Чому угода про надра Трампа завдає удару по іміджу США
Сполучені Штати прагнуть отримати доступ до природних ресурсів України в обмін на підтримку у війні проти Росії. Цей підхід, який нагадує “мафіозне кришування”, критикує The New York Times. Експерти називають угоду про надра Трампа безпрецедентною, адже США ще ніколи не вимагали плати від союзників під час війни. Як це впливає на імідж США та їхню роль у світі?
Трансакційна дипломатія Трампа: кінець довіри?
Зовнішня політика Трампа базується на бізнес-підході. Він тисне на Україну, щоб та віддала частину доходів від надр як “компенсацію” за допомогу. Експерти попереджають: це сигнал союзникам, що США ненадійні. “Сполучені Штати втрачають довіру, поступаючись стратегічними інтересами заради короткострокових вигод”, — зазначає видання. Для противників, як Росія, це знак слабкості.
Білий дім стверджує, що економічне партнерство з США — найкраща гарантія для України. “Що може бути кращим для України?” — цитує радника з нацбезпеки Майка Волца NYT. Але угода про надра Трампа не передбачає явних гарантій безпеки України проти російської агресії, що викликає сумніви в її доцільності.
Україна під тиском: надра замість захисту
Адміністрація Трампа наближає Україну до угоди, де Київ віддасть частину доходів від природних ресурсів. “Ми підпишемо угоду, або у вас будуть проблеми”, — заявив Трамп в Овальному кабінеті. Експерти наголошують: подібних прикладів в історії США немає. У 1940 році Франклін Рузвельт передав Британії есмінці в обмін на оренду земель, але не вимагав плати під час війни.
Сьогодні ж Україна, ослаблена війною, змушена торгувати надрами без обіцянок захисту. Кар’єр титанового рудника в Житомирській області — один із прикладів багатств, які цікавлять США. Але чи варта угода такого компромісу?
Історичний контекст: допомога без шантажу
США часто захищали економічні інтереси силою. Під час війни в Перській затоці 1991 року Вашингтон відстояв доступ до нафти Кувейту, але не вимагав від нього плати. Союзники, як Саудівська Аравія, добровільно фінансували операцію. Угода про надра Трампа руйнує цю традицію, перетворюючи підтримку на бізнес-угоду.
Політологиня Вірджинія Пейдж із Колумбійського університету називає це “мафіозним кришуванням”. “США виглядають не світовим лідером, а здирником”, — пише NYT. Такий підхід підриває імідж США як захисника демократії.
Наслідки для світу: втрата лідерства
Зовнішня політика Трампа нагадує “машинну політику” з його минулого в нерухомості: кожна угода — шанс на вигоду. Але в міжнародних відносинах ключова довіра, а не торг. “Без довіри вороги перевірятимуть межі США”, — вважає Джозеф Най із Гарварду. Європа вже збільшує військові бюджети, щоб менше залежати від Вашингтона. Туреччина може посилити вплив у НАТО.
Росія, зі слів Путіна, не боїться угоди, адже має “більше ресурсів”. Китай же може скористатися слабкістю США, щоб натиснути на Тайвань чи Південно-Китайське море.
Висновок: ціна короткострокових перемог
Угода про надра Трампа — це удар по репутації США. Вона показує союзникам, що Америка — ненадійний партнер, а ворогам — що її цікавить лише прибуток. Відновлення довіри може зайняти роки, навіть якщо Трамп змінить курс. Чи варта тимчасова вигода таких втрат?
За матеріалами The New York Times
