Я В МАГАЗИНІ РОЗПЛАКАЛАСЬ
Вперше за 2,5 місяці зайшла в Сільпо на Мазепи. Якось оминала. Свідомо.
Сюди часто заїжджала купити мамі продукти, або з мамою разом приїжджали до магазину.
Підійшла до прилавка з хлібом …
І тут до горла підкотилася давлячи грудка жалю…
Мамин хліб… він був на вітрині.
Такий свіжий і гарний, як завжди …
Такий білий … смачний … спечений з любовʼю.
Коли я купляла, то завжди казала продавцям : «будь ласка, дайте мені найсвіжіший … це для мами». І дівчата вибирали такий, ніби щойно з печі.
Я привозила цей хліб, то мама оглядала хліб з кожного боку, як диво. Розглядала, пробувала, тулила до щоки… казала, що цей хліб як «подушечка» м’якенький … а який смачний, щоранку вона говорила мені !!!
Я вибрала хліб додому. Продавець мені подала, упакувала. Відходячи від прилавка, я сказала :
« – Знаєте, я завжди купувала у вас хліб для мами, бо вона дуже його любила… дякую Вам усім !»
Дівчинка за прилавком здивовано глянула на мене, ніби поглядом спитала, «- а зараз що ?»
« – А зараз мами у мене нема …» тихо сказала я і розплакалася.
По дорозі додому заїхала на цвинтар. Сиділа біля батьків, молилася і розмовляла подумки .
Я б зараз … весь магазин хліба скупила …
Лише щоб … було світло у маминому вікні …
Всім, у кого є ще батьки, хочу сказати : «Бережіть їх і даруйте їм найкраще, що можете зробити для них. Це люди, які люблять безумовно, просто за те, що Ви є.
Таких більше не буде »
