П’ять дивовижних фактів про Сонячну систему: що потрібно знати
Ми підготували п’ять фактів про Сонячну систему. Дізнайтеся про захопливі таємниці, які не перестають дивувати вчених.
Час у космосі тече по-іншому
Час у космосі не постійний через вплив гравітації. В областях із сильнішим гравітаційним полем, наприклад, поблизу чорної діри, час сповільнюється. Це стосується і ближчого до Землі простору. Цікаво, що на Міжнародній космічній станції (МКС), попри її віддаленість від Землі, час фактично плине повільніше через різні чинники, зокрема через високу швидкість руху — приблизно 27 576 км/год. Ця різниця занадто мала, щоб її помітити.
Маса Сонця домінує в Сонячній системі
На частку Сонця припадає приголомшливі 99,86% всієї маси Сонячної системи. Враховуючи, що маса Сонця величезна і в 330 000 разів перевищує масу Землі, це воістину астрономічне диво.
Ба більше, якби Сонце являло собою порожнисту сферу, то на ньому могло б розміститися близько 960 тис. планет земного розміру. Пекучий характер Сонця, температура в ядрі якого сягає 15 млн градусів, не перестає дивувати вчених.
Місяць постійно віддаляється від Землі
З плином часу Місяць поступово віддаляється від Землі зі швидкістю близько 38 мм на рік. Це може здатися незначним, але приблизно півтора мільярда років тому Місяць був ближчим до Землі приблизно на 44 000 км, що призводило до скорочення тривалості дня на нашій планеті. Вчені вважають, що це явище сприяло таким значним змінам, як “киснева катастрофа”, що сталася внаслідок уповільнення обертання Землі.
Титан схожий на ранню Землю
Найбільший супутник Сатурна — Титан — посідає унікальне місце в Сонячній системі завдяки своїй дивовижній схожості із Землею. Щільна атмосфера Титана, що складається в основному з азоту, має стабільні рідкі озера, що робить його єдиним небесним тілом, де такі озера існують. Вчені припускають, що ці риси нагадують ранні стадії розвитку Землі, що навіть дає підстави для припущень про можливість існування життя на Титані.
Венера
Найгарячішою планетою Сонячної системи є не Меркурій, а Венера. Попри близькість до Сонця, щільна атмосфера і надвисокий тиск Венери сприяють виникненню екстремальних температур. Поблизу її поверхні температура підіймається до палючих 475 градусів Цельсія.
Дивно, але на Венері регулярно випадають опади сірчаної кислоти, проте через сильну спеку вона випаровується, не долітаючи до поверхні. А ось Меркурій, розташований ближче до Сонця, навпаки, зберігає лід у своїх кратерах поблизу полюсів, захищених від сонячного світла.
