Наукове підтвердження існування Бога. 2 частина

Шановний читачу, у першій частині ми розглянули аргументи, які використав фізик-ядерник професор та доктор наук Владислав Ольховський.

Багато хто може сказати, що доктор наук Ольховський це не Ейнштейн, і тут же наведе  висловлювання Ейнштейна про Бога, що мовляв той нібито не вірив у Бога.

У цій статті я не хотів би торкатися поглядів Ейнштейна, скажу лише те, що за його висловлюваннями одні відносять його до невіруючих, інші до агностиків, ще інші – до релігійних віруючих. І все це спирається  тільки на висловлювання Ейнштейна у різні періоди його життя.

Найбільш повний огляд релігійних поглядів Ейнштейна опублікував його друг Макс Джеммер у книзі «Ейнштейн і релігія» (вийшла 1999). Так ось, Джеммер вважає Ейнштейна глибоко релігійною людиною.

Але сьогодні йдеться не про Ейнштейна, а про іншого, з моєї точки зору,  більш геніального вченого, який у 25 років сформулював найважливіший принцип квантової механіки, який, по суті, є прямим науковим доказом існування Бога.

Ось що про це вченого сказав інший видатний німецький фізик-теоретик та математик, один із творців квантової механіки, лауреат Нобелівської премії з фізики Макс Борн:

“З тих пір, як він був моїм асистентом в Геттінгені, я знав, що він геній, якого можна порівняти  тільки з Ейнштейном. Як учений, він, можливо, був навіть більшим, ніж Ейнштейн».

Отже, людина більша ніж Ейнштейн, який визнає існування Бога і створення ним  світу, зміг отримати одкровення від Бога, інакше це й не можна назвати, якщо більш зрозуміло – це інсайт (осяяння), зміг зазирнути у глибину творіння Бога  – вглиб атома. І, будучи 25-річним, сформулював принцип, який зараз уже є загальновизнаним.

Йдеться про геніального вченого Вольфганга Паулі, про якого інший геніальний розум сказав, що він більший, ніж Ейнштейн.

Вольфганг Паулі – швейцарський фізик-теоретик, який працював у галузі фізики елементарних частинок та квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії з фізики за 1945 рік. Він був вундеркіндом з дитинства.

Розповідають, що одного разу на уроці фізики вчитель зробив на дошці помилку, яку не зміг відшукати, і в розпачі вигукнув: «Паулі, ну, скажіть нарешті, в чому помилка! Ви, напевно, вже давно її знайшли».

Вольфганг Паулі під час лекції / © W. Dieckvoss

Що відкрив цей учений?

Почнімо з того, що Паулі неодноразово критикував сучасний еволюційний синтез.

Багатьом він відомий як відкривач частки нейтрино. Причому відкриття він це зробив, отримавши інсайт – одкровення згори, що стало другим за значимістю його внеском до атомної фізики. Ця всепроникаюча елементарна частинка  була експериментально виявлена ​​лише через 26 років, ще за життя Паулі.

Але, крім нейтрино, він відкрив закон, який по суті є прямим науковим доказом існування Бога.

У 1925 році, коли він відкрив нове квантове число (пізніше назване спином) і сформулював фундаментальний принцип заборони Паулі, який пояснював будову електронних оболонок атомів.

Ні для кого не секрет, що все складається з найдрібніших частинок атомів, які в свою чергу мають ядра, навколо яких знаходяться електрони. І наші тіла, і все, що ми бачимо.

Торкніть пальцем у щось тверде – наприклад, у телефон, який ви тримаєте пальцем, або в комп’ютер або в стіл, тобто щось тверде. Глибоко проникли в матерію? Чи вдалося досягти перекривання атомних електронних хмар пальця та смартфона? Ні? Це й не дивно.

Тому що Паулі відкрив, що існує Принцип (Закон), яка ЗАБОРОНЯЄ двом ферміонам (частинкам з напівцілим спином, до них відносяться електрони, кварки, протони, нейтрони, нейтрино, мюони…) мати однаковий квантово-механічний стан в одному атомі чи одній молекулі.

