Головний статут Підкарпатської Русі (Generalni statut Podkarpatske Rusi), який був прийнятий 18 листопада 1919 року
102 роки тому русини в Підкарпатській Русі дізнались про входження краю в склад новоствореної Чехословаччини. Дев’яносто чотири роки тому був випущений документ, в якому була описана система управління Підкарпатської Русі в Чехословацькій Республіці (своєрідна конституція Підкарпатської Русі). Сімдесят п’ять років тому був створений перший автономний Уряд Підкарпатської Русі. На жаль, це було зроблено в переддень окупації краю Угорщиною, яка була здійснена на підставі Віденського арбітражу.
Підкарпатська Русь, тобто край Підкарпаторуський, Карпатської Русь, Прикарпатська Русь, Угорська Русь, Карпатська Україна, Закарпатська Україна, Закарпаття, Закарпатська Русь тощо, зараз це Закарпатська область України, гориста, значною мірою лісиста, місцевість в північно-східних Карпатах.
Ще в 8-му столітті територію Підкарпатської Русі заселили слов’янські племена, а з 11-го століття до 1918 край був частиною Угорщини.
В результаті зубожіння русинських селян, у кінці 19 і на початку 20-го століття, відбувається масова еміграція русинів в США і Канаду. Напередодні Першої світової війни, за океан переїхало понад 100 000 русинів, які становили 20 відсотків від русинського населення Підкарпаття. Це, в основному, були молоді та здібні люди. У США русинські іммігранти створили кілька іноземних організацій самодопомоги та конфесій, які в 1918 об’єдналися в Американську національну раду Угро-русинів (ANRUR).
Інтеграції Підкарпатської Русі до Чехословаччини передував плебісцит американських русинів, результат якого був оголошений 12 листопада 1918 року на з’їзді ANRUR в Скрентоні (Пенсільванія, США). Було вирішено приєднати територію Підкарпаття до Чехословаччини, зберігаючи автономію. Результати з’їзду підтвердила і нарада русинських народних рад в Ужгороді 8 травня 1919 року.
Майже одночасно питання Підкарпатської Русі вирішувалось і на Паризькій мирній конференції та затвердилось в остаточному вигляді в Сен-Жерменському мирному договорі, який був підписаний 10 вересня 1919 року. Договір дозволяв “краю… східно-карпатських русинів максимально широку автономію в рамках єдиної Чехословацької держави».
Автономія передбачала:
вибори в законодавчий орган – Сейм;
призначення губернаторів президентом Чехословаччини та їх відповідальність перед русинським Сеймом;
при призначенні посадових осіб місцевого самоврядування перевага надавалась русинам;
русинам забезпечувалось “пропорційне представництво в законодавчому органі Чехословаччини”.
18 листопада 1919 року Чехословацький уряд видав Головний статут (Generální statut), яким було встановлено назва краю – Підкарпатська Русь та встановлені принципи організації та управління території. Згідно з конституційною хартією Чехословаччини від 1920 року, Підкарпатська Русь стає автономною частиною Чехословаччини. Організаційним Законом від 1927 року (Закон №. 125/1927 «Про організацію політичного управління») був створений місцевий (земський) Уряд, офіс якого розміщувався в Ужгороді.
Підкарпатська автономія була гарантована Конституцією, але, як пояснювали чехословацькі урядовці, через відсталість краю її практична реалізація була відкладена. Як перший крок на шляху до реалізації автономії став Закон від 26 червня 1937 року «Про тимчасові заходи щодо призначення на посаду губернатора Підкарпатської Русі». Під тиском Німеччини, після Мюнхенської угоди, 11 жовтня 1938 року був створений автономний Уряд Підкарпатської Русі, під головуванням Андрія Броді. А після арешту, через контакти з Угорщиною, 26 жовтня 1938 року головою автономного уряду став Августин Волошин.
19 листопада 1938 року Національні Збори Чехословаччини прийнятий Закон про автономію Словаччині та Підкарпатської Русі. Одночасно змінюється й офіційна назва держави на Чехо-Словаччину (Cesko-Slovensko) . На підставі Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1939 південна частина Підкарпатської Русі була приєднана до Угорщини. Кінець Чехо-Словаччини, 14-17 березня 1939 року, відзначився окупацією всієї території Підкарпатської Русі хортистською Угорщиною.
Ось такі скупі факти спроби автономізації Підкарпатської Русі (Закарпаття) в складі Чехословацької республіки. Повчальні факти.
Використано матеріали, що опубліковані на сайті:
http://www.vhu.cz
Григорій Жаткович, працівник «Дженерал Моторс», русинський політик, перший губернатор Підкарпатської Русі, 1919 р.
Чехословацька армія в бою проти угорської червоної армії, 1919
Будинок в Ужгороді, в якому розміщувався штаб 12 чехословацької дивізії в міжвоєнні часи (1919-1938)
Окупація угорською армією Підкарпатської Русі, на підставі Віденського арбітражу, в кінці 1938 р.
Угорські військові оглядають оборонні споруди чехословацької армії в Карпатах, які захопили на підставі Віденського арбітражу, в кінці 1938 року
