Земельний грабіж в Ужгородському районі: Верховна Рада узаконила свавілля, а Закарпатська облрада мовчить як маріонетка ОВА
27 березня 2025 року відбулася сесія Закарпатської обласної ради, але сподівання закарпатців розбилися об стіну байдужості. Орган місцевого самоврядування остаточно втратив суб’єктність, перетворившись на слухняний департамент ОВА. Петиція про вітряки? Ігнор. Скандальний закон про примусове вилучення землі в Ужгородському районі? Тиша. Люди хвилюються за своє майно, згадуючи комуністичні конфіскації 1946 року, але депутати воліють бути статистами влади, а не голосом народу. Тим часом Верховна Рада проголосувала за закон, який топче Конституцію, дозволяючи відбирати землю в Ужгороді та забороняючи судовий захист. Це не просто правовий треш – це узаконене рейдерство. Чому закон приречений і як облрада зрадила виборців – розбираємо детально.
Сесія 27 березня: облрада – тінь ОВА
Сесія Закарпатської облради 27 березня 2025 року стала черговим доказом деградації місцевого самоврядування. Замість захисту інтересів громадян депутати мовчки виконували вказівки ОВА, ігноруючи ключові питання. Петиція про будівництво вітряків, яка хвилює екологів і місцевих, не потрапила до порядку денного. Закон про примусове вилучення землі в Ужгородському районі, який викликав паніку серед людей, навіть не згадали. “Можливо, так потрібно під час війни”, – скажуть апологети. Але виборці ставлять інші запитання: чому немає роз’яснень? Чому їхнє майно під загрозою, а депутати мовчать? Востаннє таке свавілля бачили в 1946 році, коли комуністи відбирали землю без суду й слідства. Видно, історія повторюється, але вже під прапором “суспільної необхідності”.
Закон Верховної Ради: антиконституційний треш
Днями Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє примусово відбирати землю й майно в Ужгородському районі для потреб оборонно-промислового комплексу. Мало того, депутати заборонили зупиняти ці рішення через судове забезпечення позову. Це не просто порушення – це плювок у Конституцію України. Ось чому:
- Стаття 13, частина четверта: усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Чому жителі Ужгородського району мають терпіти вилучення майна, а сусіди з Мукачівського – ні? Це кричуще порушення принципу рівності.
- Стаття 22, частина третя: нові закони не можуть звужувати права. Заборона на судовий захист – це пряме обмеження права на звернення до суду, гарантоване частиною третьою статті 55.
- Стаття 3, частина друга: права людини – головний обов’язок держави. Стаття 8 додає, що Конституція має пряму дію, а судовий захист – гарантований. Закон про вилучення землі перекреслює це.
Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року (справа № 240/19209/21) чітко вказав: якщо закон суперечить Конституції, суди застосовують норми Конституції напряму. Тобто будь-яка спроба відібрати землю в Ужгороді наштовхнеться на безпрограшний позов. Цей закон – юридичний труп ще до народження.
Десяток порушених законів: від ЦК до Земельного кодексу
Конституція – не єдина жертва. Стаття 319 Цивільного кодексу України проголошує право власності непорушним – але заборона на судовий захист робить його фікцією. Стаття 146 Земельного кодексу дозволяє вилучення землі лише через суд, а не через свавілля чиновників. Закон “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану” вимагає компенсації та дотримання прав – але нова норма плює на це. Юристи вже називають цей закон “правовим сміттям”, яке порушує щонайменше 10 нормативних актів.
Президентське вето: останній шанс на справедливість
Президент України як гарант Конституції має всі підстави накласти вето. У 2024 році він уже блокував подібний законопроєкт № 9549 після протестів громадян. Сьогодні в соцмережах (зокрема, на X) закарпатці масово закликають Зеленського зупинити свавілля. Якщо парламент не скасує закон (а постанова про скасування вже зареєстрована), вето стане неминучим під тиском суспільства.
Чому облрада зрадила закарпатців?
64 депутати Закарпатської облради могли б стати голосом народу, але обрали роль маріонеток. Жодна фракція – ні “Слуга народу”, ні “Довіра”, ні “Відновлення України” – не порушили питання про земельний закон. Люди залишилися сам на сам із панікою: що буде з їхніми домівками? Хто відшкодує втрати? Облрада, яка мала б роз’яснити ситуацію, просто відвернулася. “Під час війни так треба”? Але війна – не виправдання для ігнорування виборців і узаконення грабежу.
Висновок: народ проти свавілля
Закон про вилучення землі в Ужгородському районі – це не просто антиконституційний треш, а спроба рейдерства під прикриттям війни. Він топче права громадян, але приречений на провал: суди зупинять його на основі Конституції, а президентське вето – лише питання часу. Сесія Закарпатської облради 27 березня 2025 року показала: депутати – не захисники, а статисти влади. Та народ мовчати не буде – і це єдина надія на справедливість.
Степан Сікора
