Украв пачку кави — сів на шість років у тюрму. Це точно про справедливість?
Три роки тюрми за поцуплену каву вартістю 300 грн — це вирок Сихівського районного суду Львова для Віталія. Чоловік до того не раз цупив дрібноту в магазинах. Раніше обходився штрафами. Але тепер його звинуватили у грабежі під час воєнного стану.
Доки тривало слідство, його кілька місяців тримали під вартою, вдома проводили обшуки — шукали ті самі дві пачки кави. У суді Віталій пояснював, що пограбував магазин через скруту. Покаявся, збитки компенсував, але це не допомогло — чоловіка ув’язнили на 6 років. В апеляції термін скоротили на половину.
Чому Віталій отримав таке суворе покарання? У березні 2022 року в Україні ухвалили закон про посилення відповідальності за основні майнові злочини, які традиційно вчиняють частіше за інші. Йдеться, зокрема, про крадіжку та грабіж.
Наскільки пропорційні ці покарання реальним збиткам, чи доцільно це з погляду державних витрат — розбиралося hromadske.
«Нагадує покарання за колоски пшениці»
Законотворці пояснювали, що на початку великої війни мʼякість закону та паніка породжували самосуд. Як-от коли на Хмельниччині в березні 2022 року люди спіймали мародера, спустили йому штани та привʼязали скотчем до стовпа. Тоді й внесли зміни до закону: до майнових злочинів додали класифікацію — «вчинені в умовах воєнного стану» (частина 4 відповідних статей).
До того як посилили відповідальність, за звичайну крадіжку (в законодавстві це називається таємним викраденням) міг бути штраф чи обмеження волі. А грабіж (відкрите викрадення майна) карався штрафом, громадськими або виправними роботами, пробаційним наглядом чи ґратами.
Законодавці хотіли побороти мародерство, але правоохоронці помилково трактують законодавство, вважає юристка Юлія Коломієць. Усі майнові злочини почали маркувати як такі, що вчинені в умовах воєнного стану, не зважаючи на місце та спосіб злочину.
Тобто прирівняли крадіжку товару в супермаркеті на заході України та крадіжку з будинку в зоні бойових дій. І навіть якщо вкрадений товар лише перевищував суму в 300 грн, за це світило від 5 до 8 років увʼязнення.
Це стало причиною покарань, які, на думку частини юристів та суддів, непропорційні завданій шкоді. Наприклад, несудимого раніше жителя Івано-Франківська протягом 2021-2022 років кілька разів ловили на крадіжках товарів із магазинів. Він цупив харчі, каву, алкоголь. Сума збитків становила понад 12 тисяч гривень.
У нього міг бути коротший термін увʼязнення, але через те що украв пляшку лікеру за 470 грн під час воєнного стану — отримав 5 років тюрми. В Івано-Франківському міському суді обвинувачений вину визнав і пояснював, що не мав грошей, тому крав, щоб прогодувати себе.
В апеляції вирок залишили без змін, проте один із суддів не погодився з колегією. Навіть оприлюднив свою окрему думку, що ув’язнення на 5 років у тюрмі хоч і є законним в умовах воєнного стану, але несправедливе і не відповідає завданій шкоді.
«Суворість цього покарання нагадує давню практику надмірних покарань “за кілька колосків пшениці”», — заявив суддя.
Судді зазвичай звільняли від увʼязнення тих, хто вчиняв злочин уперше. Бо не всі вважали таке покарання пропорційним. Але якщо обвинувачений уже колись крав, то представники Феміди змушені були призначати мінімально можливий строк — 5 років.
«Якщо людина не виправилася без позбавлення волі й вчинила такий самий злочин чи навіть тяжчий, то суди будуть призначати покарання, зважаючи на це», — пояснює в коментарі hromadske суддя-спікер Коломийського міськрайонного суду Денис Коваленко.
Депутати оговтались?
Майже через 2,5 роки від посилення відповідальності непропорційність покарань визнали й депутати. У серпні 2024 року вони ухвалили новий закон. За ним межу, після якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, підняли до 3028 грн.
Але чи допоможе цей закон чоловіку з Рівного, якого рік тому Рівненський міський суд ув’язнив на 3 роки та 7 місяців за спробу викрасти з магазину підгузки вартістю 356 грн, неясно. Суд відправив його за ґрати, врахувавши, що чоловік в минулому мав судимість за шахрайство. Однак, якби він поцупив підгузки після серпня 2024-го, його могли б не кидати в тюрму.
