Чому в органах адвокатського самоврядування панує правовий нігілізм? П’ять запитань і п’ять відповідей. Ч.2

Якщо для голови Ради адвокатів Закарпатської області О. А. Фазекоша «головним документом», яким він прикриваючись, без свідоцтва адвоката, ось уже більше 12 років керую адвокатурою області, є Постанова Мукачівського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року то для РАУ і НААУ є рішення РАУ № 69 «Про затвердження роз’яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування» від 21 вересня 2020 року, прикриваючись якою Л. П. Ізовітова та її оточення продовжили самі собі повноваження на невизначений термін.

Нагадую, що у своїй позовній заяві О. А. Фазекош просив суд визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Закарпатської області: «Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.11.2009 року виданий Фозекош Олексію Андрійовичу дублікат свідоцтва № 21/575 та свідоцтво 21/575 від 21.12.2006 року на ім’я Фозекош Олексія Андрійовича, які виготовлені з порушенням ст. 2 вимог Закону України «Про адвокатуру», анульовані…

Судом було встановлено, шо Фозекош О. А. здав всі необхідні документи передбачені Положенням про КДКА, успішно склав іспити, прийняв присягу адвоката, тобто у законний спосіб отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за № 21/575 від 21.12.2006 року та його дублікат від 24.12.2008 року.

 Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від  16.11.2009 року про анулювання дублікату свідоцтва Фозекош Олексія Андрійовича за № 21/575. виданого 24.12.2008 року та свідоцтва № 21/575, виданого 21.12.2006 року – скасувати.

Зобов’язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області внести до Єдиного реєстру адвокатів України Фозекош Олексія Андрійовича.»

І це при тому, що у судді Заборовського В. С. не було жодного документу, який би підтверджував, що 21 грудня 2006 року «Фозекош здав усі необхідні документи передбачені Положенням про КДКА, успішно склав іспити, прийняв присягу адвоката, тобто у законний спосіб отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за № 21/575 від 21.12.2006 року». Тому що громадянин О.А. Фазекош у 2006 році мав тільки диплом бакалавра з історії (2004) та диплом бакалавра з міжнародних відносин (2006).

У 2006 році в Україні був чинним Закон «Про адвокатуру». Згідно ст. 2 даного Закону : «Адвокатом  може  бути  особа,  яка  має вищу юридичну освіту, підтверджену  дипломом  України  або  відповідно  до   міжнародних договорів  України  дипломом  іншої  країни,  стаж роботи у галузі права  не  менше  двох  років,  володіє  державною  мовою,  склала кваліфікаційні  іспити,  одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю  та  прийняла  Присягу  адвоката України.   Чи міг О. А. Фазекош  в 2006 році отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність?

Ні, за чинним у 2006 році Законом України “Про адвокатуру” громадянин України не міг отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за таких умов, тому що ст. 2 прямо вказує, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту. Навіть якщо особа отримала два дипломи бакалавра, але жоден з них не був за юридичною спеціальністю, вона не відповідала цій вимозі. Закон також  вимагав від кандидата на здобуття статусу адвоката мати стаж роботи у галузі права не менше двох років. Оскільки обидва дипломи О. А. Фазекоша були не юридичними, він не міна набути такого стажу.

Висновок, який зрозумілий, навіть, не юристу:

Для того, щоб отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у 2006 році, особа обов’язково мала мати диплом про вищу юридичну освіту та відповідний стаж роботи у галузі права. Наявність дипломів бакалавра з історії та міжнародних відносин не давала їй права на отримання такого свідоцтва.

Постанова Мукачівського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року – це типовий прояв правового нігілізму і корупції. Недаремно, суддю Заборовського Віктора Степановича, який приймав дану постанову, через деякий час було звільнено з посади за корупцію та недоброчесність.

Про це і про те, як Фазекош О.А. та суддя Заборовський В. С. складали кваліфікаційні іспити на отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю в атестаційній палаті Закарпатського обласного КДКА 09 липня 2010 року ми напишимо в наступних публікаціях. Вартує звернути увагу на дві виділені дати: 25 червня 2010 року та 09 липня 2010 року.

17 червня 2015 року своєю Ухвалою Вищий адміністративний суд скасував Постанову Мукачівського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року та Ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 січня 2015 року, яка залишила Постанову без змін. Ухвала Вищого адміністративного суду  є дійсною.

Суд поставив жирну крапку на семирічній «епопеї» з неіснуючим свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю за  № 21/575 від 21.12.2006 року.

Здавалось би, після Ухвали Вищого адміністративного суду, Рада адвокатів України мала зібратись на засідання, як це передбачає уже новий Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийняти рішення про проведення дострокової звітно-виборчої конференції Ради адвокатів Закарпатської області і обрати нового голову Ради адвокатів замість О. А. Фазекоша, який виявився самозванцем з відсутнім свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльність та анулювати його профайл в Єдиному реєстрі адвокатів.

