«Зіркові» вежі Тибету: чому загадкові велетні досі ставлять вчених у глухий кут (фото, відео)
Таємничі кам’яні споруди, які часто називають Гімалайськими вежами (The Himalayan Towers), розкидані по схилах гір Сичуаня і Тибету, а також по старовинних селах, загубленим серед гірської місцевості, розбурхують розуми дослідників і мандрівників до цього часу. Як не дивно, про появу та цілі будівництва 30-60-метрових велетнів не знають навіть місцеві жителі, і причина такої непоінформованості криється в історії та географії регіону (який лише зовсім недавно відкрився для іноземних туристів), а також дивних традиціях суворих гірських народів.
Закритий для зовнішнього світу регіон поступово відкриває свої таємниці
У глибоких долинах і скелястих пагорбах, що обрамляють річку Даду на південному заході Китаю в провінції Сичуань і в автономному районі Тибету, розкидані високі зіркоподібні вежі. Ці дивні споруди, про які світ, як не дивно, дізнався лише зовсім недавно завдяки французькому мандрівнику Мішелю Песселю, який першим з сучасників-іноземців виявив цих загадкових велетнів і розповів про це світові. Трохи пізніше до досліджень таємничих споруд підключилася і Мартіна Фредеріка Даррагон, яка вирушила з Нью-Йорка в цей регіон, щоб вивчати види зникаючих снігових барсів. Щоправда, коли вона потрапила під чари іншого зникаючого явища – 30-60 метрових кам’яних веж, то вирішила змінити мету та тему досліджень.
Ці монументальні споруди збудовані з тесаного каменю, цегли та дерева (The Himalayan Towers, провінція Сичуань)
П’ять років ентузіастка досліджувала велику територію, зобразила та описала понад 200 споруд, що знаходяться не лише на схилах гір, а й у населених пунктах. І найнезрозуміліше, що, проводячи опитування населення, навіть старожили не могли до ладу пояснити, що це за структури, чому вони мають таку складну форму, ким, коли і з якою метою вони зводилися.
У Гарзі, в долині річки Даду, збереглися унікальні кам’яні вежі, точний вік, походження та призначення яких залишаються загадкою (The Himalayan Towers, Китай).
До речі, етнографи часто називають гори південно-західного Китаю племінним коридором, перехрестям античних міграцій, що сягають часу кам’яного віку. Там у всі часи жили скотарі – східні тибетці, звані кхампасами, а також представники меншин, такі як йі та пумі, які є нащадками монголів та ханських китайських поселенців.
Оскільки кам’яні вежі розташовані в провінціях, де з давніх-давен проживало кілька етнічних меншин Китаю, багато з яких не мали письмової історії, не збереглося й документальних свідчень, що і збентежує вчених і дослідників. При цьому наявність настільки складних і тривких структур є вкрай важливою для сучасників, адже через брак інформації про минуле регіону фізична їхня присутність є важливим доказом того, що на цій суворій території також процвітала цивілізація.
Навіть місцеві жителі точно не знають, коли і навіщо в їхньому селі збудували високі кам’яні вежі (The Himalayan Towers, Китай)
Довідка: Аж до середини 80-х років минулого століття Тибет і частина Гімалаїв були забороненою зоною для відвідування іноземних туристів, та й самі народи жили настільки роз’єднано, що не мали точок перетину. Таке становище призвело до того, що жителі сусідніх сіл, що належать до різних племен/народів, не розуміли мови один одного, та й культура, традиції, народний фольклор століттями не перегукувались і не доповнювалися.
До чого привели дослідження самих веж
Башти мають різну висоту та кілька форм: квадратну, багатокутну та зіркоподібну (The Himalayan Towers, Сичуань).
Оскільки вежі є досить помітними об’єктами, розшукати будівлі неважко, єдине, що територія їхнього місцезнаходження досить велика. У ході досліджень було виявлено, що не всі вони мають зіркоподібну форму (у поперечному перерізі), що складається з 5-8 граней. Здебільшого башти мали чотирикутну форму, але зустрічалися і складніші структури, коли кількість викладених з масиву каменю граней була до 12, або навіть 13. Висота незвичайних структур варіюється від 30 до 60 метрів і це, з огляду на те, що вимірювання проводилися у наш час. Початкову висоту кам’яних веж можна визначити лише теоретично.
