Як під час Великої депресії нью-йоркський сміттяр став фальшивомонетником: історія «Містера 880»
Під час Великої депресії люди чіплялися за будь-яку можливість вижити. Один літній сміттяр із Нью-Йорка, Емеріх Юттнер, вирішив стати фальшивомонетником. Але замість великих купюр він кустарно друкував на кухні однодоларові банкноти. Ця історія шокувала Секретну службу США і стала найдорожчим розслідуванням підробок в її історії. Як скромний дідусь обвів навколо пальця детективів і чому його назвали «Містер 880»? Розбираємо деталі.
Однодоларові фальшивки: сміх крізь сльози
У 1930-х роках фальшивомонетники зазвичай підробляли великі купюри, прагнучи максимального зиску. Але Юттнер пішов іншим шляхом — він друкував долари. Перші підробки, що потрапили до Секретної служби, викликали у детективів шок. По-перше, жоден поважний шахрай не витрачав би час на однодоларові банкноти. По-друге, якість була жахливою: дешевий папір, портрет Вашингтона, схожий на «смерть», і навіть помилка в прізвищі — «Wahsington» замість «Washington».
Секретна служба спершу подумала, що це знущання. Але фальшивки продовжували з’являтися: за місяць — 40 штук, до середини 1938 року — уже 585. Справа отримала кодову назву «Містер 880» за номером досьє. Так почалася гонитва за невловним дідусем.
Чому «Містера 880» не могли спіймати?
Більшість фальшивомонетників видає жадібність — вони витрачають підробки масово і в одному місці. Але Юттнер був хитрішим: не більше 15 фальшивих доларів на тиждень і ніколи не повторював магазин. Детективи розвісили величезну карту Нью-Йорка, позначаючи червоними кнопками місця, де спливали підробки. Скоро карта палала, але слідів злочинця не було.
Секретна служба роздала 200 000 листівок із попередженнями, проінструктувала 10 000 магазинів. Усе марно. Розслідування тривало роками, ставши найдорожчим в історії боротьби з фальшивками. Юттнер залишався примарою.
Випадкове викриття: пожежа видала шахрая
Піймали «Містера 880» лише в 1948 році — через банальну випадковість. У його будинку сталася пожежа, і пожежники, рятуючи майно, викинули на вулицю сміття. Серед нього знайшли пробні кліше для друку доларів. Так Емеріх Юттнер, літній сміттяр, опинився в руках закону.
Виявилося, що Юттнер — не типовий злочинець. Він друкував фальшивки, щоб купувати їжу та найнеобхідніше, ніколи не обманюючи одного продавця більш ніж на долар. Скромність і обережність зробили його невловним протягом десяти років.
Суд і несподіваний фінал
Суд врахував вік Юттнера, невелику суму підробок і його наміри. Покарання було символічним: штраф у 1 долар і рік із днем ув’язнення. Через чотири місяці його звільнили умовно-достроково. Але історія на цьому не закінчилася. У 1950 році про «Містера 880» зняли фільм з однойменною назвою. Кінострічка принесла Юттнеру більше грошей, ніж усі його фальшивки разом узяті, зробивши його легендою.
Чому ця історія досі вражає?
Емеріх Юттнер — не просто фальшивомонетник, а символ виживання в часи Великої депресії. Його однодоларові підробки показали, як відчай штовхає людей на нестандартні рішення. А невловимість «Містера 880» стала викликом для Секретної служби, довівши, що навіть найпростіші методи можуть обійти систему.
Легенда народжується з відчаю
Історія «Містера 880» — це не лише про злочин, а про людину, яка вижила там, де інші здавалися. Юттнер обдурив детективів не майстерністю, а хитрістю й терпінням. Його життя стало уроком: навіть у найтемніші часи можна знайти вихід, хай і не завжди законний. А фільм 1950 року увічнив цю дивовижну пригоду.
