Російські реактори для України: хто і чому просуває сумнівне рішення?

11 лютого 2025 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №11392, який дозволяє НАЕК “Енергоатом” придбати два атомні реактори у Болгарії для добудови енергоблоків №3 та №4 Хмельницької атомної електростанції (ХАЕС). Це рішення викликало значний резонанс у суспільстві та серед експертів, оскільки реактори були вироблені в Росії, і їх використання може мати довгострокові наслідки для енергетичної незалежності України. Це не просто бізнесове чи технічне рішення – це стратегічний вибір, який може або зміцнити незалежність України, або зробити її ще більш вразливою до впливу країни-агресора.

Передумови та деталі законопроєкту

Обладнання з Болгарії

Реактори, які залишилися після скасування проєкту будівництва нової АЕС у Болгарії, планується використати для завершення будівництва ХАЕС-3 (готовність 80%) та ХАЕС-4 (готовність 25%). Однак ключовим питанням залишається походження обладнання: реактори були виготовлені в Росії, що означає їхню технологічну прив’язаність до російських стандартів та потенційні ризики у майбутньому.

Фінансові аспекти

Вартість проєкту на даному етапі обмежена $600 млн. Кабінет Міністрів України має підготувати новий законопроєкт про добудову ХАЕС, у якому буде надано оновлене техніко-економічне обґрунтування та інформацію про джерела фінансування. Але чи варто йти на ризик використання російських реакторів заради економії коштів? Така економія може обернутися стратегічною пасткою для енергетичної безпеки України.

Підтримка та значення

Громадська думка

За даними опитування групи “Рейтинг”, 80% українців підтримують завершення будівництва Хмельницької АЕС. Однак чи всі опитані знають, що добудова відбуватиметься із застосуванням російських технологій? Влада свідомо уникає акцентування на цьому аспекті, розуміючи, що реальна підтримка проєкту могла б різко знизитися.

Енергетична безпека

Президент Володимир Зеленський наголошував на важливості цього проєкту для енергетичної безпеки країни. Але чи можна вважати використання російських технологій кроком до справжньої енергетичної незалежності? Справжня незалежність означає повний розрив із ворогом, а не придбання його технологій через третіх осіб.

Геополітичні та стратегічні ризики

Походження обладнання

Реактори, що знаходяться у Болгарії, були виготовлені в Росії для нереалізованого проєкту АЕС «Белене». Це означає:

• Технологічно вони підпорядковуються російським стандартам і можуть містити закриті технологічні залежності від російських постачальників.
• Будь-які запчастини, технічне обслуговування чи ліцензійна підтримка можуть створити ризики для енергетичної безпеки України.

Геополітичний аспект

Україна намагається позбутися впливу Росії в усіх сферах, зокрема енергетичній. В ЄС діють санкції, спрямовані на витіснення російського ядерного впливу, а Україна, навпаки, обирає шлях придбання старих радянських реакторів. Це ставить під сумнів заявлену стратегію енергетичної незалежності.

Альтернативи

Україна могла б співпрацювати з американськими чи європейськими компаніями (Westinghouse, EDF, Framatome). Хоча нове обладнання дорожче, у довгостроковій перспективі це вигідніше, ніж отримати технологічну залежність від Росії.

Політичні та економічні інтереси

Це рішення Верховної Ради було прийняте в 11-й рік війни, що виглядає як політична короткозорість або лобізм енергетичних груп, яким байдуже на стратегічні ризики. Важливо розуміти:

• Лобістські групи в енергетичному секторі можуть мати інтерес у використанні дешевих радянських технологій замість довгострокового переходу на західні стандарти.
• Ухвалення цього законопроєкту без широкого обговорення створює загрозу для стратегічних рішень держави у сфері енергетики.

Висновок: ризики та необхідні дії

Придбання російських реакторів – це хибний крок, який може:

• Створити енергетичні ризики через технологічну залежність.
• Піддати Україну критиці з боку партнерів.
• Дати сигнал, що українські рішення можуть суперечити принципам деокупації та розриву зв’язків з Росією.

Якщо мета – посилити енергетичну незалежність, то це слід робити із західними партнерами, а не через придбання старих російських реакторів. Україна повинна:

• Провести аудит енергетичних рішень, щоб визначити, хто саме стоїть за просуванням цього проєкту.
• Публічно оголосити позицію уряду, пояснивши, як будуть вирішуватися ризики, пов’язані з використанням російських технологій.
• Прискорити перехід на західні технології шляхом співпраці з європейськими та американськими компаніями.