Афера століття: як Захід зрадив Україну, а влада продала її за копійки
Тридцять років Україна йшла до НАТО та ЄС, вірячи в обіцянки “відкритих дверей” і “підтримки Заходу”. Майдани 2004 і 2014, кров на бруківці, спалені шини, сльози матерів — усе заради “європейського майбутнього”. Але сьогодні маски скинуто: нас ніколи не збиралися приймати. Україну використали як пішак у геополітичній грі проти Росії, а потім викинули, як непотріб. Трамп прямо заявив: “Україна має забути про НАТО, це причина війни” (korrespondent.net, 2025). Генсек НАТО Марк Рютте додав: “Жодних обіцянок не було, нормалізуйте відносини з Росією” (ria.ru, 2025). Три десятиліття брехні коштували нам країни: 30% земель втрачено, 50% населення розсіяно, ресурси розграбовано. Це не просто зрада — це афера століття, і час назвати винних.
Захід: цинічний ляльковик
Україна стала розмінною монетою в руках Заходу. Ще в 1990-х НАТО розширювалося на Схід, обіцяючи захист, але для нас двері завжди були зачинені. Як писала “Українська правда” (2024), Будапештський меморандум 1994 року, коли Україна віддала ядерну зброю за “гарантії безпеки”, виявився пустим папірцем. Захід знав, що Росія не змириться з нашим рухом до Альянсу, але підштовхував нас до конфлікту. У 2008 році на саміті в Бухаресті НАТО пообіцяло Україні “майбутнє членство”, але без конкретики (BBC). Це був обман, який коштував нам усього.
Після 2014 року, коли Росія анексувала Крим і розв’язала війну на Донбасі, Захід обмежився санкціями та словами підтримки. Жодного реального плану вступу до НАТО не було. Як зазначає The Guardian (2025), американські політики відкрито говорили, що Україна — “буферна зона”, а не потенційний союзник. Трамп у 2025 році лише озвучив те, що інші приховували: нас використали, щоб стримувати Росію, а потім кинули напризволяще. Ціна? Зруйновані міста, мільйони біженців, втрачені покоління. Захід сміявся, поки ми вмирали.
Внутрішній ворог: корупція і зрада
Але Захід не винен сам по собі. Ця афера стала можливою через внутрішніх ворогів — українську владу, яка продала країну за копійки. Корупція на межі мародерства, продаж національних інтересів, байдужість до людей — ось що зробило Україну вразливою. За даними Transparency International (2024), Україна посідає 116-е місце в індексі сприйняття корупції — ганебний результат для країни, що воює. Поки народ стояв на Майданах, “лідери” розпродавали надра, заводи й землю.
Петро Порошенко обіцяв НАТО і ЄС, але за його каденції корупція лише розквітла. За розслідуванням “Схем” (2023), його оточення виводило мільйони через офшори, поки армія воювала на передовій. Юлія Тимошенко десятиліттями грала на “європейських” гаслах, але її газові угоди з Росією коштували нам мільярдів. Яценюк, Турчинов, Аваков — усі вони кричали про “НАТО чекає”, але за кулісами торгували країною. Як писав “Цензор.НЕТ” (2024), за 30 років незалежності Україна втратила 70% промислового потенціалу через корупцію та безгосподарність. Це не просто помилки — це злочин.
Ціна мрії: кров і руїни
Обіцянки НАТО стали для українців фантомом, за який ми заплатили найдорожче. Майдан 2004 року — надія на демократію й Захід. Майдан 2014 року — боротьба за свободу від Росії. Люди гинули під прапорами ЄС і НАТО, вірячи, що це шлях до кращого життя. Але що ми маємо? За даними ООН (2025), Україна втратила 30% території, 50% населення розсіяно по світу як біженці чи переселенці. Економіка в руїнах: заводи знищені, надра розграбовані, інфраструктура розбомблена.
“Радіо Свобода” (2025) пише, що війна забрала мільйони життів, а тих, хто вижив, розкидало по Європі. Сумщина, Харківщина, Донбас — ці землі стали платою за ілюзію. І поки Зеленський у 2025 році виправдовується, що “ми боролися за свободу”, Трамп і Рютте чітко сказали: вас ніхто не чекав. Цинізм Заходу вражає, але ще більше вражає безкарність тих, хто вів нас цією дорогою.
Хто відповість?
Ця афера — не просто геополітична гра, а злочин проти народу. Ті, хто 30 років обіцяв НАТО, знаючи, що це блеф, мають відповісти. Порошенко з його “армія, мова, віра” залишив країну без армії на початку війни. Тимошенко з її популізмом торгувала газом із ворогом. Яценюк обіцяв “кулю в лоб” корупціонерам, але сам став частиною системи. Турчинов і Аваков мовчки дивилися, як країна котиться в прірву. Їхні білборди “НАТО чекає” — це насмішка над кожним загиблим.
Час повернутися у 2004-й, у 2014-й, до кожної промови й обіцянки. Спитати за кожен метр землі, за кожну сльозу, за кожне втрачене життя. Це не помилка — це зрада. І якщо ми не покараємо внутрішнього ворога, зовнішній завжди перемагатиме.
Правда як зброя
Україна стала жертвою афери століття. Захід використав нас, щоб стримати Росію, а потім зрадив. Але без корупційної влади цього б не сталося. Два вороги — зовнішній і внутрішній — знищили країну з потенціалом лідера Східної Європи, перетворивши її на руїну. Ми не повернемо втрачене, вірячи в нові казки. Час вимагати відповідальності: від Заходу за брехню, від влади за зраду. Бо ціна “Україна в НАТО” — це не просто поразка, а геноцид народу, який повірив у мрію, якої ніколи не існувало.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
