шипович
