Закон генетичних злиднів
Бізнес-тренерка і лекторка Наталя Грейс у своїй книзі “Закони Грейс” дуже точно виділила одну річ, яка з самого дитинства програмує нас на бідність.
І назвала її “Закон Генетичної Злиденності”.
Про це варто прочитати кожному:
“У дитинстві вдома в однокласниці ми часто стрибали на дивані, поки не бачили дорослі. Нас дуже тішили пружини, які подекуди зовсім близько підходили до поверхні; приводив у захват пил, який клубами летів із дивана від наших стрибків. Коли через двадцять років я зайшла до своєї подруги дитинства, то з жахом побачила в кутку все той же диван, на якому ми колись стрибали. Він не сильно змінився, наскільки я могла пам’ятати, але тепер я була вражена злиднями й убогістю облаштування.
Я подумки підраховувала, скільки могла коштувати купівля нового дивана, заміна засмальцьованих стільців, дзеркала, розбитого і заклеєного обгорткою від шоколаду. Поки ми говорили, в уяві я білила стелю і міняла шпалери. Мені хотілося вимити вікна, обсиджені мухами, повикидати палиці й картонки, що стирчать з-під дивана, битий квітковий горщик, обв’язаний панчохою. “А що, якщо погано з грошима?” – подумала я… Але мозок пручався і пропонував мені купити хоча б недорогу клейку плівку під колір дерева та обклеїти нею стіл.
Куди б я не подивилася, мій погляд натикався на якесь поламання, бруд, плями та сміття. Мозок раптом сказав мені: “Як ти думаєш, чому поруч зі злиднями завжди бруд?” Я вам тепер таке саме запитання ставлю. Навіть якщо замінити слово “завжди” на “практично завжди” або “частенько”, то легше від цього не робиться. Бруд — це прояв не безгрошів’я, а менталітету. Вдумайтеся: бруд — це прояв відповідного менталітету. А оскільки бруд і злидні — сусіди, то й злидні — це своєрідний менталітет. Так, злидні знаходяться в немитій голові.
У школі в мене була приголомшлива вчителька з літератури — Тамара Григорівна, неабиякого розуму, дуже прониклива жінка. Вона якось зронила фразу, яку я запам’ятала на все життя. Хтось запитав її, що означає міщанство, і вона відповіла: “Міщанство означає пити зі старого облізлого кухля, коли новий у серванті стоїть”.
Так заведено в багатьох наших будинках: на чорний день гроші відкладено, на білий день чашка нова в серванті стоїть, тільки білий день настає рідко, а чорними заповнюється все життя. Хто живе очікуванням майбутнього, для того воно ніколи не настає. І тоді я зрозуміла це: соромно бути жебраком; соромно бути брудним. Соромно мати в голові розруху, яка неминуче відбивається і на житлі, і на менталітеті дітей.
Знаю одну жінку, яка понад двадцять років збирала гроші, щоб купити дачу. Вона одна виховувала двох доньок. Дівчатка жили надголодь, на одних кашах, і старша з них розповідала мені, як їй було соромно виходити на подвір’я в старих вельветових штанах із залатаними колінами. Дівчинка росла, і з кожним роком чарівним чином росли її штани. Сантиметр за сантиметром розгорталася підвернута знизу тканина.
Вона була не такою вилинялою, як уся інша штанина, і це видавало жебрацькі хитрощі. Мабуть, звідси пішов вислів: “Голь на вигадки хитра”. Не варто розповідати, що система в державі не дає змоги достатньо заробляти. Я не систему лаю, а гниль у мізках. На одні й ті самі гроші можна мати гідний або жебрацький вигляд. Коли мати нарешті купила дачу, обидві доньки, що підросли, не мали до цієї дачі жодного інтересу, але нескінченно докоряли матері, що вона не навчила їх, що значить бути жінкою.
У дівчат сформувався комплекс попелюшки. Вони, які звикли бачити протерті крісла і старий посуд, облізлі рушники й пальта семирічної давності, згодом, ставши дорослими, боялися витрачати на себе гроші. Щоразу, коли вони щось купували, у них псувався настрій: вони немов почувалися негідними нових гарних речей. Це, друзі мої, називається двома словами: генетична убогість. Вона вже у свідомості, у клітинах, у крові, у кістках.
Діти, які бачать облізлі кути, підсвідомо програмуються на злидні. Уже в підлітковому віці вони починають усвідомлювати її тяжкість. Ще Антон Павлович Чехов зазначав, що облізлі стіни та брудні коридори погано впливають на здатність студента до навчання. Бруд і злидні пригнічують людину, звичний вигляд убогої облаштування програмує бути невдахою.
Ви могли б заперечити мені, що ненависть до злиднів стимулює деяких людей розвиватися і заробляти гроші, але я вам відповім, що значно більша кількість людей ламається під непосильним тягарем бідності. У слів “біда” і “бідність” один корінь. Женіть геть від себе біду. Женіть геть бідність. Як же мені подобається фраза: “Багатство — це стан розуму”. Так от, злидні — це теж стан розуму”.
