Актуальна тема: Як європейці віддали Ізраїль на знищення і мало не спровокували ядерну війну 1973 року
Сьогодні мало хто пам’ятає, що таке операція “Нікелева трава” (Nickel grass), що мала місце у жовтні 1973 року під час найсерйознішої з усіх арабо-ізраїльських воєн. Це коли Ізраїль після двох тижнів жорстких боїв на два фронти (проти Єгипту та Сирії за підтримки армій Іраку, Йорданії, Марокко, Саудівської Аравії та навіть Куби з Пакистаном) опинився у дуже тяжкому становищі.
За два тижні боїв втрачено близько 1000 танків, збито близько 200 літаків, загинуло понад 2 тисячі солдатів. І хоча втрати об’єднаних арабських військ були втричі більшими, там було знищено понад 2500 танків, збито 514 літаків і загинуло від 12 до 18 тисяч солдатів, але там і перевага в силі була спочатку в кілька разів більшою. Ізраїль опинився на межі вичерпання всіх військових ресурсів і вже після розсекречення старих архівів стало відомо, що прем’єр Голда Меїр наказала бути готовими до завдання ядерного удару по арабських столицях як останній захід для виживання держави.
Але все вище сказане це відомі факти. Цікавіше інше.
Жодна європейська країна не дала згоду не лише на негайне постачання озброєнь Ізраїлю (стосовно якого вони завжди заявляли, що це єдина демократія на Близькому Сході і взагалі їм страшно соромно за Голокост), а й навіть заборонили американський транзит через їх повітряний простір. Тобто коли на карті стояло питання виживання Ізраїлю, миролюбні європейці раптом дали задній хід, злякавшись втратити багатий арабський ринок.
У результаті лише одна європейська країна – Португалія дала згоду на використання своїх військових аеродромів на Азорських островах та в Лісабоні для термінового перекидання боєприпасів із США до Ізраїлю. Ця операція і отримала назву “Nickel Grass”, коли 14 жовтня 1973 року був створений повітряний міст у Тель-Авів, під час якого важкі транспортні літаки американських та ізраїльських ВПС здійснили 567 рейсів і перекинули для підтримки ізраїльської армії:
40 бомбардувальників F-4 Phantom
– 46 винищувачів A-4
– 12 важких транспортних літаків Hercules С-130
– Від 35 до 45 вертольотів
– 600 танків та бронетранспортерів
– від 150 до 200 протитанкових знарядь
– від 30 до 40 ракетних систем для ППО
І ще від 22 до 25 тисяч тонн боєприпасів.
Все це дозволило Ізраїлю завершити війну буквально за наступні 7-10 днів, повністю знищити армії Сирії та Єгипту та зайняти нові стратегічні території. Причому під загрозою опинилися столиці і Сирії та Єгипту, оскільки передові позиції Ізраїлю були менш ніж за 100 км від Каїра і лише за 35 км від Дамаска.
Але, як уже казав, у цій історії показово інше – жодна країна Європи (крім Португалії) не погодилася не лише підтримати постачання, а й навіть надати свій повітряний простір для авіатранзиту американських вантажів до Ізраїлю. Зрозуміло, що ізраїльтяни б і без американської допомоги протрималися б, але трапилася б ядерна війна і керівництво країни було до неї готове.
А малі країни, на кшталт Вірменії, Грузії чи навіть України, іноді надто сильно вірять у “любов і бажання допомагати” з боку Європи. Хоча європейці, пардон, кинули всіх своїх союзників багаторазово. Будь то Чехословаччина у 1938, Польща у 1939, Ізраїль у 1973, Грузія у 2008 чи Україна у 2014.
А Україна у 2022 році?
