Чому суддя – адвокат Павло Микуляк став на захист зрадників і сепаратистів? Ч. 2

Передмова

Продовжує статтю, розпочату в Чому суддя – адвокат Павло Микуляк став на захист зрадників і сепаратистів? Ч. 1.

На початку інформуємо читачів, що 25 грудня 2023 року адвокатеса Лариса Криворучко та адвокат Вадим Хабібуллін подали скаргу до Вищої Ради Правосуддя (ВРП) про порушення вимог несумісності, винесення судового рішення в умовах конфлікту інтересів.

29 грудня 2023 року ВРП винесено УХВАЛУ (член ВРП Григорій УСИК) про відкриття справи про порушення правил несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляком Павлом Павловичем.

29 грудня 2023 року адвокатеса Лариса Криворучко  подала Заяву до Закарпатського окружного адміністративного суду про негайне скликання ЗБОРІВ СУДДІВ З МЕТОЮ ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД ПОСАДИ заступника голови суду МИКУЛЯКА Павлом Павловичем, який виявився діючим адвокатом.

3 січня 2024 року мною подана Скарга до Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо дисциплінарного проступку судді Павла Микуляка.

3 січня 2024 року мною подана ЗАЯВА про проведення перевірки всіх декларацій судді Закарпатського окружного адміністративного суду   Павла Микуляка до Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).  Сікора Степан  Ілліч подав заяву в НАЗК, для внесення в реєстр викривачів корупції, як викривача корупції.

Чекаємо на відповідну реакцію з боку Закарпатського окружного адміністративного суду, ВРП, НАЗК.

Чому замовні судові рішення можна охарактеризувати відомим українським фразеологізмом: «напускати туману»?

 Для читачів, які не знайомі з «азами» написання судових рішень хочу сказати, що відповідно до ст.265 Цивільного процесуального кодексу рішення складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Читаючи рішення Закарпатського окружного адміністративного суду за №260/5601/23 від 01 грудня 2023 року, в якому суд, а точніше суддя Павло Микуляк,  «Іменем України» (який цинізм) відмовляє у задоволенні адміністративного позову Хабібулліна Вадима Монев’яровича до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (КДКА) про визнання протиправними та скасування рішень, мене не полишало відчуття, що подібні замовні рішення я вже читав. Маса правильних слів, «нескінчене» посилання на статті Законів, які суперечать одна одній в даній справі і нічого конкретного по суття позову адвоката Вадима Хабібулліна. Нічого.

Незграбна спроба «напустити туману» на завидимо незаконне і замовне рішення КДКА Закарпатської області (голова Петро Немеш).

Процитуємо деякі фрази з епістолярної творчості пана суді:

«Відповідачем подано відзив на вказану позовну заяву, в якому заперечує  проти позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що розгляд скарги громадянина на неналежну поведінку адвоката відбувся в законний спосіб та не суперечить Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія наділена правомочністю на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти відповідне рішення, що за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями. Що і було зроблено.

В свою чергу законодавством передбачено, що суд має надавати правову оцінку рішенню дисциплінарної палати регіональної КДКА виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.

В судовому засіданні представник відповідача неодноразово заперечив, щодо задоволення даного позову. Позовні вимоги вважає безпідставними та повністю необгрунтованими.

Додатково зазначав, що незважаючи на притягнення позивача до відповідальності за скаргою фізичної особи, позивач і на далі публікує статті в мережі інтернет, які містять звинувачення керівництва НААУ(РАУ) та іншу негативну інформацію, тощо.

Просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.»

