Як геніальний Яромир Функе фотографував Підкарпатську Русь
Мабуть, найкращим свідченням того, що регіон Чехословаччини – Підкарпатська Русь (сьогоднішнє Закарпаття) був цікавим світу, є світлини багатьох фотографів, які відвідали цей край протягом двадцяти років минулого століття. І зараз вражає географія походження дослідників з фотокамерами, що сходили скрізь і наскрізь землі Закарпаття з 1919 по 1939 роки – це і Угорщина, і Німеччина, і Велика Британія, і США, і, звичайно, тогочасна столиця – Чехія.
Глянувши на фотографії більшості з них, можна проаналізувати, що саме керувало та приваблювало їх в цьому «дикому й екзотичному» куточку самісінького центру Європи. Хтось обирав вражаючі пейзажі з горами, полонинами, лісами та річками. Ще хтось фокусувався на колоритному багатонаціональному населенні з його ремеслами та народним одягом. Інші намагалися хоча б світлинами зберегти дерев’яну сакральну архітектуру, прогнозуючи таким чином легкість її втрати. А когось цікавили суспільні стосунки в містах і селах – на ринках, площах, чи навіть у корчмі.
Серед «першовідкривачів» тогочасного Закарпаття були як фотографи-аматори, що одними з перших фіксували життя найсхіднішого регіону Чехословаччини, так і фотомитці зі справді гучними іменами у світі фотографії. Яскравий приклад – Яромир Функе. Чеський фотограф, один з провідних представників європейського аванґарду у фотографії, дослідник Баухаусу (напрямок в архітектурі та прикладному мистецтві, який належить до аванґардизму в класичному модернізмі), у світлинах якого знайшли свій відбиток кубізм, сюрреалізм та конструктивізм.
Яромир Функе (Jaromír Funke), 1896-1945. muo.cz
І справді дивує, що шукав в Підкарпатській Русі, в «краї лісів і диких тварин», як знали називати давнє Закарпаття в чехословацькій пресі, не етнограф, не дослідник історії чи журналіст-репортер, а людина з таким модерним й оригінальним мистецьким поглядом? І що саме він бачив, фотографуючи місцеве населення в Хусті, Ясінях чи Колочаві? Його оригінальна біографія та світлини допоможуть нам знайти відповідь. Чи хоча б наблизять до неї.
Головна сторінка чехословацького туристичного журналу «Letem svetem» 1938 року зі світлиною Яромира Функе із Рахівщини
Яромир Функе народився 1896 року в промисловому містечку Скутеч, недалеко від Праги. Був єдиною дитиною успішного юриста, і мав усі передумови йти батьковим шляхом. Але, хоча й вивчав медицину, філософію і право, Функе не склав випускного іспиту у Карловому університеті, і не завершив навчання.
З юності його головним зацікавленням було мистецтво – дванадцятилітнім він купив свій перший фотоапарат. У пошуках власного творчого шляху пробував займатись живописом і скульптурою, але завваживши відсутність таланту до цього, з головою присвячує себе фотографії.
Приклади фоторобіт Яромира Функе. Фото з відкритих джерел
Його зліт на вершину фотографічного світу був несподіваним і яскравим. На початку 1920-х років, потрапивши під вплив знаменитого співвітчизника Франтішека Дртікола, Функе кидає інститут, і стає фотографом. Як і багато його сучасників, починає з пікторіалізму, але вже у 1924 році за непримиренне ставлення до пікторіальної фотографії його виключають з празького фотоклубу. У тому ж році Функе й Судек, ще один метр чеської фотографії, і ряд інших фотографів заснували Чеське фотографічне товариство.
Яромир Функе. З циклу «Підкарпатська Русь», 1937. mutualart.com
Яромир Функе уважно стежить за авангардними течіями у світовій фотографії, словом і ділом відгукується на всі новини фотосвіту, пробуючи свої сили в різних стилях – від документальної фотографії до абстрактних натюрмортів. Популярність серед громадськості приходить до фотомитця в 1933-1934 роках, в результаті його участі в двох Міжнародних виставках соціальної фотографії.
Яромир Функе. З циклу «Підкарпатська Русь», 1937-1938.hypotheses.org
З 1931 року Функе активно займався викладацькою діяльністю, працюючи спочатку в Братиславському коледжі мистецтв і ремесел, де він застосовує освітню модель Баухаусу, а з 1935 року майже до самої смерті – в Державній графічній школі в Празі. Крім цього, писав статті та книги, присвячені теорії фотографії, брав участь у виставках і… фотографував.
