“Щоб запобігти ядерній війні, треба повалити режим Лукашенка”
“Наступним етапом в ескалації цієї війни, якщо Захід не виграє її швидко на території України, може стати спроба знищення Ізраїлю Іраном – ядерною зброєю, створеною за допомогою Росії”, – сказав в інтерв’ю “Деталям” доктор історичних наук Юрій Фельштинський, співавтор книжок “ФСБ підриває Росію”, “Третя світова: Битва за Україну” та “Від червоного терору до мафіозної держави: Спецслужби Росії в боротьбі за світове панування, 1917-2036 рр.”.
– Рік з гаком тому в інтерв’ю “Свободі” ви сказали про перший акт третьої світової. Який акт ми переживаємо зараз?
– Ми все ще в першому акті. 16 місяців війни – це дуже багато, і для України цей час тече особливо повільно. Але перший акт Другої світової війни – з 1 вересня 1939 року до 22 червня 1941 року – тривав ще довше. Я очікую, що найближчі місяці, до кінця вересня цього року, будуть вирішальними і внесуть серйозні корективи в цю війну.
Несподіванкою виявилося, що російська армія виявилася не в змозі вести сучасну війну, і за 16 місяців кровопролитної війни Росія не змогла нікуди просунутися ні у військовому, ні в політичному плані. Росія цією війною себе угробила. Наслідки даватимуться взнаки все 21-ше століття. Україна після цієї війни підніметься, це займе час і дорого коштуватиме, але вона оговтається, а Росія – ні.
– Війна переконала в тому, що всі колишні загрози були реальними. Кому зараз варто готуватися до неприємностей?
– Найсерйозніша з нових загроз, що окреслилися за ці 16 місяців, це – реальна загроза переростання російсько-української війни в європейську ядерну. Цього місяця Росія почала перекидання тактичної ядерної зброї в Білорусь. Неодноразово погрози про нанесення ядерного удару по Східній і Центральній Європі озвучували керівники російської держави Путін, Патрушев, Медведєв, а також Білорусі – Лукашенко. Говорили про те саме політологи Дмитро Тренін і Сергій Караганов, білоруські та російські офіційні пропагандисти. А зараз починається перекидання в Білорусь ще й вагнерівців. З окупованої Росією Білорусі на наших очах роблять плацдарм для можливого нового удару по Україні, Східній і Центральній Європі. Найближчі кілька місяців у цьому плані будуть критичними.
Росія може допомогти Ірану завершити створення атомної зброї – у компенсацію за постачання іранських дронів, які використовуються російською армією в Україні. А наявність в Ірану ядерної зброї може призвести до дестабілізації Близького Сходу і до превентивного удару Ізраїлю по Ірану, з усіма наслідками.
Керівники Вірменії, на жаль для вірменського народу, зробили стратегічну помилку, за яку Вірменія розплачується зараз, і довго ще розплачуватиметься: не маючи з Росією спільного кордону, цій країні варто було орієнтуватися не на Москву в надії, що та гарантує безпеку і їй, і Нагірному Карабаху, а на Євросоюз. Як ми бачимо, партнерство з Росією не зміцнило позиції Вірменії в конфлікті з Азербайджаном. І тепер, змушена шукати додаткових союзників, Вірменія теж зараз стала плацдармом для обслуговування економічних запитів Ірану, пов’язаних насамперед зі спробами цієї країни обходити міжнародні санкції. Але пособництво в порушенні міжнародних законів, навіть якщо воно здається наразі вигідним для Вірменії, це – порочний шлях, який втягує всю державу в корупцію, що для здорового розвитку будь-якого суспільства смертельно небезпечно.
– Чи виправдає себе ізраїльська “політика обережності” щодо війни, в якій Україна дорікає Ізраїлю відкритим текстом?
– Мені здається, що справа не стільки в “обережності”, скільки в неоднозначному ставленні Ізраїлю до України. Усі історичні (включно з нещодавнім голосуванням в ООН) претензії Ізраїлю до України є правомірними – але за такою шкалою вони мають бути не менш правомірними і щодо Росії. Тим часом прем’єр-міністр Нетаніягу на парад перемоги в Москву літав, а в Київ – ні.
