Кілери енергетичного комплексу України
Президент України Володимир Зеленський заявив, що вже цього літа Україна та її партнери мають підготувати план дій на основі Формули миру щодо відновлення енергетичної безпеки в країні. Про це він сказав на пресконференції у Варшаві: “Наші польські партнери повністю поінформовані про ситуацію в енергетичній системі України. Уже цього літа ми маємо дати підготовлений план дій у межах Формули миру щодо повернення енергетичної безпеки в Україну”.
Заяви, масштабні плани, пресконференції… Тільки українці продовжують сидіти без світла, а зима знову прийде несподівано, викриваючи безпорадність та порожнечу в головах керівників енергетичного комплексу країни.
З початку повномасштабного вторгнення рф знищила понад половину енергетичної генерації України: її показник впав із 55 ГВт до оціночно 11-12 ГВт, більшість теплових та гідроелектростанцій країни зруйновано російськими ракетними обстрілами. Без опору і бою була здана ворогу найбільша в Європі Запорізька атомна електростанція.
Проте, знищення української енергетичної галузі відбувається не тільки під час військових дій. Її руйнує корупція, непрофесійна політика, невиважені та некомпетентні рішення посадовців Міністерства енергетики.
Тому не дивно, що в умовах страшної війни керівництво Міненерго та “Енергоатому” не спромоглося захистити й забезпечити відновлення енергетичної галузі та атомно-промислового комплексу України.
Мабуть всі бачили, як міністр Галущенко з сумом розповідає на каналах єдиного марафону про знищення ворогом енергооб’єктів. Але ніхто не бачив його звіт про “освоєні” мільярди, що повинні були піти на захист енергетики від ворожих ударів. Ніхто не чув його звіту про використання величезної фінансової допомоги, наданої нашими партнерами на відновлення та розвиток енергетики України.
Галущенко Герман
Чим був зайнятий міністр у 2021 році, коли в росії йшла інтенсивна, ніким не прихована підготовка до війни? Що було зроблено у перші півтора роки війни для захисту генерації та енергосистеми? Чому протягом пів року після окупації Запорізької АЕС, її блоки продовжували працювати на потужності? При цьому кілька разів станція опинялася на межі тяжкої аварії. Лише відданість справі та найвища кваліфікація персоналу врятували тоді країну від ядерної катастрофи.
Вищі політичні керівники держави досі не уявляють за скільки кроків від катастрофи перебувала тоді країна. А міністр та президент НАЕК “Енергоатом” із благословення інспекції ядерного регулювання у цей час заробляли гроші на експорті електроенергії, рятуючи Європу влітку від “замерзання”. Про це досі не знають РНБОУ, Генеральна прокуратура, НАБУ, ДБР, СБУ та інші борці за чистоту наших лав?
Ці ж інстанції досі не розібралися з масштабною корупцією в енергетиці, із завищеними кошторисами та закупівельними цінами.
Можна згадати хоча б будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) з додатковим мільярдним фінансуванням в обхід тендерних процедур та електронного майданчика Prozzoro. До речі, міністр Галущенко з президентом НАЕК “Енергоатом” Котіним декілька разів публічно влаштовували вистави із запуском цього “обʼєкта століття”, хоча той дивним чином все ніяк не запускається.
А де нові ядерні блоки, які вже мали б працювати? Адже обіцяли обидва генія інвестиційних процесів у 2,5-3 роки їх побудувати, а з першої заяви 2020 року минуло вже 4 роки!
Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП)
У цьому матеріалі я хочу обговорити не корупційні схеми, а стратегічні питання, від яких залежить виживання та майбутнє як національної енергетики, так і країни в цілому. Немає електроенергії – немає країни. Може це зрештою зрозуміють “нагорі”?
Важлива тема для кожного українця – підвищення тарифів на електроенергію. Всі добре пам’ятають запевнення президента Зеленського, що до завершення війни ніякого підвищення не буде. Разом з “необхідним” стрімким зростанням тарифів з Кабміну надходить меседж, що в бюджеті відсутні гроші для виплат соціальної допомоги та збільшення пенсій в умовах потужної інфляції та девальвації гривні. До речі, очільники КМУ не пояснюють, де знайшли гроші для підвищення зарплат державним чиновникам?
Питання навіть не в тарифах як таких. Питання в тому, що вони повинні покривати, що реально покривають, і як використовуються кошти, зароблені на виробництві електроенергії та на її продажу. Треба відповісти людям, чому в них немає електроенергії, якщо вони справно платять за неї.
Багатогодинне відключення світла, поєднане зі значним тарифним ростом, б’є не тільки по умовах існування й порожнім гаманцям українців. Це удар по залишкам промисловості, зокрема – оборонної, по робочим місцям, по захисту країни!