Декілька раз прочитав приведену  виписку з судового рішення про відзив відповідача і отримав нуль інформації:

1. З яких підстав і чому відповідач «проти позовних вимог в повному обсязі.»?  Конкретно, проти чого заперечує відповідач? Інформації нуль.
2. Яка це «неналежна поведінка адвоката» про яку говорить відповідач, нічим не конкретизуючи, тільки є якесь незрозуміле загальне посилання про те що «розгляд скарги громадянина (прим.: якого громадянина?) на неналежну поведінку (прим.: яка неналежна поведінка і в чому вона ця поведінка виражається?) адвоката відбувся в законний спосіб та не суперечить Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (прим.: закон досить об’ємний, то може було варто написати, яким стаття закону не суперечить?). Інформації нуль.
3. «…законодавством передбачено, що суд має надавати правову оцінку рішенню дисциплінарної палати регіональної КДКА виключно у контексті дотримання відповідної процедури». Яким законодавством? Статтею якого Закону?

4. «…не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності».
5. Може тоді скасуємо судову систему і зробимо відповідні зміни в Конституції України і всі повноваження суддів передамо якимось доморощеними квазісудам – «кваліфікаційно дисциплінарним комісіям»? Хай вони вирішують долю не тільки адвокатів але й інших громадян України. Це якийсь юридичний нонсенс, коли державна установа, якою є суд, «заігрує» перед громадською організацією, якою є КДКА. Тобто, якщо КДКА, дотримуючись формально процедури прийняття рішення, творить беззаконня – відбираючи, право адвоката на зайняття професійною діяльністю, то суд не має право втручатись в цю беззаконну діяльність? В радянські часи ми вже мали таку практику, коли за рішенням міському, райкому компартії, Міністерство юстиції відбирало від адвокатів їх свідоцтва (посвідчення). В нашому випадку КДКА – це міськом партії та міністерство юстиції в «одному флаконі».

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і НААУ – це геніальне (без лапок) творіння  зрадників Андрія Портнова, Віктора Медведчука та його подруги Лідії Ізовітової

Не забуваймо, ще те, що цей закон був “прийнятий” шляхом масового кнопкодавства.

Хто знає щоб було б громадським суспільством України, та її громадянами, якби Майдан не викинув на задвірки історії Віктора Януковича і названі мною особи могли реалізувати повністю свій антиукраїнський задум.

Тут варто зробити невеличкий екскурс в «юридичний лікбез», щоб читач, який не знайомий юридичною та судовою казуїстикою, міг зрозуміти, що сьогодні адвокату, який звернувся до  з позовної заявою до адміністративного суду про беззаконня яке творить «квазісуд», яким є КДКА, не варто розраховувати на законне і справедливе рішення з боку суду.

Чому? Виявляється КДКА наділена «дискреційними повноваженнями». Ким наділена такими повноваженнями? Державою? Ні.

В законодавстві України визначення поняття «ДИСКРЕЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ» наведено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017№1395/5:

«Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.»

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-йнараді: “дискреційні повноваження – це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.”

Іншими словами, органи державного управління, органи місцевого самоврядування, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, мають право видавати певні підзаконні акти: Постанови Кабміну, розпорядження Міністерства, обласних та районних адміністрацій, рішення сесій органів місцевого самоврядування. Ці дискреційні повноваження визначені Конституцією України, Законами, які регулюють ці повноваження для органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Але, якщо громадянин чи відповідний правоохоронний орган вважає, що своїми рішеннями державний орган чи орган місцевого самоврядування перевищує (чи порушує) свої дискреційні повноваження, то вони в праві звернутися з відповідним позовом в суд і суд приймає рішення, керуючись законодавством України. Думаю, що тут все зрозуміло.

Тепер знову повернемось до «дискреційних повноважень» КДКА.

Що таке кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА)?

КДКА регіону, як і Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія  адвокатури (ВКДКА) – це структурні підрозділи недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України». Всі КДКА зареєстровані, як «професійні громадські організації». Тобто діяльність НААУ, КДКА мали б регулювати ті ж Закони України, які регулюють діяльність професійних громадських організації. До таких професійних громадських організацій можемо віднести Спілку адвокатів України, Національну спілку журналістів України, Спілку художників України тощо. Але у творців Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» зрадників України Андрія Портнова, Віктора Медведчука та його подруги і соратниці Лідії Ізовітової були свої далекосяжні плани. Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» створений тільки під одну громадську професійну організацію, яка з великими скандалами і бійками, була створена після прийняття названого Закону, в часи правління Віктора Януковича, «Національну асоціацію адвокатів України» (НААУ), якою, з моменту її створення керує Лідія Ізовітова.