Усе ж у цього чоловіка є шанс на звільнення. Це стосується тих, кого судили за крадіжку до трьох тисяч гривень.
«Якщо людину визнали винною за ч. 4 ст. 185 КК і увʼязнили, то засуджений, його захисник, установа виконання покарання чи прокурор — будь-хто може звернутися до суду, щоб вирок переглянули згідно з новим законом», — пояснює суддя-спікер Денис Коваленко.
Водночас Віталію зі Львова, який поцупив каву, кваліфікували грабіж, вчинений в умовах воєнного стану, а не крадіжку — бо його помітив охоронець, а це кваліфікується як відкрите викрадення майна. За такі злочини непропорційність покарання зберігається, наголошує дослідник Центру соціології права та кримінології Іван Шматко.
Чому потрібні зміни?
«Пропорційність покарання чорним по білому прописана в Хартії основних прав ЄС. Якщо Україна справді хоче долучитися до цього об’єднання, вона має почати не тільки вимагати до себе співчуття й допомоги від інших, але й дотримуватися базових принципів прав людини», — каже Шматко.
І додає, що утримувати злочинців дуже дорого. Місяць увʼязнення людини в СІЗО обходиться державі близько в 11 тисяч грн. Віталій зі Львова за вкрадену за 300 грн каву сидів під вартою понад 3 місяці. Тобто державі тільки тримання під вартою обійшлося десь у понад 30 тисяч грн. А ще три роки Віталій має провести в тюрмі.
«Коли є війна і брак коштів, то розкидатися ними на посилення покарання за майнові злочини, яке було ухвалене на фоні так званої моральної паніки щодо мародерства на самому початку великої війни, видається абсолютно безвідповідальним», — наголошує Іван Шматко.
Що робити?
Юристка Юлія Коломієць писала, що для того, щоб вважати крадіжку злочином, «вчиненим в умовах воєнного стану», правоохоронці мають довести, що зловмисник скористався обставинами, пов’язаними з війною.
Наприклад, це може бути крадіжка з магазину, пошкодженого обстрілами, де через це відсутня охорона. Або ж проникнення до чужого житла в зоні активних бойових дій, коли злочинець знає, що власники залишили його через небезпеку.
Ідея в тому, щоб злочин був прямо пов’язаний із ситуаціями, викликаними воєнним станом. Тому й суди, ухвалюючи вироки, повинні чітко з’ясовувати, чи дійсно обвинувачений використовував обставини воєнного стану для вчинення злочину, каже Коломієць.
Утім, Верховний Суд уже висловлював свою позицію: суди мають керуватися чинними нормами закону й аж ніяк не перебирати на себе роль законодавця. І воєнного стану вже достатньо для того, щоб кваліфікувати майнові злочини за частиною четвертою Кримінального кодексу України групи статей.
«Яка міра покарання може бути — це питання передусім до народних депутатів, бо саме вони це встановлюють. А суди вже зобов’язані застосовувати таке покарання, якщо воно не суперечить міжнародним зобов’язанням України», — пояснює суддя-спікер Денис Коваленко.
Іван Шматко вважає, що зміни в законі щодо крадіжок потрібно поширити на інші майнові злочини. Він зазначає, що незрозуміло, чому виправили помилку лише для одного виду злочину, а не для всієї групи, покарання за які було посилено.
Дослідник наголошує на серйознішій проблемі: парламенту бракує аналізу законів після ухвалення, щоб зрозуміти, як вони працюють. Також законодавці майже не використовують соціологічних досліджень для оцінки законопроєктів. Це могло б допомогти передбачити наслідки змін ще до їхнього ухвалення.
«Спрацювало? Не спрацювало? Стало гірше чи краще? Як саме тепер все працює на практиці? Мало наухвалювати законів і забути про них. Потрібно відстежувати практичний ефект і вносити відповідні корекції за потреби», — пояснює Шматко.
І додає, що якби український парламент враховував ці питання, то посилення покарання за майнові злочини ніколи б не сталося, як і «багатьох інших помилок, які коштували багатьом людям життя, а державі — грошей».
Денис Булавін
