23 жорсткі, але до біса точні поради про кохання
Здоровий цинізм практикуючого психолога з 30-річним стажем Михайла Лабковського нікого не залишає байдужим. Але варто визнати, за удаваною різкістю дуже багато правди. До багатьох його суджень варто прислухатися.
1. Нікому не потрібен той, хто не потрібен самому собі. А той, хто приймає себе таким, яким він є, живе смачним, повноцінним життям, попри всі можливі життєві проблеми.
2. Якщо найкращий секс у вас після скандалу, то це ненадовго — скоро залишаться самі лише скандали.
3) Якщо вам із чоловіком некомфортно на першому, другому, третьому побаченні, не призначайте четверте. У перші зустрічі чоловік показує себе якнайкраще, і якщо вам уже неприємно перебувати з ним поруч, нічого доброго з цих стосунків не вийде.
4. Людей не люблять за те, що вони прогинаються. Парадокс полягає в тому, що стервозних жінок чоловіки просто обожнюють.
5. Що стосується молодих, успішних і красивих жінок, які не можуть знайти собі пару, бо в них, мовляв, планка висока, — це нездатність до стосунків і страх перед ними.
6. Ми міряємо любов рівнем страждання. А здорове кохання — це про те, наскільки ти щасливий.
7. Якщо ви хочете вийти заміж, вам треба перестати про це думати. Це те саме, що й бажання мати ляльку на капоті, фату та інше лайно. У здорових людей ситуація виглядає трохи по-іншому. Перше — у них є потреба любити. З цією потребою кохати вони знаходять чоловіка, який їх кохає.
8. Здорові люди завжди обирають себе, а невротики — стосунки на шкоду собі, і в цьому найголовніша різниця.
9. Ніколи не треба спілкуватися з одруженими чоловіками. Рибою торгують у рибному магазині, м’ясом — у м’ясному. Не втрачайте часу. Одруженому чоловікові не потрібна дружина, у нього вдома одна вже є.
10. Якщо ви хочете заміж, зустрічаєтеся або навіть живете разом уже півроку-рік і нічого не відбувається, треба запитати один раз, чи хоче він сім’ю і весілля. Якщо чоловік не готовий створювати сім’ю, значить, настав час із ним попрощатися. По-хорошому, звісно. Типу “я дуже тепло до тебе ставлюся і буду продовжувати в тому ж дусі, але трохи далі від тебе”.
11. якщо людина іншій людині замінює весь світ, це означає, що свого світу в неї просто немає.
12. Будь-яка — і я наголошую на цьому — будь-яка жінка, яка роками сидить удома і займається тільки господарством і дітьми, деградує. Це неминуче. І врешті-решт чоловікові стає нудно з дружиною, він починає вважати її дурнуватою, а там і до розлучення півкроку. І зауважте: спочатку чоловік ні на чому не наполягав, це жінка з радістю і плескаючи в долоні вирішила сидіти вдома.
13. Самотність — це не відсутність любові навколо. Це відсутність інтересу до себе.
14. Якщо він вас напружує, просто розстаньтеся з ним. Не бійтеся залишитися сама. Жоден чоловік у цілому світі не вартий того, щоб ламати себе, прогинатися під нього, нехтувати своїми бажаннями й потребами. Жоден.
15. Усе просто: є він — такий, який є. І є ви — така, яка є. Вам або добре разом, або треба розійтися. Причому краще до того, як ви взяли іпотеку і народили трьох дітей.
16. Той, хто психічно здоровий, орієнтується на свої почуття і завжди обирає себе. Ні краса, ні кохання не вимагають жертв. А якщо вимагають, це точно не ваша історія. Валіть. Немає такої мети, заради якої варто щось терпіти у стосунках.
17. Усе життя навшпиньки не простоїш, а розчаровуватися завжди болючіше, ніж від початку показати себе справжню.
18. Щодо пошуку партнера скажу, а кого шукати-то? Єдина якість, яка може бути у твого партнера, — це те, що він тебе чіпляє. Все інше не відіграє жодної ролі взагалі. Якщо ти його любиш, переживаєш за нього, хвилюєшся — тоді немає ніяких “планок”.
19. люди, які не люблять себе, не можуть любити одне одного, тому пари щасливої у них теж бути не може.
20. Що треба зробити, щоб вийти заміж? А всього-на-всього треба зробити тільки одне — бути самою собою. Цього достатньо. І люблять у принципі тільки за це.
21. Якщо вам не подобається, як він до вас ставиться, робить щось неприємне, ви говорите йому про це один раз. Якщо справа не змінюється — до побачення.
22. Нормальна людина не продовжує стосунків, у яких її не поважають. Утім, вона їх навіть і не почне.
23. Єдиний час у житті людини, коли вона об’єктивно залежна і коли її можна вважати заручником — це дитинство і залежність від батьків. Триває це порівняно недовго. В інших випадках перебування в будь-яких стосунках є вибір дорослої людини.