Унікальна громадська організація, яка наділена функціями і правами, якими володіють тільки державні структури. Назву тільки декілька з них: право на видачу ліцензії – свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, квазісуд – КДКА тощо.

Що таке НААУ ми напишемо в окремій статті.

Зараз мова йде про «дискреційні повноваження» КДКА. Хто наділив такими повноваженнями КДКА? Ніхто.

Для прикладу хочу нагадати, що Верховний Суд у своїх постановах (від 25.06.2018 у справі 810/1972/17, від 24.06.2020  у справі №813/2639/18, від 14.12.2020 у справі № 821/1030/17, від 10.06.2021 у справі №826/15590/15, від 23.12.2021 у справі №826/13972/18 від 30.09.2021 у справі №440/1376/19 та від 26.01.2023 у справі №420/5597/19)  сформував правову позицію, відповідно до якої адвокатура в Україні це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Цим ще раз підтверджується, що ні ВКДА, ні регіональні КДКА не мають владних повноважень, до яких відносяться дискреційні повноваження.

У названих  постановах Верховного суду також ідеться про те, що критерії «грубого» порушення Правил адвокатської етики не визначені на нормативно-правовому рівні. Тоді за якими нормативно-правовими критеріями КДКА визначає «грубість» дисциплінарного правопорушення адвоката? Як бачимо з постанов Верховного Суду – ніякими.

Ще один цікавий момент. Дуже часто адміністративні суди, як в даному випадку зробив і суддя Павло Микуляк, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленими ч.2 ст.2 КАС, не втручається у дискрецію суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за цими критеріями.

Але ж ні НААУ, ні КДКА не наділені владними повноваження, так як адвокатура в Україні це недержавний самоврядний інститут, тому вона не наділена дискреційними повноваженнями.

Тоді чому адміністративні суди вперто прирівнюють КДКА, яка є громадською організацією, до державних структур?

Дуже бажаю отримати відповідь на дане питання.

Знову вернусь до аргументів відповідача по справі, тобто до КДКА Закарпатської області. Відповідач твердить, «що суд має надавати правову оцінку рішенню дисциплінарної палати регіональної КДКА виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.»

Як відповідач, так потім і рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду один до один повторяється слова з рішення Одеського окружного адміністративного суду  (справа №420/8326/23). Адвокат, якого дисциплінарні органи притягли до відповідальності та позбавили свідоцтва, оскаржував рішення ВКДКА: «…суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленими ч.2 ст.2 КАС, не втручається у дискрецію суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за цими критеріями.

Таким чином, правову оцінку рішенню Дисциплінарної палати КДКА суди мають надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їхньої достатності.»

Якщо перевести цю юридичну казуїстику на нормальну людську мову, то виходить, що якщо КДКА при прийнятті свого рішення формально дотрималось процедури і при цьому сама порушила Закон «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», як це сталося в нашому випадку, то суд не має право скасувати таке незаконне рішення.

Якщо громадянина України незаконного звільняють з роботи, то як правило,  суд швидко і оперативно відновлює такого громадянина на посаді.

Якщо адвоката позбавляє свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто право на працю, громадська організація, якою юридично є КДКА, то в такому випадку адміністративний суд вибирає позицію «не втручання».

Фактично, тільки громадянин України стає адвокатом, йому автоматично обмежують право на працю. «Чистої води» дискримінація за професійною ознакою. Чому? Тому що ставши адвокатом, громадянин України фактично стає «кріпаком» керівництва НААУ та РАУ.

Далі буде…