Мені здається, російське вторгнення в Україну змусило нас зайнятися певною переоцінкою історичних цінностей. І якщо поляки готові були, принаймні на якийсь час, забути про різанину на Волині (1943-1944 рр.) і відчинили свої двері для українських біженців, то, можливо, й Ізраїлю пора вже однозначно стати в цій війні на бік України? Погодитися надавати їй посильну допомогу, бо наступним етапом в ескалації, якщо Захід не виграє швидко і на території України, може стати спроба знищення Ізраїлю Іраном ядерною зброєю, створеною за допомогою Росії. І повірте, наявність в Ізраїлі великої кількості росіян не стане для російського керівництва стримувальним фактором – як не стала і наявність великої кількості росіян в Україні. До обговорення історичних претензій Ізраїлю до України краще повернутися після війни.
– Можливо, передислокація вагнерівців пояснюється необхідністю взяти під контроль переміщені ракети?
– Ми ще подивимося, чи відбудеться це перекидання, яке вже заявлено, але тим не менш ще не відбулося. Але одночасне перебування в Білорусі і вагнерівців, і ядерної зброї, робить ситуацію гранично вибухонебезпечною. Не кажучи вже про те, що під прикриттям вагнерівців Росія може почати розміщувати в Білорусі ще й стратегічну ядерну зброю – тоді під загрозою ядерного удару опиниться вся Європа. Розрахунок Путіна може полягати в тому, що якщо ядерного удару завдасть Білорусь, то удар у відповідь теж припаде на Білорусь, а не на Росію.
Причому він не буде ядерним, оскільки НАТО побоїться витоку радіації за межі Білорусі. Саме з цієї причини Росія не анексувала Білорусь, окуповану ще 2021 року. Саме з цієї причини тактичну ядерну зброю перекидають у Білорусь, а не в Калінінградську область, стратегічно розташовану набагато вигідніше.
Для запобігання цій ескалації є тільки один рецепт: звільнення Білорусі від російської окупації та повалення режиму Лукашенка. Ще до перекидання в Білорусь ядерної зброї я стверджував, що це єдиний спосіб запобігти переростанню цієї війни в ядерну. Зараз, коли там з’являється вже ядерна зброя, та ще й разом із вагнерівцями, це завдання є тим більш нагальним. Подивимося, як реагуватиме на цю нову загрозу НАТО, і чи реагуватиме.
– Ви досі вважаєте, що перспектива нанесення удару по Польщі та Литві реальна? Обіцянку президента США Байдена захистити країни Східної Європи більше не беруть до уваги, чи попереду куди страшніша війна?
– Неодноразові погрози на адресу Польщі та Литви ми чули і від Лукашенка, і від Треніна з Карагановим. Я дійсно вважаю, що розраховувати треба на краще, але готуватися до гіршого. 11-12 липня у Вільнюсі буде проводитися саміт НАТО. Крім приблизно 40 високопоставлених керівників НАТО, у ньому братиме участь і президент України Володимир Зеленський. У Литву у зв’язку з цим НАТО перекинуло безпрецедентну кількість ППО, зокрема й “патріоти”. Тож загроза удару з Білорусі по Вільнюсу під час саміту сприймається як реальна далеко не тільки мною.
– ФСБ продовжує підривати Росію, і вже не тільки її. Письменник Володимир Сорокін на запитання, що буде після, похмуро відповів: буде нічого. А який Ваш діагноз?
– Мій прогноз уже 16 місяців полягає в тому, що кожен новий день цієї війни погіршує ситуацію у світі і збільшує шанси на повномасштабну Третю світову. Саме з цієї причини я з першого дня війни наполягав на тому, що Захід повинен надати Україні максимальну підтримку, щоб Україна змогла якнайшвидше перемогти, а Росія – якнайшвидше програти. Інакше ми можемо зіткнутися з подальшою ескалацією російської агресії. А оскільки боєздатної сухопутної армії Росія не має, може йтися насамперед про застосування ядерної зброї.
