Чому НААУ і РАУ не сподобався «Тіньовий звіт про правосуддя»? Ч. 1

Переглядаючи публікації на офіційному сайті НААУ натрапила на цікаву статтю «На РАУ оцінять тіньовий звіт про правосуддя». Чому зацікавила? Процитую частину публікації:

«Нещодавно зʼявився так званий Тіньовий звіт до розділу «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України, підготовлений Коаліцією громадських організацій на чолі з Лабораторією законодавчих ініціатив за підтримки Проєкту Європейського Союзу «Право-Justice» та інших громадських організацій.

Його обговорили члени Ради адвокатів України під час засідання, яке проходить сьогодні, 20 вересня, на Закарпатті.

Документ, що містить розділ «Реформа адвокатури», який вже розкритикували у судовій владі як такий, що «містить упереджені і необ’єктивні, а подекуди й відверто некомпетентні оцінки та висновки.

Голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова також звернула увагу колег на те, що під час підготовки цього документу його авторами не запитувалася думка органів адвокатського самоврядування, відтак розглядати документ як обʼєктивний та ґрунтовний навряд можливо. Відтак, адвокатура має також висловити свою думку.

Ключовою проблемою адвокатури у звіті називається сплив строку повноважень органів адвокатського самоврядування, внаслідок чого начебто не виконуються покладені на інститут конституційні функції в системі правосуддя.

Очільниця НААУ зауважила, що сьогодні фактично знову активно спекулюють на темі виборів до органів адвокатського самоврядування, до Вищої ради правосуддя, до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які необхідно провести в рамках зʼїзду адвокатів України.

Але два роки тому РАУ вже прийняла всі необхідні рішення для скликання Звітно-виборчого Шостого з’їзду адвокатів України. І він обовʼязково відбудеться після завершення воєнного стану…»

Ми вже писали про правовий нігілізм та злочин, який здійснює керівництво органів адвокатського самоврядування, яке перебрали на себе функції конференцій та з’їзду адвокатів самоврядування:

«Чи може керівництво органів адвокатського самоврядування саме собі продовжити повноваження, якщо його обрано з’їздом адвокатів та радами адвокатів регіонів?

Ні, керівництво органів адвокатського самоврядування не може самостійно продовжувати свої повноваження.

Такий крок суперечив би основним принципам демократії, зокрема принципу верховенства права та поділу влади та є грубим порушення відповідного Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Чому це так?

Принцип виборності: Керівництво органів адвокатського самоврядування обирається з’їздом адвокатів та радами адвокатів регіонів, що є проявом волевиявлення адвокатської спільноти. Самостійне продовження повноважень підриває цей принцип і перетворює вибори на формальність.

Законність: Будь-які зміни щодо тривалості повноважень органів адвокатського самоврядування мають здійснюватися відповідно до чинного законодавства. Самовільне продовження повноважень є прямим порушенням закону.»

Чи можна уявити ситуацію в демократичній країні, якою згідно Конституції, є Україна, щоб Президент сам собі продовжив повноваження? Абсурдне питання – чи не так?

Але для керівників органів адвокатського самоврядування Закон не указ, для них указ якісь власність рішення, які перевищують повноваження, які надала їм Конституція України та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Дуже надіюсь, що Конституційний Суд України та відповідні правоохоронні органи поставлять крапку на цьому беззаконні, яке творить Лідія Ізовітова та її компанія.

Починаємо публікацію частину «Тіньового звіту», який відноситься до реформи адвокатури України. Думаю, що адвокати України самостійно дадуть оцінку цьому документів, який уже розгнівав нелегітимне керівництво органів адвокатського самоврядування:

Реформа адвокатури

Незалежна адвокатура є необхідною умовою утвердження верховенства права та демократії в суспільстві. Адвокатура є складовою системи правосуддя, що було закріплено змінами до Конституції України 2016 року781, а отже, складовою реформи правосуддя, яка не може бути успішною без інституціонально розвинутої незалежної адвокатури. В умовах повоєнного відновлення України адвокатура є однією з важливих гарантій дотримання забезпечення прав громадян, які потерпіли від наслідків збройної агресії.

