Фізики довели, що душа і загробний світ існують
Китайські вчені нещодавно підтвердили (поки що на рівні розрахунків) сміливу теорію, згідно з якою людський мозок працює за законами квантової механіки. Тому що сам він — квантовий комп’ютер. У такому разі можна уявити, що свідомість — це його програмне забезпечення, а душа — інформація, яка циркулює і накопичується на квантовому рівні.
Як у вас усе заплутано…
Фізики Зефей Лю і Йонг-Конг Чен із Шанхайського університету разом із фахівцем із біоінженерії із Сичуанського університету Пінг Ао показали, що свідомість формує і синхронізує квантова заплутаність у нейронах. Саме завдяки їй різні й вельми віддалені ланцюги мозку узгоджують свої електричні імпульси. Тобто працюють синхронно.
Квантова заплутаність — особливий стан, коли дві частинки — наприклад, фотони, електрони або протони, які перебувають досить близько одна до одної, виявляються тісно пов’язаними. У сенсі своїх властивостей. Якщо щось трапляється з однією часткою, те ж саме відбувається і з іншою. Вона в точності повторює стан першої, “заплутаної” з нею. Причому повторює миттєво, незалежно від відстані, на яку частинка потім віддалиться. Хоч на інший бік Всесвіту. Тобто дві частинки у квантовій системі поводяться як єдине ціле.
Важко для розуміння? Не дивно. Сам Альберт Ейнштейн не дуже довіряв квантовій механіці — особливо квантовій заплутаності. Сперечався з Нільсом Бором, який відстоював її принципи. Але зрештою вони затріумфували — аж до того, що 2022 року за експерименти із заплутаними фотонами француз Ален Аспе, американець Джон Клаузер і австрієць Антон Цайлінгер отримали Нобелівську премію з фізики.
Існує і квантова теорія свідомості. Але придумали її не китайці. У неї два батьки-засновники. Один — Стюарт Гамерофф із відділення анестезіології та психології Університету Аризони й за сумісництвом директор Центру вивчення свідомості при тому ж університеті. Інший — сер Роджер Пенроуз, лауреат Нобелівської премії з фізики 2020 року з Оксфордського університету.
Гамерофф ще 1987 року у своїй книзі Ultimate Computing припустив, що носії свідомості — це розташовані всередині нейронів білкові мікротрубочки, яким колись відводили скромну роль ізоляції нервових волокон, арматури й транспортних внутрішньоклітинних каналів. Учений вважав, що накопичення й обробка інформації відбуваються аж ніяк не в нейронах, а саме в них. Потім він переконав у цьому Пенроуза, який і сам думав над тим, що уявлення про роботу мозку час би переглянути. І пошукати в них квантову частину.
Телепатія та передбачення можливі?
Згодом до вчених прийшло переконання, що мікротрубочки за своєю структурою найкраще підходять для того, щоб бути носіями квантових властивостей у мозку. Оскільки вони можуть тривалий час зберігати квантові стани — тобто працювати квантовими комп’ютерами. З висновків, до яких дійшли китайські колеги, випливає: мікротрубочки, вони ж канальці цитоскелету, вони ж порожнисті циліндри мієлінових оболонок аксонів (“щупалець” нейронів) – це джерела заплутаних пар фотонів – біфотонів, які генерують наявні всередині вуглеводневі зв’язки.
На думку китайців, мікротрубочки слугують ще й резонаторами для заплутаних частинок і підсилюють “каскадне випромінювання”. А самі частинки забезпечують миттєву реакцію віддалених нейронів — тобто формують і синхронізують свідомість. Усі ці процеси відбуваються в одному конкретному мозку. Але зовсім не виключено, що вони можуть викликати відповідні реакції й в сусідніх — навіть вельми віддалених один від одного. Тобто слугувати основою телепатії. А то й передбачення.
Матеріалістичний ідеалізм
“Китайське” підтвердження теорії квантової свідомості — нехай навіть непряме — напевно надихне ідеалістів. Матеріалісти заперечують існування душі — якоїсь нематеріальної субстанції. Не вірять і в загробний світ. Ідеалісти вірять і в те, і в інше. Сперечаються з матеріалістами споконвіку. Пенроуз і Хамерофф, а тепер і китайці, примиряють сперечальників. Оскільки їхня теорія підводить матеріальне підґрунтя під ідеалістичні уявлення про життя і смерть. Повторю, вчені, по суті, декларують, що безсмертна душа все-таки існує й ототожнюють її з інформацією, зафіксованою в мікротрубочках на квантовому рівні.
Коли помирає фізичне тіло, коли серце перестає постачати в мозок кров, мікротрубочки немов би розряджаються. Поступово. Але інформація, яку вони накопичили, не руйнується і не пропадає, — пояснював свого часу Хамерофф в ефірі телеканалу Science. – Інформацію взагалі неможливо знищити. Залишаючи мозок, вона йде в космос — зливається із Всесвітом, буквально всмоктується в його тканину і може існувати вічно. Потойбічний світ — десь там, у космосі.
ВЕРСІЯ
Наша свідомість проживає безліч життів? Схожих — парадоксальних і спірних, м’яко кажучи, поглядів — дотримується Роберт Ланца, фахівець із регенеративної медицини. Раніше він був відомий своїми дослідженнями в галузі стовбурових клітин, на його рахунку кілька успішних експериментів із клонування зникаючих видів тварин. Але кілька років тому вчений захопився фізикою, квантовою механікою та астрофізикою. З цієї гримучої суміші народилася теорія “нового біоцентризму”, проповідником якої Ланца і став. Він відстоює її в кількох книгах.
Згідно з його теорією, смерті немає. Вона — ілюзія, яка виникає у свідомості людей. Виникає тому, що людина ототожнює себе зі своїм тілом. Знає, що тіло рано чи пізно помре. І думає, що помре разом із ним. Насправді ж свідомість існує поза часом і простором. Здатна перебувати де завгодно: в людському тілі і поза ним. Що теж добре вписується в основи квантової механіки — конкретно в “принцип невизначеності Гейзенберга”, згідно з яким якась частка може опинитися і там, і там, а якась подія — розвиватися за кількома — часом незліченними — варіантами.
Ланца вірить в існування безлічі Всесвітів. У них-то, за його уявленнями, і реалізуються всі можливі варіанти розвитку подій. В одному Всесвіті тіло померло. А в іншому — продовжило жити, увібравши свідомість, яка в цей Всесвіт перетекла. З мікротрубочок, як пояснюють Пенроуз і Хамерофф.
Інакше кажучи, вмираючий, пролітаючи тим самим тунелем, опиняється не в пеклі або в раю, а в такому самому світі, в якому він жив, але знову живим. І так до нескінченності.
МІЖ ІНШИМ
На той світ і назад
Ця “квантова” теорія пояснює і так звані передсмертні явища, або навколосмертний досвід. Про цей феномен розповідають люди, які пережили клінічну смерть, — образно кажучи, побували на порозі “того світу”. Свідчень не злічити — одні бачили себе збоку, інші мчали якимось тунелем, спілкувалися з дивними сутностями. А хтось відчув усе разом. Хамерофф і Пенроуз вважають, що так проявляє себе душа — в їхньому розумінні. Тобто кванти інформації, що “перезавантажуються” в космос. Кванти душі. У зовсім померлих інформація йде назавжди, у тих, хто вижив, — повертається назад — у їхні ж реанімовані “комп’ютери”, що не встигли остаточно стати непридатними. Заради справедливості зазначу, що матеріалісти, пояснюючи цей ефект, грішать галюцинаціями, породженими мозком, який помирає і відчуває нестачу кисню.
