Життя після смерті? Важлива частина організму продовжує жити і харчуватися після смерті людини

– Мікроби в тілі померлої людини взаємодіють із тими, що знаходяться в землі, і прискорюють розкладання

– Під час змішування ґрунтових мікробів із тілесними рідинами утворюються поживні речовини для рослинного життя

Всупереч популярній точці зору, смерть — це не кінець для всіх органів і клітин нашого організму. Біологи виявили тонку рівновагу мікробів, що зберігається в кишківнику померлого ще кілька років після смерті.

Приблизно 36 відсотків американців, яких ховають у землі після смерті, приносять користь навколишньому середовищу, стаючи утилізаційним механізмом, що дає їжу сотням різних видів.

Мікрофлора кишківника, що є складним середовищем існування бактерій, вірусів, грибків та інших мікробів, які населяють людський організм, продовжує працювати місяці і навіть роки після розкладання тканин організму.

Вчені з Університету Теннессі змоделювали природний процес розкладання людського тіла в лабораторії, розмістивши там ґрунт, яким заповнюють могили, і зразки мікробів, що залишаються в тілі.

Ці мікроби продовжували жити навіть після того, як втратили доступ до кисню. Вони харчувалися запасами білків, жирів і вуглеводів, що були в організмі.

Ці мікроби продовжували жити ще довгий час після смерті людини. Крім того, вони починали змішуватися з мікроорганізмами, що містяться в ґрунті, прискорюючи процес розкладання і перетворюючи тіло на регенераційну установку, яка давала початок новому життю.

Насичена киснем кров, яку серце качає все життя, у момент смерті припиняє циркуляцію, і починається складний процес, коли клітини організму, позбавлені життєво необхідного кисню, починають самі себе перетравлювати.

Характерний запах гниття тіла — це продукт життєдіяльності бактерій, які живляться внаслідок процесів вироблення енергії, що не потребують кисню.

Мікробіолог Дженніфер Дебрюйн (Jennifer M. DeBruyn) з Університету Теннессі розповіла: “Використовуючи вуглець і поживні речовини нашого тіла, мікроби збільшують свою чисельність”.

“А коли популяція збільшується, зростає ймовірність того, що хоча б частина з них виживе і в більш несприятливих умовах, а тому зуміє знайти нове тіло”.

Так раптово і за відсутності інших біологічних систем, що стримують зростання популяції мікрофлори, бактерії в тілі починають бурхливо рости, переробляючи поживні речовини в мертвих тканинах заради виживання.

У результаті з’являється паливо як побічний продукт для навколишніх рослин і мікроорганізмів, зокрема, амоній, вуглець і азотні сполуки.

Група мікробіологів з Університету Теннессі та геолог зі Школи гірничої справи і технологій Південної Дакоти вирішили знайти відповіді на два питання: як мікроорганізми поширюються тілом після смерті і проникають у навколишній ґрунт, і як змішання ґрунтових мікробів з мікробами тіла прискорює процес розкладання.

Коли вони змішали тілесні рідини, що містять мікроорганізми, які утворюються в процесі розкладання, з мікробами з ґрунту, органічний матеріал з обох джерел вступив у взаємодію і прискорив утворення вуглекислого газу й азоту, які збагачують ґрунт і місцевий рослинний світ.

Доктор Дебрюйн додала: “Одна мертва тварина може забезпечити цілу харчову мережу для мікробів, ґрунтової фауни й членистоногих, які харчуються трупами. Комахи та падальщики теж допомагають розподіляти поживні речовини екосистемою”.

“Мікроби, що розкладають органічні рештки, перетворюють концентровані запаси багатих поживними речовинами органічних молекул у нашому тілі на простіші та біодоступніші форми, якими можуть користуватися інші організми для підтримки нового життя”.

У лабораторії вчені зімітували природний процес розкладання похованого тіла. Для цього вони взяли рідини від розкладання трупів трьох бобрів і зразки ґрунту із земельної ділянки в Університеті Теннессі в Ноксвіллі.

Дослідники підготували п’ять окремих комбінацій у 45 глиняних глечиках, поклавши туди ґрунт, багатий на мікроби, або позбавлений будь-яких мікробів.

У першій пробі був ґрунт, позбавлений усіх мікроорганізмів, який містив лише рідини від розкладання тіл тварин.

У другій пробі всі мікроорганізми залишилися в ґрунті. Для третьої проби вчені змішали ґрунт, що містив мікроби, і рідини від розкладання.

Щоб забезпечити надходження поживних речовин, у четверту пробу вони в переривчастому режимі вводили амоній, імітуючи вивільнення поживних речовин, викликане розкладанням тіла.

У п’яту пробу вони додали в ґрунт одну тільки воду.

Дослідники протягом шести тижнів брали проби ґрунту і газів, вимірюючи рівень двоокису вуглецю, оксиду азоту і метану, що утворюються за трьох різних температурних режимів – 10, 20 і 30 градусів Цельсія.

За високої температури викид вуглекислого газу збільшувався у всіх сценаріях. Проби два, чотири і п’ять продемонстрували закономірність, яка свідчить, що при збільшенні температури від 10 до 20 або від 20 до 30 градусів Цельсія кількість викиданого вуглекислого газу в них приблизно подвоювалася.

Результати за першою пробою, де були тільки мікроби тварин, трохи відрізнялися. Викид вуглекислого газу падав у проміжку від 10 до 20 градусів. Але коли температуру проби підняли до 30 градусів, сукупний викид подвоївся порівняно з найнижчою температурою.

Результати щодо третьої проби, в якій дослідники змішали багатий на мікроби ґрунт із мікробами з трупів бобрів, показали унікальну закономірність.

Рівень вуглекислого газу, що викидається за 10 і 20 градусів, мало чим відрізнявся, але за 30 градусів трохи збільшувався.

Той факт, що викид вуглекислого газу залишався високим і навіть збільшувався при підвищенні температури і змішуванні мікробів, вказував на те, що разом вони довше зберігали свою активність у ґрунті, живлячи інші мікроорганізми у своєму оточенні.

Мікроби, отримані з рідин бобрів, що розкладаються, сприяли утворенню оксиду азоту і допомагали розкладати складні азотовмісні сполуки на простіші форми типу амонію.

Потім рослини та інші організми поглинають нітрати й амоній, що виробляються в ґрунті бактеріями.

Доктор Дебрюйн сказала: “Нерідко можна побачити, як буйно ростуть рослини поблизу трупа тварини, що розкладається. Це наочне свідчення того, що поживні речовини в організмі переробляються і повертаються в екосистему”.

“Те, що наші мікроби відіграють важливу роль у цьому циклі, дає змогу говорити про те, що ми продовжуємо жити після смерті в мікроскопічному вигляді”.

Свої висновки вчені опублікували в журналі Ecological Processes.