Як Мойсей міг розділити Червоне море: наука розкриває стародавню таємницю
Біблійна історія про те, як Мойсей розділив Червоне море, щоб вивести ізраїльтян із єгипетського рабства, століттями захоплювала уяву людей. Чи було це божественним чудом, чи природним явищем, яке збіглося у часі? Сучасна наука пропонує відповіді, спираючись на дослідження та комп’ютерне моделювання. Учені припускають, що подія з Книги Вихід могла статися завдяки унікальним метеорологічним і географічним умовам у дельті Нілу або Суецькій затоці. Розбираємо, як наука пояснює цю легенду.
Мойсей і Червоне море: що розповідає Біблія
Історія розпочинається з драматичного моменту: ізраїльтяни, тікаючи від армії фараона, опиняються перед водною перешкодою. Мойсей підіймає посох, і море розступається, утворюючи прохід із “водяними стінами”. Єврейський термін “Ям Суф”, який традиційно перекладають як “Червоне море”, викликає суперечки. Деякі дослідники вважають, що йдеться про “Тростинне море” — болотисту місцевість у дельті Нілу, а не глибоке Червоне море. Ця неоднозначність стала основою для наукових пошуків місця події.
Археологи роками шукали сліди Виходу, згадуючи такі місця, як Пі-Хахірот і Мігдол, але точне розташування досі не визначене. Сьогодні вчені зосередилися на моделюванні природних умов, які могли б пояснити “чудо”. Одна з ключових теорій — вітровий згін води.
Вітровий згін: як вітер міг розділити море
Американський учений Карл Дрюс із Національного центру атмосферних досліджень у 2010 році опублікував у журналі PLOS One дослідження, яке стало проривом. Він змоделював ситуацію в східній частині дельти Нілу біля озера Таніс. За його розрахунками, східний вітер швидкістю 100 км/год, який дув 8 годин, міг відігнати воду, оголивши ділянку суходолу шириною до 5 км і довжиною 3–4 км. Цей прохід залишався б відкритим близько 4 годин — достатньо для переходу пішки.
Механізм вітрового згону простий: сильний вітер уздовж вузького водоймища створює перепад тиску, відштовхуючи воду в один бік і піднімаючи її з іншого. Так утворюється сухий шлях із “водяними стінами” — опис, що збігається з Біблією. Історичний приклад із 1882 року, коли британський генерал спостерігав подібний ефект у дельті Нілу, підтверджує реальність явища.
Альтернативне місце: Суецька затока
Інша теорія переносить подію до північної частини Суецької затоки, що є частиною Червоного моря. Північно-західний вітер швидкістю 65–70 км/год міг знизити рівень води на 3 метри, оголивши підводний хребет шириною до 1,6 км. Середня глибина затоки (20–30 м) і її форма роблять цей сценарій правдоподібним. Цікаво, що в 1789 році Наполеон перетнув цю ділянку під час відливу, коли вода опустилася на 3 м нижче норми, ставши історичним прикладом.
Цунамі чи вигадка? Альтернативні теорії
Деякі вчені пропонували пояснення через цунамі, викликане землетрусом. У такому разі вода могла відступити, оголивши дно, але ефект тривав би менш як годину — замало для масового переходу. До того ж цунамі не утворює “стін із води”, тому ця гіпотеза менш імовірна.
Скептики вважають історію Мойсея міфом, символом перемоги добра над злом. Проте дослідження Дрюса доводять, що природні умови могли лягти в основу легенди, а “чудо” стало результатом ідеального збігу обставин.
Історичний контекст Виходу
Історики датують Вихід приблизно XIII століттям до н.е., часом правління Рамзеса II. Доказів масової втечі рабів із Єгипту немає, можливо, йдеться про невелику групу, чия історія з часом стала епічною. Єгипетські літописи мовчать про це, що типово для записів про поразки. Для ізраїльтян же Вихід символізував свободу й божественний захист.
Наука і віра: гармонія чи конфлікт?
Теорії про розділення Червоного моря викликають різні реакції. Вашингтон Пост у 2014 році писала, що це підтверджує силу природи й божественного плану. ABC News у 2004 році зазначала, що наукові пояснення применшують містику. Карл Дрюс, християнин і прихильник еволюції, наголошує: його мета — не спростувати Біблію, а показати, як реальні події могли надихнути священні тексти.
Дейлі Мейл у 2025 році підкреслила, що теорія вітрового згону в дельті Нілу — найґрунтовніша. Комп’ютерні моделі, засновані на гідродинаміці, відтворюють прохід і повернення води, що поглинула переслідувачів, як у Біблії.
Висновок: чудо чи природа?
Чи був Мойсей свідком чуда, чи майстром використання природи? Наука схиляється до другого: сильний вітер у потрібний момент міг стати “посохом”, що розділив море. Дельта Нілу з озером Таніс виглядає найімовірнішим місцем, хоча Суецьку затоку виключати не можна. Історичні паралелі, як переправа Наполеона, додають ваги теоріям.
Давні люди бачили в цьому божественне, сучасні вчені — силу природи. Можливо, правда поєднує обидва погляди: унікальний збіг обставин став чудом для одних і науковим фактом для інших. Таємниця Червоного моря живе, спонукаючи досліджувати межі можливого.
