Пара з Канади збудувала острів своєї мрії і живе на ньому вже 29 років
Хто з нас не мріє про свій острів в океані. На жаль, така розкіш доступна тільки дуже багатим людям. Хоча для тих, кого природа не обділила кмітливістю та працьовитістю, є ще один спосіб. Пара з Канади Уейн Адамс і Кетрін Кінг більшу частину життя живуть на власному острові, який звели своїми руками з підручних матеріалів.
Місце, де дрейфує цей дивовижний острів-пліт, знаходиться поблизу острова Ванкувер, біля тихоокеанського узбережжя Канади. Це місце Уейн та Кетрін називають по-своєму — «Бухта Свободи» і вважають найкращим на землі. Пара оселилася тут 29 років тому після кількох років, проведених у місті. Тепер вони нізащо не повернуться назад і планують прожити у гармонії один з одним та природою залишок свого життя.
Уейн і Кетрін – творчі люди. Він — різьбяр по дереву та каменю, а вона — танцівниця. Перш ніж оселитися на плоту, вони жили в місті Тофіно на заході острова Ванкувер. Попри те, що в цьому населеному пункті живе всього 2 тис. осіб, він здавався Вейну та Кетрін галасливим і метушливим.
Тому одного разу вони з’їхали з орендованої квартири, розпродали майно і вирушили жити до океану. Пара збирала колоди та плавуче сміття і будувала з них пліт. Через те, що Вейн все життя працює з деревом, виготовлення дерев’яної конструкції не викликало у нього труднощів.
Коли плавучий острів став чималим, його спустили на воду і почали добудовувати вже там. Наразі пліт-гігант за підрахунками своїх творців важить близько 450 тонн. Він не управляється і вільно дрейфує біля берега. Щоб острів під час шторму не забрало, Уейн прив’язав його до берега міцними сталевими тросами.
Життя на плавучому острові
На платформі є будинок, художня галерея, танцювальний майданчик, завод із виробництва свічок, теплиці та навіть штучний водоспад. Електроенергію остров’яни одержують від сонячних батарей, а відходи утилізують в особливому плавучому контейнері, що плаває поруч.
Пара дуже рідко залишає свою “Бухту Свободи”. Найближчий населений пункт знаходиться за 25 хвилин їзди від їхнього острова. Коли Вейна і Кетрін запитують, чи не хочеться їм пожити на суші і чи не мучить їх морська хвороба, вони тільки сміються. Уейн Адамс каже, що, навпаки, страждає від «земної хвороби» і завжди з нетерпінням поспішає повернутись додому.
Та й розгулювати по суші подружжю особливо ніколи. Як ви самі розумієте, подібна грандіозна плавуча споруда потребує постійного ремонту та обслуговування. Також достатньо в остров’ян і роботи по дому. Кетрін вирощує овочі у 4 теплицях. Всі рослини були вирощені з насіння прямо на острові. Добрива жінка робить сама з морських водоростей. Багато часу займає прибирання – острів просто притягує до себе пилюку.
Риболовля у вітальні та морські котики на ґанку
Уейн постійно щось пиляє, ріже і прибиває – великий пліт задає йому чимало непростих завдань. Крім цього, капітан плавучого острова ловить рибу, причому часто прямо з дивана. У підлозі їх з Кетрін вдома є люк із прозорого пластику, під яким знаходиться вода. Практично всім подружжя забезпечує себе саме, купуючи в місті тільки одяг, батареї та інструменти. До берега Робінзони дістаються човнами, яких у них кілька.
Попри велику зайнятість, буває у пари та вільний час. Уейн проводить дозвілля за читанням чи ловить рибу, а Кетрін танцює, грає на музичних інструментах та малює. Гостей у мешканців плавучого острова майже не буває. Іноді навідуються чаплі, ворони та морські котики. Останнім часом самітників нерідко відвідують журналісти. Господарі завжди гостинні, але довгих розмов їм вести ніколи.