Вік таємничих Гімалайських веж варіюється від 500 до 1,8 тис. років (провінція Сичуань, Китай)
Для визначення віку було проведено кілька досліджень, у тому числі й радіовуглецевих, які внесли трохи ясності. На даний момент найстарішим з числа вивчених зразків перевалило за 1,8 тис. років, нові будівлі датуються XV століттям. І це незважаючи на те, що перебувають вони в сейсмоактивній зоні, де частенько траплялися руйнівні землетруси, та й без воєнних дій не обійшлося.
До речі, питання «довгожительства» також вивчалося. Завдяки сучасним можливостям вдалося визначити склад будівельного матеріалу (суміш каменю, цегли та деревини), хоча про саму технологію достовірних відомостей немає.
Через особливу технологію будівництва загадкові вежі збереглися в основному незайманими, незважаючи на століття, військові дії та потужні землетруси (The Himalayan Towers, Китай)
Своєрідні хмарочоси давнини непогано збереглися у селах, де їх пристосували під господарські потреби (The Himalayan Towers, провінція Сичуань)
Всього на південному заході Китаю налічується чотири кластери з великим скупченням «Гімалайських веж», але історичні записи про них досі не виявлені, лише швидкоплинні згадки у стародавніх текстах (періоду династії Мін 1368-1644 рр.) та дорожніх нотатках мандрівників початку XX століть, які вдалося розшукати Фредеріці Даррагон, яка поводилася не лише зі старожилами.
Що вдалося дізнатися?
Невгамовна дослідниця відвідувала монастирі, працювала в бібліотеках, опитувала величезну кількість людей. На жаль, від місцевих жителів вона дізналася лише про те, що загадкові споруди в цих краях були завжди, що вежі пам’ятають кілька попередніх поколінь. При цьому деякі навіть пристосували їх під зберігання зерна, корми для тварин, деякі взагалі влаштували загони для худоби, на цьому всі знання і закінчуються. Саме останній факт і викликає найбільше подив, він інтригує вчених та дослідників, які прибувають у мальовничий регіон із наглухо закритою історією.
Загадкові вежі Тибету могли виконувати роль сторожових об’єктів (провінція Сичуань, Китай)
На той час з’явилися деякі гіпотези, і пов’язують їх із аналогічними будовами у різних куточках світу. Зважаючи на те, що протягом століть цей туманний і мінливий прикордонний регіон між Тибетом та рештою Китаю пам’ятає численних феодальних вождів войовничих племен, логічно було припустити, що башти відігравали роль сторожових веж.
Великі вежі називають ще «падаючими», тому що іноді вони почали небезпечно хилитися в бік (The Himalayan Towers, Китай)
Це може пояснити той факт, що деякі споруди мають висоту понад 60 метрів, а це, по суті, 20-поверховий будинок (!). В будівлях майже відсутні повноцінні вікна, а вхід перебуває значно вище рівня землі й ніяких зовнішніх сходових прольотів немає. На користь цих тверджень свідчить і той факт, що об’єкти, що збереглися, знаходяться в полі видимості сусідніх веж. Таке розташування дозволяло сигналізувати про небезпеку – вночі розпалювали вогонь на вершині, а вдень обходилися димом.
Башти на схилах гір могли служити спостережним пунктом і для пастухів, які розшукують свої череди (The Himalayan Towers, Сичуань).
Також під час досліджень було виявлено й зовсім незрозумілі структури. Зовні башта практично не відрізнялася від більшості, що знаходяться як у глушині, так і в населених пунктах, але всередині вони виявилися монолітними. Для чого такі будівлі зводилися в давню епоху з примітивними знаряддями праці, поки залишається загадкою.
