Мовчання. Є така маніпуляція – «не давати відповіді»
Якщо людина починає раптом Вас ігнорувати, не відповідаючи на поставлені вами питання, не реагуючи на звернення до неї, то проти вас застосовують маніпуляцію. Розглянемо, що думають психологи про маніпулювання мовчанням.
Народна мудрість давно помітила, що тільки справді розумні люди вміють стримувати себе і не говорити все, що щойно спало їм на думку, розуміючи, що іноді краще промовчати і в будь-якому разі краще спочатку обміркувати те, що ти збираєшся сказати. Звідси приказка, що «слово – срібло, а мовчання – золото».
Мовчання може бути використане далеко не лише у театрі чи публічних виступах. Напевно, майже всі за своїм дитячим досвідом знають, як вибивало батьків, учителів чи вихователів, коли ми мовчали у відповідь на їхні претензії. Пам’ятаєте? Це викликало в нас здивування, оскільки ми мовчали не навмисно, не щоб їх позлити, а просто тому, що не знали що сказати. А чому вони, до речі, злилися?
Між іншим, і в дорослому житті таке зустрічається на кожному кроці: У людей без будь-яких винятків виникає або досить сильне роздратування, якщо їх ігнорують у відповідь на їхнє звернення, або гнітюча емоція тривоги. Саме тому, якщо Ви ніяк не відповідаєте на хамство на Вашу адресу, вдаючи, що кривдник для Вас – порожнє місце і не більше, Ви тим самим даєте одну з найболючіших для кривдника відповідей на грубість на Вашу адресу.
Річ у тому, що наша психіка так влаштована, що якщо ми поставили комусь питання або ж звернулися до когось (наприклад, просто привіталися), але не отримали відповіді, а точніше – отримали у відповідь мовчання, наш мозок автоматично ідентифікує цю ситуацію як небезпечну, оскільки виникає невизначеність, а на зафіксовану невизначеність людська психіка завжди реагує чи емоцією тривоги, чи емоцією гніву.
Тобто, при маніпуляції мовчанням, розрахунок і робиться на виникнення у жертви емоції тривоги чи роздратування. Маніпулятор зазвичай навмисно не відповідає звернення або питання жертви, вдає, що не помічає жертву. І саме в цьому полягає маніпуляція мовчанням. Метою маніпулятора може бути:
а) просто помучити жертву (їй же погано, коли вона сидить у стані тривоги або біситься в безсилій люті, наприклад, покарати таким чином свою жертву.
По-перше, можна покарати мовчанням (ігноруванням) тих, хто дозволяв собі різкості на Вашу адресу. Мабуть, більшість знає формулу «все — ця людина для мене більше не існує» («руки я їй більше не подам»).
По-друге, це чудово знають ті, хто любить ображатися та їхні жертви. “Я з тобою більше не розмовляю” означає саме цю маніпуляцію. Це означає, що при зверненні жертви до маніпулятора, жертву ігноруватимуть, вдаючи, що не помічають її запитань, ні її привітань, ні інших її звернень.
б) домогтися, щоб жертва пішла маніпулятору на поступки, змучена тривогою.
Про це я вже написав вище, коли згадав формулу “я з тобою більше не розмовляю”. Зазвичай шляхом маніпуляції мовчанням (ігноруванням) маніпулятор вимагає від жертви необхідних йому поступок.
в) домогтися, щоб жертва, розлючена тим, що її ігнорують, наробила вчинків, які її компрометують: наприклад, наговорила різних гидот: адже як ароматом троянд завжди пахне від руки, яка їх дарує, так і «поганий запах» стійко асоціюється з тим, хто дозволяє собі хамські висловлювання на чужу адресу.
г) продемонструвати навколишнім, що саме маніпулятор тут домінує у ситуації, показати всім, що він тут головний. Адже якщо хтось може дозволити собі розкіш ігнорувати тих, хто до нього звертається, несвідомо такого всі сприймають як людину з сильнішою позицією.
(Виняток — це судовий розгляд: через закон ті, хто себе не захищають у суді, як правило (але теж не завжди), визнаються такими, що мають більше слабку позицію.)
