Як відновлюють Невицький замок на Ужгородщині

Піднявся з нами на кам’яницю Олександр Дзембас – людина, яка заслуговує окремої книги та усіх подяк від закарпатців, адже є чи не єдиним археологом та дослідником Невицького замку, який зібрав за десятки років сотні фактів, які сьогодні ми можемо прочитати у його книзі та матеріалів, які зберігаються у музейних залах Закарпатського археологічного музею – посуд, зброя, монети, кахлі.

Олександр Дзембас

Востаннє на Невицькому проходили незначні реставраційні робити у 80-их роках. І ось минулого року дах триповерхового донжона таки завалився після сильного буревію. Кілька місяців тому замок закрили на реконструкцію і за кошти держбюджету та ЄС (грантовий проєкт «Розвиток інфраструктури у сфері туризму і рекреації Закарпаття, шляхом реставрації пам’ятки архітектури національного значення – Невицького замку») почали протиаварійні роботи. Зокрема, йдеться про відновлення дахів на баштах та консервацію кількох стін. Загалом у розпорядженні близько 11 мільйонів гривень. Роботи мають завершити до кінця 2020 року. Наразі замок переданий в оперативне керування управлінню культури Закарпатської ОДА.

Але чи справді це все, що потрібно Невицькому замку, аби відновити життя і зробити крок подалі від наступних руйнувань та занедбаності, які неминуче настануть, якщо не діяти.

Спершу радимо вам переглянути наше відео, яке ми записали з паном Олександром в самому замку. У ньому говоримо про те, хто досі зберігав цей об’єкт, що його врятувало від повного занепаду та яке майбутнє його може чекати.

Цінність Невицького замку для Закарпаття та Європи

– Цей замок цінний не лише для Закарпаття, а й для Європи, адже незважаючи на руйнацію, він практично автентичний. Після 1644 року він не експлуатувався, не було перебудов та пристосувань. Саме це надає нам надію, при ретельному вивченні, провести і його реставрацію. Хоча наразі про неї не йдеться, а лише про ремонтні роботи, – каже археолог та історик Олександр Дзембас.

За майже 30 років роботи на замку пан Олександр разом з волонтерами займався тут не тільки археологічними розкопками, а й ретельним вивченням, розчисткою та реконструкцією зовнішніх замкових ровів.

– З Невицьким ми використали доволі цікавий ресурс для роботи з пам’яткою – це позашкільна освіта. Тут проводили час та працювали діти, підлітки, студенти і дорослі з усієї України та з інших країн світу. 5000 дітей пройшли через ці табори, багато з них стали науковцями. А перші волонтери багато років тому приїхали із Нової Зеландії. Завдяки нашій співпраці з волонтерською організацією СВІТ Україна до нас загалом приїхало понад 150 волонтерів із 33 країн світу – від Сполучених Штатів до Японії, – каже пан Олександр.

Що зараз?

– Мені дуже прикро, але через нерозуміння того, що ми робили, для чого і які наслідки цієї роботи для суспільства – нам довелося припинити експедицію. Але я щиро сподіваюся, що ті проблеми, які стоять перед ними, в майбутньому вдасться вирішити і ми продовжимо роботу, – ділиться з нами Олександр Дзембас.

Проєктом, який реалізовують в Невицькому замку зараз не передбачена його реставрація, а лише виведення пам’ятки з аварійного стану. В першу чергу – відновлення дахів на двох вежах для того, аби зупинити подальше руйнування замкових стін. Центральний донжон планують зробити функціональним.  За підрахунками експертів повна реставрація такого об’єкту може сягати і 10 млн євро, але не потрібно лякатися цих цифр, бо це поступова та поетапна діяльність. Утім, для того, що б це зробити потрібно мати загальну концепцію роботи та структуру, яка опікуватиметься пам’яткою.

Тарас Стадницький, директор компанії, яка робить будівельні робити на Невицькому, каже:

– Наразі ми вже почали монтаж основної вежі донжон та зведення оглядового майданчика. Це досить складний процес, адже роботи ведуться на висоті приблизно 15 метрів. Все робиться в ручному режимі без кранів, суто з підйомниками. Погодні умови нас також не дуже радують. Але ми плануємо виконати цю задачу до кінця року за будь-яких обставин. Команда працівників налічує близько 16-18 майстрів, усі вони наші закарпатські професіонали. Те, що ми зараз робимо в Невицькому, – лише невеличка частинка від потреб, адже ми робимо лише протиаварійні роботи, які просто не дадуть об’єкту понівичитися цілком. Загалом критичних ситуацій там чимало – і зовнішні, і внутрішні мури в дуже поганому стані. Тому там роботи, як кажуть, «непочатий край». На жаль, наші середньовічні споруди у поганому стані, а держава поки не надто сприяє їх збереженню, – констатує Тарас.

Ставлення до пам’яток

Після розпаду СРСР Олександр Дзембас став свідком комісії, на якій вирішували долю пам’ятки. Потрібно було зробити її оціночну вартість. Один із експертів запропонував «виміряти кубатуру каміння використаного на пам’ятці, порівняти її з кубатурою із сусіднього кар’єра і так сформувати вартість об’єкту».