Чинний Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»782 (далі – Закон) визначив адвокатуру як недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно розв’язує питання своєї організації та діяльності. Водночас Закон має низку недоліків, деякі з яких були прогнозовані у висновках Головного науково-експертного управління783. Імплементація Закону протягом останніх 11 років демонструє це та дає чіткі сигнали про потребу в докорінному реформуванні адвокатури.

Ідея самоврядності інституту адвокатури була покликана надати достатню незалежність адвокатурі від держави задля гарантій незалежності кожного адвоката, а також убезпечити його від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в професійну діяльність. Проте в сучасних умовах, використовуючи гасла незалежності від держави, спостерігається посилення залежності адвокатів від керівництва Національної асоціації адвокатів України (далі – НААУ). Наявна структура організації системи адвокатури, запроваджена Законом, характеризується:

› надмірною залежністю адвокатів від органів адвокатського самоврядування (ОАС);

› правовою невизначеністю у регулюванні, що здійснюється органами адвокатського самоврядування;

› недостатньою прозорістю процедур у сфері доступу до професії, що призводить до зловживань;

› наявністю ризиків та регулярною демонстрацією практичних кейсів зловживання у дисциплінарних процедурах;

› недостатнім рівнем підзвітності органів адвокатського самоврядування щодо питань фінансування та витрат всередині системи;

› наявністю суттєвих недоліків системи постійного професійного розвитку адвокатів, що перетворює процес на формальність поруч зі складною, непрозорою процедурою акредитації організацій, що проводять заходи з підвищення кваліфікації адвокатів.

Проте ключовою проблемою сьогодні є сплив строку повноважень органів адвокатського самоврядування, внаслідок чого, серед іншого, адвокатура не виконує окремі покладені на неї конституційні функції в системі правосуддя. Так, досі не делеговано двох членів до Вищої ради правосуддя (ВРП)784 та одного – до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів785 – органів у системі правосуддя, без яких неможливе якісне функціонування системи судочинства та прокуратури, а також повноцінне гарантування незалежності суддів і прокурорів у своїй професійній діяльності.

Голова ВРП Григорій Усик, окреслюючи ключові сфери, які потребують змін, також наголосив на проблемі відсутності членів ВРП, що мають бути делеговані адвокатурою. Крім того, очільник ВРП зазначив про важливість реформування адвокатури в Україні, якому має передувати створення відповідної законодавчої бази786.

Адвокатура в Україні сьогодні потребує приведення у відповідність положень щодо її організації та діяльності не лише до Конституції України з урахуванням змін, внесених у 2016 році, а й до кращих міжнародних стандартів.

Результатом такої реформи має стати посилення захисту засадничих прав і свобод людини, посилення інституційної незалежності адвокатури, забезпечення професійних прав адвоката, його/її незалежності, гарантій адвокатської діяльності, створення сприятливих умов надання ефективної та якісної правничої допомоги постраждалим від війни особам, забезпечення повноти їх доступу до правосуддя як в Україні, так і за її межами.

Особливо критичними проблеми виглядають через запроваджену конституційною реформою 2016 року так звану монополію адвокатів на представництво в судах. І єдине розв’язання проблеми – це докорінні законодавчі зміни у сфері адвокатури. Зокрема, відповідно до Конституції України787, адвокатура є елементом правосуддя, і засади її організації та діяльності регулюються законом. Тож повноваження, делеговані самоврядуванню адвокатури від держави, мають бути врегульовані на законодавчому рівні.

Однак ситуація ускладнюється тим, що наразі відсутня політична воля щодо запровадження таких змін у системі адвокатури. Спроба докорінно змінити ситуацію мала місце у 2018 році, коли в Парламенті було зареєстровано законопроєкт № 9055788. Але ці намагання змінити поточну ситуацію так і не були втілені в життя через агресивний опір керівництва Національної асоціації адвокатів України. Водночас розроблення законопроєкту, його обговорення та адвокація говорять про усвідомлення на рівні держави необхідності реформування адвокатури.

Література

Далі буде….

Лариса Криворучко,

адвокат,

доктор юридичних наук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *