Свідома руйнація: як росія знищує медичну інфраструктуру України
Два роки тому розпочалася повномасштабна війна росії проти України, яка принесла за собою не лише руйнування, смерть і біль, але й свідому політику геноциду. Одним із найяскравіших проявів цього є систематичне знищення медичної інфраструктури України, яке ставить під загрозу саме існування українського народу. За цей час лікарні перетворилися з місць порятунку на цілі військових атак.
Цифри, які кричать про злочин
Руйнівні наслідки війни для медичної системи України лякають своєю масштабністю:
1 523 медичних заклади пошкоджено, з них близько 300 зруйновано повністю.
До 14 мільйонів українців залишилися без доступу до базових медичних послуг.
64 лікарні в Херсонській області, 87 у Запорізькій та 112 у Харківській області зазнали атак — цифри, які свідчать про системний характер дій агресора.
За оцінками Світового банку, збитки перевищують 26 мільярдів доларів, а на відновлення медичної інфраструктури знадобиться ще понад 14 мільярдів.
Ці цифри є не просто статистикою. За кожною зруйнованою лікарнею стоять тисячі життів, які не вдалося врятувати, хворі, що залишилися без ліків, та діти, які помирають через відсутність доступу до лікаря.
Політика терору: удари по лікарнях як метод війни
Знищення медичних закладів є не випадковістю, а свідомою стратегією, спрямованою на винищення українців. Обстріли лікарень, пологових будинків і станцій швидкої допомоги демонструють, що росія переслідує чітку мету — позбавити людей базових умов для виживання.
У Маріуполі під час обстрілів було зруйновано міську лікарню №4. У цей момент у підвалах ховалися сотні цивільних, включно з вагітними жінками. Цей злочин відомий усьому світу, але залишився безкарним.
У Харкові було обстріляно Обласну дитячу клінічну лікарню, де лікували дітей з онкологією. Трагедія забрала життя трьох маленьких пацієнтів.
У Бахмуті через постійні атаки на медичні установи зруйновано всі заклади охорони здоров’я. Люди залишилися без допомоги в умовах гуманітарної катастрофи.
Російські військові обстрілюють лікарні навіть тоді, коли знають, що у цих будівлях немає жодних військових об’єктів. Вони перетворюють медичні установи на руїни, залишаючи тисячі людей без шансів на життя.
Окуповані території: медична катастрофа
На окупованих територіях ситуація ще трагічніша. Багато лікарень змушені закриватися, оскільки медики не можуть працювати під постійним тиском окупаційної адміністрації. Наприклад:
У Сєвєродонецьку лікарню використовують як військовий шпиталь для російських солдатів, а місцеві жителі змушені їздити за сотні кілометрів у пошуках медичної допомоги.
У Мелітополі окупанти «націоналізували» центральну районну лікарню, а персонал поставили перед вибором: співпраця або звільнення.
Результатом таких дій стало різке збільшення смертності на окупованих територіях через відсутність доступу до ліків та медичних послуг. Хронічні хворі помирають від серцевих нападів, діабету, онкології, тому що їм банально не вистачає препаратів для підтримки життя.
Позбавлення населення доступу до медичної допомоги є складовою частиною геноциду. Згідно з Конвенцією ООН про запобігання геноциду, такі дії є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. Це не просто атаки на медицину — це удари по основах життя.
Під час війни:
Понад 50% населення на звільнених територіях стикаються з відсутністю ліків.
У багатьох регіонах неможливо провести навіть базові операції через брак обладнання та персоналу.
Умови життя хворих на діабет, онкологічні захворювання, людей із серцево-судинними хворобами погіршуються, що призводить до численних смертей, які могли б бути уникнуті.
Цілеспрямовані обстріли лікарень та відсутність доступу до медичної допомоги на окупованих територіях є справжньою гуманітарною катастрофою, масштаби якої тільки починають відкриватися.
Ціна відновлення: міжнародна підтримка та відповідальність
Україна вже зараз активно співпрацює з міжнародними партнерами для залучення коштів на відновлення. Проте ціна відбудови вражає:
Лише на ремонт і модернізацію медичних закладів необхідно понад 14 мільярдів доларів.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, відновлення може тривати більш як 10 років.
Україні необхідна не лише фінансова, але й політична підтримка. Міжнародні суди мають притягнути винних до відповідальності за воєнні злочини, а міжнародна спільнота — допомогти забезпечити справедливість і відновлення.
Післямова
Руйнування медичної інфраструктури — це лише один із проявів геноциду, що здійснюється Росією проти України. Але навіть у найтемніші часи українські медики продовжують працювати в підвалах, під обстрілами, без світла і ліків, рятуючи життя. Їхній героїзм доводить: медична система України, хоч і зранена, вистоїть.
Україна відбудується, лікарні будуть відновлені, а люди отримають належну допомогу. Але для цього потрібно докласти спільних зусиль: українського народу, держави та міжнародної спільноти. Ми не можемо дозволити, щоб злочини залишилися безкарними, а геноцид — без осуду.