При знищенні “надійно захищеної” Міненерго теплової та гідрогенерації левова частка споживання перекривається, слава Богу, непошкодженими атомними електростанціями. Вартість електроенергії, що ними генерується, достатньо стабільна. Але керівництво Міненерго та “Енергоатому” пояснюють зростання тарифів необхідністю фінансувати добудову двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Напевно, вони вже знайшли потрібні атомні реактори і навіть узгодили ціну їх придбання?
Йдеться про два російських реактори, які багато років тому купила Болгарія, а потім під тиском ЄС відмовилася від їх використання. Українську енергетику знову штовхають у залежність від рф. Власне, замість лобіювання запровадження санкцій для російського “Росатому”, міністр енергетики лобіює закупівлю їхнього некомплектного обладнання. Ми навіть не обговорюємо необхідність отримати дозвіл від “Росатому” на передачу Болгарією реакторів Україні. Питання навіть в іншому. Як щодо обіцяного владою наближення вступу до ЄС? Або нас знову вводять в оману, або це черговий мегарозпил мільярдів доларів і євро на об’єктах, які ніколи не введуть в експлуатацію, оскільки на території Євросоюзу є системна протидія будівництву та експлуатації російських реакторів? З питанням ядерної безпеки в Європі ніхто жартувати не буде.
І який, взагалі, стосунок має підвищення тарифу до будівництва нових ядерних блоків?
Великі енергетичні обʼєкти, насамперед ядерні, будуються за рахунок кредиту (80-90% витрат) і поточний тариф до будівництва не має жодного стосунку. Знову брехня. Повертатимуть кредити потім, років через 10-15, коли збудують блоки. Повертатимуть кредити наші діти та онуки протягом 30 і більше років після початку експлуатації нових блоків. Це у тарифах майбутніх років буде захована вартість нових ядерних блоків. А ті, хто бігатиме у пошуках кредитів сьогодні, мають гарантувати кредитору, що ті майбутні тарифи забезпечать повернення кредиту та відсотків за ним. Хтось вірить у те, що знайдуться ті, хто повірить нашим творцям “Енергетичної стратегії – 2050”?
Наступне питання – хто і як буде доводити до ладу російське обладнання? Детально про абсурдність та злочинну небезпеку таких проєктів Міненерго я розповідав раніше. Але Галущенко і Ко позиція фахівців не цікавить. Більше того, науковці та проєктувальники заважають їм фальсифікувати проєктно-конструкторську та кошторисну документацію, а також – “ефективно” освоювати мільярди, списуючи на війну відсутність результату.
На жаль, все це далеко за межами інтелектуального рівня та відповідальності осіб, які керують енергетикою країни. Країна на межі розгрому проєктного потенціалу і наукового супроводу галузі. Найвище керівництво скотилося до рівня Остапа Бендера: “Захід нам допоможе!”
Керівництву уряду та Міненерго мабуть невідомо, що ключовим критерієм самодостатності та незалежності енергетичного комплексу країни є наявність потужних наукових і проєктних установ, здатність країни самостійно розробляти та будувати енергетичні комплекси. Особливо наукова та проєктна компонента важлива для атомної енергетики, де відсутність професійного проєктування та наукового супроводу, навіть під час експлуатації та ремонтних робіт, може призвести до масштабних проблем.
Росія завжди намагалася перетягувати до себе українських вчених-ядерників, створюючи для них найбільш привабливі умови праці та її оплати. Спецслужби рф через свою агентуру робили все можливе для компрометації та зупинки діяльності наших центрів ядерних досліджень, наукових та проєктних інститутів, що працювали в енергетичному секторі.
В умовах війни та масштабного руйнування генеруючих потужностей країни, замість збереження та підтримки необхідних для відновлення енергетики унікальних наукових та проєктних установ, Міненерго паралізує їхню діяльність або просто знищує, продовжуючи виконувати завдання російських спецслужб.
Український науково-дослідний та проєктно-розвідувальний інститут промислової технології у місті Жовті Води – єдина в Україні державна установа, яка була створена для наукового і проєктного забезпечення уранової промисловості, виявився не потрібний Міненерго. Відповідно до ініційованої Галущенком постанови КМУ №910-р від 14.10.2022, установу передали до Фонду держмайна. Результат – Інститут перебуває в організаційному колапсі та фактично припинив свою діяльність. Працівники, яких станом на 10.06.24 залишилось 51 особа, працюють онлайн, оскільки з кінця 2022 року Інститут відключений від електроенергії та водопостачання, що призвело до повної зупинки робіт. Заробітна плата останній раз виплачувалась у жовтні 2022 року. Спеціалісти, що залишилися не можуть навіть звільнитися, оскільки в установі вже тривалий час відсутній управлінський апарат, бухгалтерська та кадрова служби.
ДП “Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень “Енергопроект” спеціалізувався на виконанні дослідницьких робіт з ядерної та теплової енергетики. Цю установу також передали до ФДМУ. Результат – скорочення штату в 10 разів, багатомільйонна заборгованість по зарплаті, фактично припинення діяльності. Правда, уряд зупинив приватизацію і передав інститут для реанімації до… СБУ. Спеціалізація СБУ далека від вишукувань та проєктування АЕС, тому більш логічно, що контррозвідників просто зацікавило величезне приміщення в столиці.
Харківський інститут “Енергопроект” (ХІЕП) виконував масштабні проєкти, пов’язані з ядерною та тепловою енергетикою. Як генеральний проєктувальник, інститут реалізував проєкти будівництва Запорізької та Південноукраїнської атомних електростанцій. За часів СРСР Харківський інститут “Енергопроект” був елітною проєктною та науково-технічною установою, але тепер став яскравим прикладом справжніх пріоритетів та “ефективного” управління Міненерго. ХІЕП фактично не працює, лише проводить невеликі коригування старої документації. Більшість фахівців – звільнені, компетенція комплексного проєктування енергооб’єктів – втрачена.
Цензор.нет інформував про пресконференцію керівництва останнього в Україні працюючого Київського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту “Енергопроект” (КІЕП) – установи, відомої далеко за межами країни, головного розробника та реалізатора проєктів у галузі ядерної, теплової та відновлювальної енергетики. Очільники інституту повідомили про безпрецедентний тиск чиновників Міненерго, які намагаються заблокувати діяльність та знищити унікальну наукову установу. З метою доведення інституту до банкрутства, Міненерго та “Енергоатом” заблокували розрахунки по виконаним угодам та припинили нові замовлення. Відмовляючись знімати електронні копії, намагаються вилучити безцінну архівну проєктну документацію інституту, зібрану за 90 (!!!) років його роботи, що неминуче призведе до зупинки діяльності КІЕП.
Щоб зламати опір науковців та проєктувальників, чиновники Міненерго не нехтують провокаціями та зловживанням службовим становищем. Так Інститут, який визначений критично важливим підприємством для функціонування енергетики та життєдіяльності країни, подав до Міністерства енергетики список своїх співробітників для бронювання. Але замість бронювання, отримав з Міністерства повістки до ТЦК на всіх працівників, зазначених у списку.
На думку голови правління КІЕП Юрія Сапожникова, керівництво Міненерго намагається знищити останню в національному енергокомплексі наукову і проєктну установу, щоб не було незалежних експертиз авантюрних проєктів, завищених кошторисів та масштабних корупційних схем. Ситуація загострюється напередодні отримання величезних ресурсів для будівництва 3-го і 4-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС. На думку керівника Інституту, Міненерго та “Енергоатому” потрібні кишенькові псевдоструктури, які підпишуть для них будь-які висновки.
Колектив КІЕП благає про допомогу, щоб припинити злочинне свавілля чиновників Міненерго та не допустити знищення унікальної установи, що працює в енергетичній галузі.
Якщо взяти перелік підприємств енергетики, які знаходяться в управлінні Міненерго, важко знайти компанії, які розвиваються стало та мають перспективи для зростання. Звідси можна зробити невтішні висновки щодо перспектив галузі як такої. Регулярні відключення світла, підвищення тарифів, провал підготовки до опалювального сезону, масштабна корупція – це неповний перелік “досягнень чинної команди Міненерго”. В умовах цілеспрямованого знищення рф енергетичної інфраструктури України, руйнування маневрових потужностей та кризового стану енергосистеми не можна дозволити ще й ліквідувати залишки вітчизняної науки.
Не треба сподіватися, що війна все і всім спише.
Вже більше двох років медіа-простір охоплює інформація, що енергетикою керує організоване злочинне угруповання, яке очолює колишній народний депутат, який, до того ж, керівник агентурної мережі нашого ворога в Україні.
Ті, кого звинувачують, мовчать, не звертаються до судів та прокуратури. Але, найстрашніше – мовчать керівники країни, мовчать спецслужби. Енергетикою справді керують служби ворога через своїх ставлеників? Або все добре, все це вигадки – енергетика в руках порядних людей, відданих Україні (ну, припускаються помилок, з ким не буває). Ну, хоч щось скажіть! Тисячі енергетиків, відданих своїй Батьківщині, борються за неї, рятують її ціною свого здоров’я та життя. Їм дайте відповідь, хто ж ними керує?
Що чекає на електроенергетику України? Вона вистоїть і разом із нею вистоїть Україна? Питання сьогодні може стояти лише так. Іншого не дано. Ігри закінчуються. І менш за все зараз потрібні “гарні” заяви та заклики. Потрібні справи, потрібна повна мобілізація сил та інтелекту, щоб урятувати ситуацію. Чи є таке розуміння “нагорі”? Або як завжди, життя покаже…
Штейнберг Микола Олександрович
Ексзаступник міністра енергетики (2002-2006 рр.), головний інженер Чорнобильської АЕС з 1986 р.(після аварії), член робочої групи МАГАТЕ з ліквідації аварії на Фукусімській АЕС