Інакше кажучи, жодна пара електронів у атомі неспроможна мати однакові електронні квантові числа. Саме тому матерія стійка, має об’єм, тримає форму, саме тому ми самі, які теж складаємось з атомів, не можемо змішувати наші електрони та атоми з електронами та атомами інших речовин. Тому ми не можемо проходити крізь стіни. А випромінювання здатне це робити.

Ось що сформулював 25-річний Паулі в 1925 році

Принцип заборони Паулі, що носить його ім’я, є одним із основоположних розділів фізичної науки.

Популярно пояснимо, у чому саме полягає принцип Паулі. Порівняємо електрони з автомобілями на багатоярусній критій стоянці. У кожен бокс поміщається лише одна машина, а після того, як усі бокси на нижньому поверсі стоянки зайняті, автомобілям доводиться шукати вільного місця на наступному поверсі. Так само й електрони в атомах — на кожній орбіті навколо ядра їх міститься не більше, ніж там є «паркувальних місць», а після того, як усі місця на орбіті зайняті, наступний електрон шукає собі місце на вищій орбіті.

Коли електрон входить у іон, він якимось чином вже «знає» квантові числа електронів, що є там, тобто знає, які атомні орбіталі він може зайняти, а які – ні.

Принцип заборони Паулі диктує, як електрони можуть розсташуватися всередині атома за його орбіталями.

Той факт, що два електрони не можуть одночасно займати один і той же квантовий стан, не дає їм «нагромаджуватися» один на одного, тим самим пояснює, чому матерія займає виключно своє місце і не дозволяє іншим матеріальним об’єктам проходити через себе, але в той же  час дозволяє проходити через себе світло та  інше випромінювання.

Радянський фізик Ландау з нагоди смерті Паулі писав:

«Зараз, через багато років, коли принцип Паулі є загальновідомою істиною, вже важко собі уявити, наскільки смілива була для свого часу гіпотеза про те, що навіть частинки, між якими не діють жодні сили, настільки сильно впливають одна на одну, що не можуть одночасно перебувати в тому самому стані».

Закон, відкритий Паулі, відрізняється від стандартних законів фізики. Він не передбачає, що станеться у системі. Натомість він визначає, чого в системі НЕ МОЖЕ статися. НЕ МОЖЕ, тому що існує ЗАБОРОНА.

Цю заборону хтось встановив. Також як і у будь-який ЗАКОН – їх  ЗАКОНОДАВЕЦЬ (ТВОРЕЦЬ).

Хтось настільки могутній, що може вказувати елементарним частинкам – причому хоч на планеті Земля, хоч на далеких зірках – скрізь встановлена ​​ця заборона і скрізь вона дотримується. Самі розумієте, що ні електрони, ні кварки, ні протони, ні нейтрони, ні нейтрино, ні мюони не мають розуму і не пов’язані між собою, зовсім не зобов’язані, здавалося б підкорятися, якимось заборонам. Однак вони підкоряються.

Підкоряються ЗАБОРОНІ, яку встановив Бог.

Ось як про це говориться в Біблії:

“тримаючи все словом сили Своєї”

Євреїв 1:3

«Слово сили Божої тримає весь цей світ, матеріальний світ, Бог поклав заборону, тому всі найдрібніші частинки підпорядковуються і займають кожну свою позицію, не плутаються, не змішуються, тому всі матеріальні об’єкти мають форму, щільність, обсяг.»

Бог дав Паулі одкровення, завдяки якому той зміг осягнути і сформулювати цей принцип заборони.

Цей принцип також пояснює існування різних атомів у періодичній таблиці та різноманітність світу, що оточує нас. Принцип заборони Паулі відіграє фундаментальну роль розуміння будови та поведінки атомів, атомних ядер, властивостей металів та інших фізичних явищ.