Припускають, що у селах будували башти заможні жителі та ті, хто вирішив відзначити народження спадкоємця (The Himalayan Towers, Китай)
Натомість визначилися із призначенням веж у квітучих селах. Більшість фахівців схиляється до думки, що вони служили статусним житлом для багатих сімей, які таким чином підкреслювали свою перевагу та владу. За іншою версією – їх зводили, коли у знатній родині народжувався син – спадкоємець клану.
Через брак інформації про минуле регіону, кам’яні вежі, що збереглися, є важливим доказом того, що в ньому процвітала цивілізація (The Himalayan Towers, Сичуань)
Китайські експерти вважають, що всі вежі були побудовані племенами цян жень, які колись населяли регіон, а їхнє зникнення і стало причиною того, що були втрачені не лише технології, а й те, навіщо ж таки їх збудували. Професор Пекінського університету Ло Сінь, експерт із середньовічної історії Китаю, наприклад, не знає точно, чому були побудовані незрозумілі кам’яні вежі Гімалаїв, але впевнений, що їхня мета могла змінюватися залежно від місця розташування та часу будівництва. Він стверджує, що кам’яних велетнів можна побачити не тільки в горах Хендуань, а й у Пекіні. І це пов’язано з тим, що імператор династії Цін побудував копії віддалених сичуаньських веж у своїй столиці, щоб навчати війська методам облоги. І це було у XVIII столітті. Також професор зазначає, незважаючи на те, що деякі з них збереглися до цього дня, ніхто не вважає висотки видатними пам’ятками, та й наукового інтересу вони не представляють. Інша річ «зіркові» вежі Тибету, загадка яких досі не розгадана. Хоча вченим варто поквапитися, адже більшість веж перебуває в аварійному стані, а деякі просто загубилися в часі та століттях.
Гімалайські вежі – значні історичні пам’ятки, які потребують охорони
Одні вежі руйнуються від часу, інші постраждали від втручання людей (The Himalayan Towers, Китай)
Ніхто точно не скаже, скільки всього було збудовано таємничих кам’яних веж. Припускають, що лише незначна їхня частина збереглася і перебуває у різному стані безпеки або розрухи.
Деякі з них давно перетворилися на прості купи каменю і точно визначити чи була це колись вежею можна тільки після складного аналізу та вивчення залишків. Про це свідчать ті скромні крихти інформації, які вдалося розшукати дослідникам. Так, наприклад, у період, коли австро-американський дослідник Джозеф Рок проходив через гори Хендуань у 1929 році, у своїх записках він зазначив, що виявив «конгломерат високих падаючих веж» біля старого торгового форпосту за назвою Цзюлун. На сьогоднішній день від них не залишилося й сліду.
Плюс до всього протягом багатьох десятиліть деякі з веж (переважно в зонах населених пунктів) зазнавали вандалізму та значного розбирання структур для повторного використання будівельних матеріалів, що призводить до занепаду веж, особливо якщо з часом вони втратили дахи. Всі ці обставини викликають побоювання в істориків та археологів, які забили на сполох про збереження історичних об’єктів.
В останні роки башти стали місцем паломництва туристів, що сприятливо позначиться на економіці регіону (The Himalayan Towers, провінція Сичуань).
Завдяки їхнім старанням кам’яні вежі Південно-Західного Китаю були помічені Всесвітнім фондом пам’яток, який включили до Списку культурних об’єктів Всесвітньої служби пам’яток 2006 року, що знаходяться під загрозою зникнення. Фондом були виділені кошти на консервацію та реставрацію деяких веж, хоча це не вирішує всіх проблем. Збереження виявилося дуже важким завданням від того, що гігантські структури розкидані на значній території. Але те, що про цю проблему заговорили на державному рівні, вселяє надію, що проект отримає підтримку з боку місцевої влади. Тим більше, що збереження веж сприятиме розвитку туризму, який покращить економіку регіону та підтримає його нинішніх мешканців. Як виявилося, громадськість разом з ентузіастами (включаючи Фредеріку Даррагон) наполягають на тому, щоб вежі та саму територію внесли до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