Яромир Функе. З циклу «Підкарпатська Русь», 1937. getty.edu
За рік до закінчення Другої Світової війни, Яромир Функе був засланий на примусові роботи до Німеччини. Помер 49 річним, 22 березня 1945 року. За однією з версій, Функе вимагав негайної операції з приводу пошкодження кишечника, але процедуру виконати не вдалося, так як це було під час тривоги й повітряного авіанальоту. І він помер.
Яромир Функе. Ромські діти. Цикл «З краю Миколи Шугая», 1937-1938 sfmoma.org
Для нас цікаві 1937 та 1938 роки діяльності Яромира Функе – саме в цей період він двічі відвідує Підкарпатську Русь. Фотографує ліс, ландшафти і, зокрема, знімає портрети етнічно змішаного населення на вулицях та ринках. Серії своїх світлин він поєднує в цикли: «Цикл Підкарпатська Русь», «Цикл праліси», «Цикл З краю Миколи Шугая»…
Яромир Функе. З циклу «Підкарпатська Русь», 1937-1938 рр. (Рахів, Колочава, Хуст). Фото з відкритих джерел
Найбільшу увагу Функе приділяв емоційній фотографії. На його думку, емоція – це відправна точка і кінцева мета кожного окремого знімка і фотомистецтва в цілому. Яскравим відображенням стилю митця є світлини, зроблені в Хусті, де він фотографує жебрака, що просить милостиню, дітей-ромів з Колочави, а також колоритних гуцулів на Рахівщині. Він мріє про «казкові глибини, створені зі сфотографованої реальності», про «людську мрію, сфотографовану щоб поділитися нею з іншими».
Яромир Функе. Біля вікна. З циклу «Підкарпатська Русь» 1937-1938 рр. mutualart.com
Він був серед перших, хто відкрив новий об’єкт фотозйомки в тогочасному Закарпатті – праліси. Фотографував дерева «класичним» способом, використовуючи негативи великого формату та представляючи якомога точнішу та яскравішу картинку, без намагання привернути увагу за допомогою незвичної форми. Функе зосереджувався на лісовому інтер’єрі, нескінченному циклі народження, життя і смерті, ймовірно, під впливом сюрреалістичного бачення флори та природи.
Яромир Функе. З циклу «Праліси», 1937-1938. sfmoma.org
Чеський фотомитець у фотографії конструктор. Світло він сприймає як будівельний матеріал, застосовуючи принцип динамічної діагоналі для зображення так, як жоден інший фотограф. І це якраз видно на фотографіях із Закарпаття: він умів вдихнути життя, актуалізувати об’єкт чи суб’єкт, подати його в оригінальному вигляді. Такі кадри зроблені нахиленим у бік фотоапаратом, щоб зображуваний об’єкт розрізав формат по діагоналі. Підхід до композиції того часу диктує модерний, органічний для кадру задум, за яким на його світлинах динамічно рвуться вгору діагоналі доріг, рейок і загорож, постаті людей, вливаючи в фотографію нове світовідчуття.
Яромир Функе. Жебрак на ринку в Хусті. З циклу «Підкарпатська Русь», 1937. mutualart.com
Яромир Функе, як митець свого часу, радикально розсунув межі фотографії, особливо експериментуючи зі світлом і тінню. Зараз нам його світлини можуть здаватися звичними, а в той час це було новим і модерним. Чеський фотограф вважається одним з найважливіших представників міжнародної аванґардної фотографії. Попереду свого часу він відчутно отримував імпульси від кубізму, нової об’єктивності, абстрактного мистецтва та сюрреалізму. Важливо й те, що шукаючи матеріал для своєї творчості, він відвідав Підкарпатську Русь, чи то пак Закарпаття в минулому столітті, тим самим зберігши для нас у фотографіях типажі тогочасного суспільства, презентувавши свої знімки широкому загалу на різних виставках.
У одному зі своїх інтерв’ю його дочка Мілослава Рупешова згадує: «За спадщиною негативів Яромира Функе ховається низка ще не опублікованих, або навіть невідомих речей. Особисто мені шкода, що багато фотографій з Підкарпатської Русі не були опубліковані через політичні зміни – фотокнига мала вийти з передмовою Івана Ольбрахта. Лише декілька фотографій із цієї колекції залишились відомими, які мій батько зумів збільшити до виставкового формату. Інші доступні лише у невеликих примірниках».