Якщо виходити з принципу Паулі, а він застосований до Всесвіту, і розуміти його як вказівку на унікальність кожного електрона, виходить, що знову утворюваний електрон повинен “знати” про всіх інших, вже існуючий електронів у Всесвіті, і вибрати собі свій унікальний ID. Однак, інформація розповсюджується максимум зі швидкістю світла, отже, наш електрон тільки через мільярди років буде знати про стан своїх побратимів «на краю Всесвіту» і тільки після цього зможе отримати свої квантові числа, які хоч в чомусь відрізняються від наявних неймовірних квадрілійонів у всьому Всесвіті і тільки після цього зможе утворитися.

Подумайте ось ще про що – ви дивитесь зараз на екран комп’ютера чи смартфона та бачите цей текст. Але насправді він складається з пікселів, яких ви не бачите, і кожен піксель є унікальним, має свій ID. Програміст потрібної кваліфікації зможе визначити ID кожного пікселя. Тепер усвідомте, що принцип Паулі говорить, що жодні два ферміони в квантовій системі не можуть мати однакових значень усіх чотирьох квантових чисел у будь-який момент часу. По суті це означає, що в Метагалактиці немає двох електронів з однаковими квантовими числами, всі вони «трохи різні», в кожний момент часу всі ці елементарні частинки мають свій унікальний ID. Зовсім як пікселі. Вже тільки це одне вказує на розумний задум і творіння.

Принцип виключення (заборони) Паулі – один з найважливіших принципів у квантовій фізиці, здебільшого через те, що всі три типи частинок, з яких складається вся проста матерія (електрони, протони і нейтрони), підпорядковуються йому.

І це також є прямим науковим доказом буття Бога. Тому що заборонити всім цим елементарним частинкам у всьому світі міг тільки Бог. Зрозумійте, що якби це було не так – усім цим найдрібнішим частинкам зовсім не обов’язково було б дотримуватися заборони і на землі, і на Марсі, і на далекому білому карлику у Всесвіті.

Звідки кожен новонароджений електрон знає про свій набір квантових чисел? Чи звідки кожен атом і молекула знають, куди їм вбудовуватись у молекулу білка при розподілі зиготи з первинної ДНК?

Поки що немає більш загальної відповіді, ніж антропний принцип. Як вийшло так, що набір основних констант, куди, між іншим, входить і заряд електрона (крім постійної тяжіння, Планка, швидкості світла), підібрався так, що тільки саме таке їхнє спільне значення взагалі дозволяє виникнути атомам, молекулам, ДНК, білкам і взагалі людині? Достатньо будь-якій константі відхилитися від відомого  значення лише на десяті частки відсотка, як уже не зможуть існувати ні атоми, ні Всесвіт у нашому вигляді, тобто із зірками та планетами, ні тим більше – людина.

Причому самі константи як би нічим не мотивуються і нізвідки не випливають. Не знаємо, чому швидкість світла дорівнює 300 тис. км. за сек, а постійна тонкої структури 1/137, але ми знаємо, що при цих  константах можливе існування матерії, Всесвіту, зірок, планет, білкових молекул, ДНК, життя. Всі ці правила для існування матерії встановив ЗАКОНОДАВЕЦЬ (ТВОРЕЦЬ). Він же встановив усі ЗАБОРОНИ. Тому все існує.

Приповісті 8:26

«Бог їх створив, встановив для них правила та заборони. І вони підкоряються їм досі.»

Шановний читач, час та простір створені Богом. Матеріальний світ існує і має свою форму, об’єм, щільність, об’єкти самостійні і не змішуються з іншими, тому що Бог встановив ЗАБОРОНУ парам найдрібніших частинок мати однакові електронні квантові числа. І це діє у всьому Всесвіті. Іншої причини дотримуватися ЗАБОРОНИ для них немає. І кожен момент часу кожна з цих дрібних частинок є унікальною, тобто. насправді має власний унікальний ID, як у комп’ютерної програмі. І це є прямим науковим доказом існування Бога.