– Мене дуже непокоїть ставлення до пам’яток, бо багато хто вважає, що їх треба перетворювати на ресторани, готелі і ще казна на що. Але слід зазначити, що це минуле століття – у прямому та переносному сенсі. Сьогодні ж світ бореться за збереження автентики того, що вціліло до наших часів. Тільки так є шанс, що їх побачить наші нащадки, – каже Олександр.

Археологу би хотілося не лише вивчити, але зберегти пам’ятку.

– Ми як науковці вивчимо та збережемо знання, але об’єкти треба зберегти. На жаль, маємо величезні проблеми з майбутнім пам’яток на території Закарпаття. Ходимо, пишаємось, на конференціях виступаємо, а структури, яка б опікувала їх – не маємо. Підкреслюю ганебний факт – Закарпатська область – єдина в Україні, яка немає жодного історико-архітектурного або історико-культурного заповідника. Жодного! А це і є наше ставлення до нашої спадщини. Адже заповідник – це не лише умовний «паркан» навколо споруди, а це фахівці, історики, архітектори, реставратори, менеджмент для розвитку об’єктів як туристичних. Часто чуємо про економічні негаразди. Але! Після розпаду СРСР на Львівщині було 2 історико-культурні заповідники, зараз – шість. Треба з цього робити висновки – владним структурам, депутатському корпусу. Ми зобов’язані зберегти ці пам’ятки нашим нащадкам в автентичному виглядів, – наголошує Олександр Дзембас.

До слова, у сусідній Словаччині реставраційні роботи удвічі дешевші за наші. А отже і донори більш вірогідно, що підтримають два проєкти там, ніж один у нас. Також там добре налагоджена робота у сфері культурно-історичних та архітектурних заповідників, що забезпечує прозорість та відкритість. Підсилений і державний контроль за збереженням пам’яток.

Утопічне майбутнє

Ужгородець Іван Ілько навчався в Національній академії образотворчого мистецтва в Києві на факультеті архітектури. Згодом зрозумів, що архітектура віртуальна вабить його більше, ніж реальна і почав шукати виш, в якому зміг би вивчити тему професійно, утім не з програмістським підходом, а з творчим. З двох університетів, які готують спеціалістів в цьому напрямку в Європі – Данії та Італії – обрав Копенгаген, де цьогоріч і закінчив факультет візуального дизайну, ігор та медіа.

Тему дипломної роботи обирав сам. Іван вирішив, що хоче зробити в ігровому оточенні реконструкцію Невицького замку у часи його найбільшого розквіту – на початку XVI століття. У підсумку – Іван диплом захистив, а ми – отримали повноцінну гру, в якій можна побігати, пострибати та зануритися у тогочасну атмосферу. Важливо відзначити, що зазвичай подібні проекти роблять великі компанії, а тут – все силами однієї людини.

Фото: Карл Смутко

– Коли я обирав тему дипломної роботи, то мені хотілося зробити проект, який стане не просто гарним прикладом для мого портфоліо, але й щось, що могло б допомогти суспільству. Я дуже люблю Невицький замок і кожного разу, коли в Ужгороді, то обов’язково відвідую його. І от якось я прийшов туди взимку, подивився на нього ще раз і подумав: а чому б не зробити його реконструкцію в ігровому оточенні. Мені завжди було цікаво як він виглядав колись, а зараз, на жаль, ним ніхто не займається, він руйнується з кожним роком все більше, – розповідає Іван.

Кілька важливих фактів про Невицький за словами Олександра Дзембаса:

Археологи стверджують, що в XIII столітті Невицький замок вже існував. Щонайменше – круглий донжон. Це одна з найдавніших пам’яток замкової архітектури Закарпаття.

Встановлено три періоди розбудови замку: перший – XIII століття; другий – з приходом Другетів у XIV столітті; третій – завершення формування архітектурного ансамблю замку у XV столітті.

Починаючи із середини XV століття в замку існував водогін. Що важливо – вода по ньому йшла знизу уверх. Тут було використано закон сполучених посудин, який відкрили через 2 століття після того як впровадили абсолютно емпірично тут. Втім науковці знайшли аналогії. Коли прийшли до цього відкриття в Невицькому практично в цей самий час так само були спантеличені науковці з Німеччини, які досліджували замок Бланкенгайм. Це унікальні речі, які свідчать і про потужні німецькі поселення, які були на території області. Здебільшого це були якраз ремісники. Науковці припускають, що ті майстри, які будували той замок в Німеччині застосували свої знання і тут.

Міст – це завжди слабке місце замку, але в Невицькому їх було аж два. Олександр Дзембас пояснює це тим, що володарі замку у XV столітті під час будівництва дуже поспішали і зробили один основний міст та один тимчасовий, аби пришвидшити будівництво.

* На момент публікації матеріалу друга башта вже також добудована.

Текст і фото: Росана Тужанська, Varosh

Відео: Юрій Готра

Цей матеріал представлений ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.