– Тобто Росія не готова до третьої світової, але продовжує до неї йти?
– Путін вважає, що за наявності ядерної зброї програти війну він не може, тому що сам Захід не дасть йому програти, побоюючись спровокувати ядерний удар по Європі, або навіть по Європі та США. І справді, єдина причина, через яку Україні або не дають багато видів наступальних видів озброєнь, або дають із забороною наносити удари по російській території, це – побоювання Заходу “спровокувати” Росію на ядерний удар.
Цю війну можна закінчити за два тижні. Для цього потрібно поставити Україні все необхідне їй наступальне озброєння, включно з літаками F-16 і ракетами дальнього радіусу дії, і дозволити завдавати цією зброєю ударів по території Росії, включно з Москвою. Ми ж бачили, що стало з Москвою через чутки, що “на Москву наступають вагнерівці”? Путін і Медведєв відразу втекли, жителі перелякалися. Так ось, війна закінчиться за два тижні після нанесення Україною ударів з повітря по об’єктах у Москві: Останкінському ТВ центру, будівлям Луб’янки, Держдуми, Білого дому, міністерства оборони і МЗС…
Китай теж міг би зупинити цю війну за 24 години всього лише шепнувши на вушко Путіну (навіть публічно не потрібно нічого говорити), що він у цій війні стає на бік України. Тієї ж хвилини Росія зупинилася б, тому що неможливо було б воювати за такого розкладу. Але Китай пішов іншим шляхом: всіляко підштовхував Росію до ведення військових дій. Пекін жодного разу не назвав цю війну війною, а вигадав термін “українська криза”, не оголосив Росію агресором, не закликав її відвести війська за кордони 2013 року…
Відбувалося і відбувається це тому, що Китай зацікавлений у максимальному ослабленні Росії, а це ослаблення можуть гарантувати тільки Путін і його безглузда війна в Україні, що відрізає Росію від Європи з кожним днем війни дедалі більше і більше. Ізольована від Європи тепер уже на наступні 100 років, Росію поглине Китай, як пітон, що проковтує жертву, ослаблену і всіма покинуту. Звичайно, з погляду російських державних інтересів Путін – державний злочинець, який підлягає негайному арешту і засудженню. Але в Росії поки що на нього дивляться інакше.
Можна запропонувати гроші за голову Путіна. Але проблема не в ньому, а в “колективному Путіні”, який керує Росією. Точніше – проблема у ФСБ, як структурі, яка захопила в Росії владу у 2000 році. Тож однією головою Путіна обмежитися, на жаль, неможливо. Потрібно усувати від влади ФСБ – найстарішу державну структуру (вона утворилася 1917 року), яка пережила розвал СРСР і налічує сотні тисяч співробітників і агентів. Це серйозна організація, і недооцінювати її небезпеку і можливості неправильно.
– Після невдалого пригожинського заколоту заклики повалити російську владу зі зброєю посилилися. Лунають вони, в основному, з-за кордону. Але хто ж у змозі завдати згаданих Вами “збройних ударів … від опозиційно налаштованих груп” – коли майже всіх посадили, загасили, видавили з країни?
– Війни, які програвала Росія, не вимагали захоплення російської території або її столиці. Кримська війна, Японська війна, Афганська війна були програні, а “переможець” столицю не захоплював. Наполеон узяв Москву, а в першій і другій війнах загарбники окупували території, але програли. Тож для перемоги над Росією останнє, що необхідно, це окупувати її, нехай навіть частково. Путінський режим завалиться під вагою звалених на себе імперських завдань, як завалився свого часу СРСР. Але це може зайняти якийсь час і обійтися цивілізованому людству дуже дорого. Якщо театр воєнних дій розшириться, а війна перейде в ядерну фазу, ціна поразки Росії стане набагато вищою, і платити за перемогу доведеться не тільки Україні.