ДНЕСЬ виповнюється 135 років із дня народження Георгія ҐЕРОВСЬКОГО, відомого лінгвіста та педагога на Підкарпатті та Пряшівщині

Народився у ЛЬОВОВІ, але дитячі роки провів у ІНСБРУЦІ, де мешкали його батьки та дід Адольф Добрянський. В 1895 році сім’я переїхала до ЧЕРНІВЦІВ, де Георгій завершив гімназійні студії. Вивчав слов’янську філологію в Чернівецькому університеті (1907-1909), слов’янську та індоєвропейську лінгвістику в Університеті м. ЛЕЙПЦИГ.

Під час відвідин Підкарпатської Русі (1903, 1913-1914) разом із братом Олексієм був двічі заарештований та звинуваечний у антидержавній, русофільській діяльності. На початку 1914 року брати втекли до Росії. Під час Першої світової війни Георгій служив у царській арміїі на південно-східному фронті. Працював учителем російської та німецької мов у гімназії м. САРАТОВА (1918-1922), бібліотекарем Саратовського університету (1922-1924).

У 1924 році від брата отримав запрошення оселитися в Чехословаччині. Після невдалих (через місцевих українофілів) спроб розпочати наукову кар’єру, самостійно публікує розлогий аналіз граматики церковнослов’янської мови Михайла Лучкая (1930). Згодом на рівні Академії наук Чехословаччини його запрошують здійснити дослідження русинських діалектів, результатом чого в 1934 роцы стала публікація ґрунтовної праці “ЯЗЫК ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ” (російською перекладена лише в 1995 році!). Він створює перші діалектичні карти регіону, де проживають русини. Русинські діалекти, на його думку, ділилися на наступні групи: південномарамороську, північномарамороську, березьку, ужанську, східноземплинську, західноземплинську, шариську та спиську. Дослідник вирізняє також проміжні діалекти, зокрема, верховинський, який має “іноземне” (галицьке) походження.

У 1938 році Георгій ҐЕРОВСЬКИЙ організував недовготривале в часі ОБЩЕСТВО НАУКЪ И ИСКУССТВЪ. В 1939 році у вже угорському Ужгороді видає “РУССКУЮ ГРАММАТИКУ ДЛЯ НАРОДНЫХЪ ШКОЛЪ”, яку так і не було схвалено для вжитку в навчальних закладах Підкарпаття. Після 1944 року Георгія ҐЕРОВСЬКОГО призначено референтом Народної Ради Закарпатської України. Водночас радянські спецслужби розпочинають переслідування проти нього, зокрема, конфісковують особистий архів і бібліотеку. Відтак він емігрує до чехословацького ПРЯШЕВА, де викладає російську мову в Університеті імені П.Й. Шафарика. Тут і завершує свій життєвий шлях, будучи чітким репрезентантом російської національної орієнтації, видавав власні наукові праці виключно російською мовою.