«Добрими намірами дуже часто вимощена дорога до пекла»
Цей крилатий вислів, який вже пережив віки й дуже часто використовувався для виправдання шкоди заподіяною необдуманою політикою та діями певних осіб чи політичних груп.
Дуже часто, ті, які здається, мають добрі наміри, вважають, що їхні дії є корисними для народу.
Я як історик, за першою професією, можу сказати, інквізиція в середньовічні часи використовувалась, як вважала церковники, для добрих намірів — для очищення суспільства від єретиків, безбожників і відьом, яких живцем спалювали на вогнищі.
Нацистські табори в гітлерівській Німеччині створювались для утримання так званих «расово небажаних елементів» німецького суспільства. Систему ГУЛАГ в СРСР було введено для того, аби виділити нелояльні елементи, що не сприяють диктатурі пролетаріату.
Добрими намірами вимощена дорога до пекла…
Митрополит Онуфрій УПЦ минулого року, в переддень великодніх свят запропонував організувати молитовну ходу в Маріуполь, аби церковники могли забезпечити евакуацію цивільних та поранених із бункерів “Азовсталі”.
Ця цікава і добра ідея так і не була реалізована. Ходи так і не відбулося! Наші воїни продовжували гинути в бункерах «Азовсталі». Думаю, що я буду можливість запитати про це самого митрополита.
«Азовці» звертались за допомогою до Папи, але конкретної відповіді так і не отримали. Були якісь загальні слова про мир, про переговори, про зустрічі з путіним та Зеленським.
«Добрі наміри» є й прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який закликає до припинення бойових дій та мирних переговорів між росією та Україною. Орбан за мир, але на яких умовах? Про це він ніде не говорить. І це при тому, що майже 25 відсотків території України окуповано росією.
В путіна теж «добрі наміри». Захисти «руській мір» в Україні та «звільнити» нашу країну від «нацистів». І раді цього вже знищено десятки міст і сіл, вбито тисячі мирних українських громадян та сотні дітей.
Недарма ж кажуть, що благими намірами вимощена дорога до пекла, а добрими ділами повні Небеса.
В нас час, в період жорсткої російсько-української війни, хтось з вищого керівництва держави вирішив одним “скопом” ліквідувати Українську православну церкву, яка довгий час називалась Українською православною церквою Московського патріархату. Наскільки мені відомо, Українська православна церква змінила після початку війни свої статутні документи й вже не належить до Московського патріархату. Є правда, канонічна залежність. Але я в цих тонкощах церковних справ погано розбираюсь. Але зараз ми про ті «добрі наміри», якими почали керуватися деякі вищі чиновники держави.
Перед написанням цієї статті прийшлось переглянути багато літератури, яка належить до мережі та діяльності УПЦ в Україні. Виявляється, що дана організація є найбільшою серед всіх релігійних структур в Україні. Має тисячі храмів і мільйони вірників, десятки тисяч яких захищають Україну від російського агресора на фронті. І ось воїн, який на передових позиціях, отримує повідомлення від своїх рідних, що в їхньому селі вірники Православної церкви України при сприянні влади захоплюють храм, в якому цей воїн ще зовсім недавно молився Богу. Чому захоплюють, тому що влада вирішила, по одиничних випадках, що в УПЦ всі «агенти Кремля».
Що має думати про це все наш захисник, який має «нещастя» буди вірником УПЦ? Риторичне запитання.
Я так і не розумію, чому в період жорстокої війни з Росією, ті чиновники, які ще два-три роки тому з почестями приймали митрополита Онуфрія, сьогодні вважають його «агентом Москви»? І вважають великим «патріотичним вчинком» знищення УПЦ, як «агентурну мережу Москви».
Чому по вчинках деяких колаборантів та зрадників серед священників УПЦ судять про всіх священнослужителів даної церкви? Спіймали такого зрадника наші правоохоронні органи, подали справу до суду, а суд присудив, наприклад, 15 років або довічне ув’язнення. Але узагальнювати злочини окремих осіб на всю церкву? Це не личить робити в демократичній державі, якою, на мою думку є Україна. Все має робитись в рамках чинного українського законодавства та Конституції України.
На Закарпаття подібне вже проходили після закінчення Другої світової війни (1944-1949), коли православну церкву Сербського патріархату в одночасні підпорядкували московському патріархату, а греко-католицька церква була заборонена, а їхнього єпископа Теодора Ромжу було вбито агентами НКВД, непокірних священників відправлено в табори ГУЛАГу.
Добрими намірами вимощена дорога до пекла…
На мою думку, такі дії української влади тільки розпалюють міжрелігійну ворожнечу та розбрат в українському суспільстві. Типовим прикладом може бути справа, в якій протоєрею отцю Дмитру Сидору правоохоронні органи інкримінують розпалювання міжрелігійної ворожнечі й в якій я виступаю в ролі адвоката.
Справа вже отримала великий резонанс в області й не тільки. Вже, навіть, є анонімна стаття «Адвокат диявола: закарпатський юрист захищатиме інтереси верхівки (УПЦ) МП?», яка опублікована на сайті «Духовний фронт України», який є неофіційним органом ПЦУ.
Хоч стаття одіозна, але я хочу подякувати «анонімному» автору за безплатну рекламу на теренах України. Можу сказати тільки одне, що до того часу, поки невдаха юрист, невдаха підприємець, а зараз вже один з керівників ПЦУ на Закарпатті, буде керувати Православною Церквою України на Закарпатті, Українська Православна церква буде зберігати свої позиції в нашому краї, якщо її влада насильно не ліквідує.
Хочу нагадати автору «анонімнику», який, наскільки я знаю, має вищу юридичну освіту, що ототожнювати адвоката з його підзахисним не припустимо і юридично не грамотно. Адже, навіть, на Нюрнберзькому процесі нацистські злочинці мали адвокатів. Але ніхто і ніколи адвоката, наприклад, Герінга, не ототожнював з самим Герінгом.
«Добрі наміри» має провладна партія «Слуга народу», зі сприяння якої, досі комфортно себе почувають депутати всіх рівнів від ОПЗЖ. Практично, тільки одна Мукачівська міська рада проявила свою патріотичну і громадянську позицію, виключивши депутатів від ОПЗЖ зі складу депутатського корпусу. Чому це не робить, наприклад, Верховна Рада України та Закарпатська обласна рада?
А все дуже просто. ОПЗЖ зараз стала союзником «Слуг народу» і завжди синхронно голосують з провладною партією. Ради «добрих намірів» можна й потерпіти й проросійську партію ОПЗЖ, лідером якої був і є зрадник та воєнний злочинець Віктор Медведчук.
Якщо хтось бачить УПЦ – «агентами Кремля», то чому ОПЗЖ – союзники «Слуг народу»?
Добрими намірами вимощена дорога до пекла…
На закінчення своєї публікації як факт, а не оправдання, рекомендую читачам подивитись відео, яке розміщено в ютубі в перші дні війни росії проти України:
Адвокат, голова Ради адвокатів Закарпатської області
Олексій Фазекош
