Україна годує 400 млн людей чи витрачає мільярди на імпорт? Правда про продовольчу безпеку

9 квітня 2025 року видання ZN.UA опублікувало статтю Лариси Гук, експерта “АГРО ПЕРСПЕКТИВА”, яка розвінчує міф про Україну як “гаранта світової продовольчої безпеки”. Урядовці часто хваляться, що країна годує 400 мільйонів людей на планеті, але ці заяви тьмяніють на тлі мільярдів доларів, витрачених на імпорт продуктів. У 2024 році Україна витратила 7,9 млрд дол. на завезення харчів — від капусти до молока. Чому “хлібний кошик світу” купує те, що могла б виробляти сама, і як це впливає на економіку? Розбираємо деталі.

Імпорт перемагає: капуста, картопля, молоко

Україна позиціює себе як аграрна держава, але імпорт продовольства зростає. За перші два місяці 2025 року країна завезла 17 тис. тонн капусти — у вісім разів більше, ніж за аналогічний період 2024-го. Це коштувало 14,5 млн дол. Ще недавно український борщ був символом локального виробництва, але тепер його інгредієнти — цибуля з Польщі (70-80 грн/кг у 2022-му), картопля з Єгипту (35-37 грн/кг у 2025-му), овочі з Франції та Ізраїлю — дедалі частіше мають імпортне походження.

Молочна продукція — ще одна тривожна тенденція. У січні 2025 року Україна імпортувала кількасот тонн питного молока з Польщі, яка забезпечує 60% свіжих молокопродуктів. Через скорочення поголів’я корів до 1,1 млн голів (за даними 2024 року) місцевий бізнес купує молочні жири за кордоном. Сири з Польщі, Нідерландів і Швейцарії загрожують витіснити українських виробників: за прогнозами, імпорт може зайняти половину ринку вже цього року через нижчі ціни.

Цифри вражають: імпорт проти експорту

Товарообіг України у 2024 році склав 112,3 млрд дол., з них експорт — 41,6 млрд дол. (59% — продовольство), а імпорт — 70,7 млрд дол. На їжу пішло 7,9 млрд дол. (+10% до 2023-го), тоді як у 2023-му — 7,1 млрд дол. (+13% до 2022-го). Експорт продовольства приніс 24,6 млрд дол. — другий результат за історію незалежності після 27,7 млрд дол. у 2021-му. Основні статті — соняшникова олія, пшениця, кукурудза.

Але імпорт харчів зростає швидше. У 2024 році Україна купила:

• рибу та морепродукти — 929 млн дол.;
• плоди, ягоди, горіхи — 866 млн дол.;
• напої — 808 млн дол.;
• какао-вироби — 505 млн дол.;
• тютюн — 490 млн дол.

Овочі стали лідерами імпорту: з 250 млн дол. у 2021-му до 373 млн дол. у 2023-му. Чому країна, яка експортує зерно на мільярди, не може забезпечити себе базовими продуктами?

Хто годує Україну?

ЄС залишається головним постачальником — 4 млрд дол. у 2024-му (+9% до 2023-го), або понад 50% імпорту харчів. Польща лідирує (дані не уточнені), за нею — Німеччина (623 млн дол.), Туреччина (603 млн дол.), Італія (388 млн дол.), Норвегія (329 млн дол.). Азія дала 1,5 млрд дол., Латинська Америка — 580 млн дол., Африка — 410 млн дол., США — 286 млн дол.

Деякі продукти — какао, кава, цитрусові, морська риба — Україна не виробляє через клімат чи логістику. Але імпорт капусти, картоплі чи молока — це тривожний сигнал про слабкість локального виробництва.

Чому Україна імпортує базові продукти?

1. Дефіцит сировини. Скорочення поголів’я худоби та низька врожайність овочів через війну послабили внутрішнє виробництво.
2. Цінова конкуренція. Єгипетська картопля (35 грн/кг) дешевша за торішню українську, а польське молоко виграє за якістю й доступністю.
3. Логістичні проблеми. Окупація територій і обстріли ускладнюють зберігання та транспортування місцевої продукції.
4. Відсутність підтримки. Фермери скаржаться на брак субсидій і слабку кооперацію, що знижує конкурентоспроможність.

Ці фактори підривають продовольчу безпеку, попри гучні заяви про “400 млн людей”.

Імпортозалежність: загроза чи норма?

Індекс продуктової імпортозалежності України не критичний — ринок диктує свої правила. Дешевше купити імпортну картоплю, ніж інвестувати в неї вдома. Але для держави це небезпечно: витрати на імпорт ростуть, а локальні виробники втрачають позиції. У 2022-2023 роках овочі вперше увійшли до топ-груп імпорту, а молочний сектор дедалі більше залежить від Польщі.

Експерти попереджають: якщо тренд збережеться, Україна ризикує стати залежною від імпорту навіть у базових категоріях. Це не лише економічна, а й політична загроза, адже продовольча безпека — ключ до стабільності.

Як зменшити імпорт: реальні кроки

Лариса Гук пропонує три кроки:

1. Вибір стратегії. Імпортувати чи розвивати своє? Уряд має визначити пріоритети.
2. Аналіз потенціалу. Виявити продукти (наприклад, молоко чи овочі), які можна виробляти більше.
3. Баланс ринку. Оцінити, як співвідношення імпорту й локального товару вплине на ціни та доступність.

Експорт може стати драйвером. Приклад — соняшникова олія: колись Україна імпортувала 130 тис. тонн, а тепер є світовим лідером. Яблука — свіжий кейс: у 2017-му імпорт (40 тис. тонн) перевищував експорт (23 тис. тонн), але з 2018-го експорт зріс до 42 тис. тонн, а імпорт упав до 2 тис. тонн. Це довело: орієнтація на зовнішні ринки може наситити й внутрішній.

Чому гучні заяви — лише слова?

Фраза “Україна годує 400 млн людей” звучить гордо, але не відображає реальності. Експорт зерна та олії справді вражає, але внутрішній ринок дедалі більше залежить від імпорту. У 2024 році на їжу витратили 7,9 млрд дол. — це 19% експортного доходу від продовольства (24,6 млрд дол.). Як країна, що “годує світ”, може витрачати мільярди на базові продукти?

Війна ускладнює ситуацію, але проблема глибша: брак стратегії, слабка підтримка фермерів, неефективна переробка. Поки уряд хвалиться експортом, полиці супермаркетів заповнює імпортна картопля, а молочна галузь втрачає позиції.

Висновок: час діяти, а не хвалитися

Україна має потенціал бути “хлібним кошиком світу”, але імпорт за 7,9 млрд дол. у 2024-му показує: гучні заяви розходяться з реальністю. Купівля капусти, молока й картоплі за кордоном — це не лише економічні втрати, а й удар по репутації. Щоб виправити ситуацію, потрібні інвестиції в локальне виробництво, підтримка фермерів і чітка стратегія замість популізму. Інакше “400 млн людей” залишаться лише красивою фразою, а імпорт продовжить виснажувати бюджет.