“Великий крок назад”: В Україні зростає занепокоєння звуженням свободи преси
Журналісти заявляють, що зазнають дедалі більших обмежень і тиску з боку уряду президента Володимира Зеленського, додаючи, що ці заходи виходять за рамки потреб безпеки у воєнний час.
Підготовка до трансляції телемарафону в Києві, столиці України, у грудні. Після російського вторгнення телемарафон замінив галасливий і конкурентний довоєнний телевізійний новинний ландшафт країни… Брендан Хоффман для The New York Times
Український репортер, який розповів, що державне інформаційне агентство намагалося заборонити інтерв’ю з опозиційними політиками, повідомив, що отримав проект повідомлення на наступний день.
Національне шпигунське агентство України стежило за співробітниками агентства журналістських розслідувань через вічка в їхніх готельних номерах.
Суспільний мовник засудив те, що він називає політичним тиском на його репортажі.
Журналісти та групи, що займаються моніторингом свободи преси, б’ють на сполох через те, що, за їхніми словами, за часів правління президента Володимира Зеленського в Україні посилюються обмеження та тиск на засоби масової інформації, які виходять далеко за межі потреб країни у воєнний час.
“Це дійсно викликає занепокоєння”, – сказала Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації, некомерційної організації, яка займається моніторингом свободи ЗМІ. За її словами, це особливо актуально в умовах війни, коли Україна “бореться за демократію проти цінностей диктатури, які уособлює Росія”.
До російського вторгнення в лютому 2022 року і з моменту здобуття незалежності в 1991 році Україна мала тривалий досвід толерантного ставлення до плюралістичного медіа-середовища з численними телевізійними каналами опозиційних і проурядових партій, а також незалежними новинами. Збереження цієї культури стало одним із викликів війни.
Українські журналісти здебільшого прийняли правила воєнного часу, що забороняють публікувати інформацію про пересування або позиції військ, місця ударів російських ракет і повідомлення про військові втрати, вважаючи це необхідними заходами для забезпечення національної безпеки.
Вони також визнали певну самоцензуру, стримуючись у критичному висвітленні діяльності уряду, щоб уникнути підриву морального духу або щоб повідомлення про корупцію не завадили іноземним партнерам схвалити надання допомоги.
“Самоцензура в Україні – це особливість воєнного часу”, – сказав Сергій Сидоренко, редактор “Європейської правди”, незалежного інтернет-видання новин. Він додав, що ця ситуація “не є проблемою” і неминуча під час війни, зазначивши, що очікує повернення до нормального життя, коли бойові дії врешті-решт припиняться.
Пан Зеленський публічно не закликав до тиску на журналістів і засудив випадок, коли за журналістами стежили в готелі.
Журналісти та медіа-групи кажуть, що низка нещодавніх випадків вказує на дедалі більш обмежувальне середовище для репортерської діяльності. Посли країн “Групи 7”, до якої входять багато ключових військових союзників Києва, у січні виступили зі спільною заявою на підтримку свободи преси в Україні.
“Свобода ЗМІ є фундаментальною основою успішної демократії”, – йдеться в заяві.
Президент Володимир Зеленський на пресконференції в Києві у квітні. Журналісти б’ють на сполох через те, що, за їхніми словами, посилюються обмеження для ЗМІ під час його правління у воєнний час.Кредит…Роман Пилипей / Agence France-Presse – Getty Images
Аналітики кажуть, що зусилля уряду з контролю над ЗМІ, схоже, спрямовані на обмеження позитивного висвітлення діяльності опозиції і придушення негативного висвітлення діяльності уряду і військових.
Репортери державного інформаційного агентства “Укрінформ”, яке вважається позапартійним, наприкінці минулого року отримали від свого керівництва список опозиційних діячів і місцевих депутатів, позначених як “небажані” для цитування в статтях.
Газета The New York Times проаналізувала інструкції для журналістів “Укрінформу”, в яких до чорного списку потрапили виборні посадові особи та активісти громадянського суспільства, в тому числі деякі військові ветерани.
Виконувач обов’язків міністра культури Ростислав Карадеєв, який курує державне інформаційне агентство, заявив цього місяця українським ЗМІ, що йому нічого не відомо про такий список. Офіс пана Зеленського не відповів на запит про коментар.
Українська влада також мала іноді напружені стосунки із західними інформаційними організаціями, зокрема з “Таймс”. Вона відкликала військові перепустки у журналістів кількох видань після критичних репортажів і на тлі суперечок щодо правил висвітлення військових операцій, хоча пізніше ці перепустки були відновлені.
В Україні закулісне політичне втручання має темну історію через зловживання за попередніх урядів.
Один із нещодавніх прикладів того, що журналісти вважають втручанням, стався в Чернігівській області, на північ від Києва, де обрана міська рада вступила в суперечку щодо муніципальних витрат з губернатором, призначеним паном Зеленським. Керівництво державного інформаційного агентства заявило, що цитування одного з членів ради, який виконував обов’язки мера, щодо бюджету було б “небажаним”.
“Бажаного спікера призначив Зеленський, небажаного спікера обрали”, – зазначив Юрій Стригун, кореспондент Укрінформу в Чернігові.
Немає жодних ознак того, що журналісти дотримувалися вказівок, а деякі з них відкрито заявили, що вони їх проігнорували.
Спостереження за засіданням українського парламенту з медіа-кімнати цього місяця. Журналісти кажуть, що низка нещодавніх випадків вказує на дедалі більш обмежене середовище для репортерської діяльності. Кредит… Raj Valley/Alamy
“Якщо ми називаємо бажаних і небажаних спікерів, це великий крок назад для демократії”, – сказав пан Стригун, додавши, що він цитував чиновника у своїх статтях.
В Одесі журналістам було наказано в деяких випадках цитувати лише осіб, призначених президентом. У Львові журналістам сказали уникати цитування обраного мера Андрія Садового, відомого політика, якого вважають можливим майбутнім кандидатом у президенти.
Через день після того, як 57-річний пан Стригун з’явився в ефірі “Суспільного”, щоб розповісти про інструкції щодо репортажів 30 травня, він отримав повідомлення про необхідність поновити свою призовну кампанію, сказав він. За його словами, у нього немає доказів того, що це повідомлення було пов’язане з його появою на ефірі, але час, коли воно надійшло, здається йому “підозрілим”.
Марина Сингаївська, колишній заступник директора Укрінформу, звільнилася цього року через політичне втручання, посилаючись на інструкцію щодо інтерв’ю з членами опозиції, поширену серед журналістів.
“Недемократично диктувати ЗМІ, що їм публікувати і з ким розмовляти”, – сказала вона.
Сергій Череватий, колишній військовий речник, призначений на посаду керівника Укрінформу, відмовився коментувати настанови, які були розповсюджені за його попередника. Він сказав, що має намір керувати агентством “відповідно до закону і принципів свободи слова”.
У місті Ізюм, Україна. Аналітики кажуть, що зусилля уряду щодо контролю над ЗМІ були політично мотивовані… Дімітар Ділкофф/Агентство Франс Прес – Getty Images
Бурхливий і конкурентний телевізійний новинний ландшафт України до війни був консолідований урядом пана Зеленського в єдине, контрольоване державою мовлення після російського вторгнення. Уряд представив цей захід, відомий як “Телемарафон”, як необхідний для трансляції достовірних новин під час війни.
Але він виключив опозиційні канали і транслював настільки оптимістичні репортажі навіть тоді, коли бойові дії затягнулися, що більшість українців тепер кажуть, що не довіряють йому.
“Детектор медіа”, українська організація, що займається моніторингом ЗМІ, у своєму нещодавньому аналізі зазначила, що з січня по квітень цього року жоден з каналів, які виробляють програму – окрім “Суспільного”, який більше не бере в ній участі – не запрошував членів опозиційної партії “Європейська солідарність” в ефір. Партію очолює Петро Порошенко, колишній президент України та політичний заклятий ворог пана Зеленського.
У звіті Державного департаменту США йдеться про те, що ця програма “забезпечила безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами в прайм-тайм” в Україні.
Світлана Остапа, голова громадської наглядової ради “Суспільного”, та Микола Чернотицький, генеральний директор мовника, в інтерв’ю заявили, що рішення вийти з “Телемарафону” було частково мотивоване побоюваннями тиску з боку влади.
“Детектор медіа” підрахував, що з січня по квітень члени політичної партії “Слуга народу” пана Зеленського становили близько 70 відсотків політичних гостей Телемарафону, тоді як вони мають трохи більше половини місць у парламенті. Без “Суспільного” ця частка зросла б до понад 80 відсотків, зазначає група.
Зйомка інтерв’ю для “Телемарафону” у грудні. У звіті Державного департаменту США йдеться про те, що ця програма “забезпечила безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами в прайм-тайм” в Україні.Кредит… Брендан Хоффман, The New York Times
У січні з’ясувалося, що Служба безпеки України таємно знімала репортерів, присутніх на святковій вечірці сайту журналістських розслідувань Bihus, просвердливши вічка в вішалках для верхнього одягу в номерах готелю, де вони зупинилися.
Директор СБУ генерал Василь Малюк визнав і засудив стеження. А пан Зеленський звільнив співробітника відомства, який здійснював нагляд за моніторингом вітчизняних та іноземних медіа-організацій.
Незважаючи на тиск, українські журналісти отримали сенсаційні матеріали, зокрема про корупцію, які призвели до відставок і арештів.
За словами Севгіль Мусаєвої, головного редактора “Української правди”, національної інформаційної агенції, зусилля, яких докладає уряд, щоб придушити критичні репортажі, є одним із показників впливу та життєздатності українських ЗМІ під час війни.
“Єдиний спосіб, у який люди можуть змінити ситуацію на краще – це журналістика, – сказала вона. “Ось чому деякі люди в уряді намагаються з усіх сил контролювати її”.
*****
Ендрю Крамер – керівник київського бюро The Times, який висвітлює війну в Україні з 2014 року.
Марія Варенікова висвітлює Україну та її війну з Росією.
Констант Мехет висвітлює війну в Україні, в тому числі події на полі бою, атаки на цивільні центри і те, як війна впливає на її населення.