Тобто щоразу, якщо людина починає раптом Вас ігнорувати, не відповідаючи на задані Вами питання не реагуючи на звернення до неї, відзначте собі, що проти Вас застосовують маніпуляцію «не давати відповіді». Тим самим Ви перетворите собі ситуацію з невизначеної на певну. А це, своєю чергою, дозволить Вам позбутися емоцій тривоги та (або) безсилої люті, адже обидві ці емоції виникають у подібних ситуаціях саме через відчуття невизначеності.
Якщо Ви чітко проговорили собі, скажімо, щось на кшталт «Ааа, зрозуміло — це він так маніпулює, це в нього ціль така — своїм мовчанням у відповідь на моє звернення викликати в мене тривогу або щоб я безсило шаленів», то майже завжди всі Ваші негативні емоції відразу зникнуть. Втім, можуть і не зникнути, якщо, приміром, у Вас є приховані невротичні ідеї величі, які Ви не помічаєте («Я така людина, що ніхто не сміє мене ігнорувати!», «Я така людина, що ніхто не має права мовчати, коли я до нього звертаюся!», «Я така людина, що ніхто не має права намагатися мною маніпулювати!» тощо), але це вже зовсім інша історія.
Мовчання — це улюблена жіноча маніпуляція: замовкнути та не реагувати на фрази співрозмовника. Так жінка демонструє: Подивися, як сильно ти мене поранив! Я тебе знати не хочу! Я тебе не бачу і не чую!
Але біда в тому, що жінка навчилася цьому не вчора. Така поведінка переймається від важливих для неї дорослих ще дитинстві. Що означає для дитини мовчання мами?
Дитина розуміє: вона настільки погана, що з нею навіть мама (або тато) розмовляти не хоче! Її самооцінка падає, зате паніка, тривожність та страхи починають розквітати пишним цвітом.
Він навіть не завжди усвідомлює, що сталося і чому мама його карає. Він намагається вгадати, заглядає у вічі, спочатку просить, а потім буквально вимолює прощення. Йому нестерпна сама думка про те, що він більше не потрібний своїм батькам. І тут все залежить від того, наскільки мама вже насолодилася своїм «високим і гідним» становищем. Можливо, вона його великодушно пробачить за годину, а можливо за тиждень (я знаю й такі випадки).
Навіщо ж мамі таке маніпулювання?
При цьому вона почувається буквально благодійницею: «Дивіться, яка я хороша! Я впоралася зі своїми емоціями! Я зовсім не відчуваю агресію до своєї дитини! Я чудова мати!».
Але річ у тому, що агресія, як її собі не забороняй — нікуди не поділася. Вона перетворилася на приховану агресію, яку така мати чудово транслює своїй дитині. І виходить, що тепер вона дає своїй дитині заборону на явну агресію, заохочуючи приховану.
Спочатку дитина ще не вміє відрізнити приховану агресію від явної, тому вона просто кричить, істерить, падає, жбурляє іграшки.
Згодом дитина навчиться це робити, і тоді почне завдавати біль тваринам і тим, хто слабший за нього, «ненароком» псувати улюблені або просто дорогі речі батьків.
Постійні тривоги та страхи за своє становище у сім’ї сформують у нього залежність від поведінки батьків. Така дитина уважно придивлятиметься і прислухатиметься до найменших змін настрою мами (або тата). Його власні потреби будуть забуті та занедбані. Виростаючи, такі діти надаватимуть особливого значення перепадам настрою інших людей. Під них підлаштовуватимуться і залежатимуть від них, так само як колись залежали від маминого настрою. Навіть подорослішавши, вони не згадають про свої потреби, а житимуть чужими.
Що робити, якщо це ваша звична поведінка? Якщо так поводилася мама, бабуся та обидві тітки? Якщо ви вважали, що так правильно?
Перше — усвідомити та визнати, що у вас є проблема.
Друге, як тільки ви зрозумієте, що звично хочете перестати говорити, знайдіть у собі сили сказати дитині: Я зараз дуже злюся, дай мені 10-15 хвилин заспокоїтися, потім поговоримо.
Так ви чесно визнаєте наявність у себе негативних емоцій, що абсолютно нормально для здорової людини, і поясніть дитині свої наміри.