Але Рада адвокатів України під керівництвом Л. П. Ізовітової продовжує тримати на посаді голови Ради Закарпатської області не адвоката О. А. Фазекоша. Не просто зберігає на посаді, але й допомогла йому бути вибраним на другий термін в 2017 році.

А як щодо Ухвали Вищого адміністративного суду від 15 червня 2015 року, яким  рішення КДКА Закарпатської області «від 16.11.2009 року, яким  виданий Фозекош Олексію Андрійовичу дублікат свідоцтва № 21/575 та свідоцтво 21/575 від 21.12.2006 року на ім’я Фозекош Олексія Андрійовича, які виготовлені з порушенням ст. 2 вимог Закону України «Про адвокатуру», анульовані…», юридично залишено дійсним?

Та ніяк. В керівництва НААУ та РАУ діють свої «закони», які дуже часто ігнорують Закони України, якщо це їм вигідно.

А Фазекош вигідний для Ізовітової. Чому? Це вже тема іншої статті.

Фазекош став своєрідним «полігоном», на якому відпрацьовуються всі новаторські протизаконні дії керівництва  НААУ і РАУ

Пройшла успішно «акція» по керівництву Радою адвокатів Закарпатською областю особою, яка не є адвокатом, то чому б  не пройшла «акція» по продовженню незаконних повноважень керівництва органів адвокатського самоврядування на не визначений термін.

Спрацював успішно правовий нігілізм  на рівні однієї Закарпатської області і уже два роки успішно працює на рівні всієї України.

«Безпрєдельний принцип Фазекоша» працює. «Золотим» і потрібним виявився Олексій Андрійович.

Проаналізуємо  рішення РАУ№ 69 «Про затвердження роз’яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування» від 21 вересня 2020 року». В цьому рішенні зустрічаємо цікавий термін – «інституціональний континуїтету».

І щоб мене не обвинуватили в неупередженності я  знову використаю Штучний Інтелект  Gemini

Запитання перше

Що таке інституційний континуїтет? Чи використовується цей термін в законодавстві України?

Відповідь перша

Інституційний континуїтетце концепція, яка означає безперервність існування та функціонування інституцій (організацій, установ, систем) з часом. Іншими словами, це коли одна інституція змінюється, перетворюється або навіть замінюється іншою, але при цьому зберігаються основні принципи, функції та спадкоємність.

Наприклад:

Коли радянські колгоспи були перетворені на сільськогосподарські кооперативи, сама форма власності змінилась, але основна функція – виробництво сільськогосподарської продукції – залишилася.

Коли змінюється уряд країни, новий уряд продовжує виконувати ті самі функції державного управління, що і попередній.

Поняття інституційного континуїтету безпосередньо не фігурує в українському законодавстві. Однак, принципи континуїтету пронизують багато законодавчих актів.

Конституційне право: Принцип правонаступництва, закріплений в Конституції України, передбачає, що нова держава (Україна після проголошення незалежності) приймає на себе певні зобов’язання попередньої держави (Української РСР). Це яскравий приклад інституційного континуїтету на державному рівні.

Цивільне право: Принцип спадкування підприємств передбачає, що при зміні форми власності підприємства або його реорганізації певні права та обов’язки переходять до правонаступника.

Адміністративне право: Принципи стабільності правових відносин та правової визначеності свідчать про те, що законодавство прагне забезпечити безперервність правового регулювання, навіть за умов змін в суспільстві.

Висновки

Хоча термін “інституційний континуїтет” не є широко вживаним в українському законодавстві, його принципи відіграють важливу роль у правовому регулюванні суспільних відносин. Розуміння цього поняття допомагає краще зрозуміти процеси, що відбуваються в суспільстві, та їх правові наслідки.

Питання друге

Інституційний континуїтет та продовження повноважень виборного керівництва: чи є вони тотожними?

Відповідь друга

Ні, інституційний континуїтет та продовження повноважень виборного керівництва не є тотожними поняттями

Як ми вже розглядали, інституційний континуїтет – це ширше поняття, яке охоплює безперервність функціонування та розвитку інституцій у часі. Це стосується не тільки керівництва, а й усіх структурних елементів організації, її цілей, функцій та взаємодії з оточенням.

Продовження повноважень виборного керівництва означає, що особа, обрана на певну посаду, продовжує виконувати свої обов’язки після закінчення попереднього терміну. Зазвичай продовження повноважень передбачає проведення нових виборів, що дозволяє виборцям висловити свою думку щодо подальшої роботи керівника. Продовження повноважень має обмежений характер і регулюється відповідними нормативними актами.

Продовження повноважень виборного керівництва є одним із механізмів забезпечення інституційного континуїтету.

Однак, продовження повноважень не є єдиним і не завжди найкращим способом забезпечення інституційного континуїтету.

Висновок

Інституційний континуїтет – це більш широке поняття, яке охоплює всі аспекти функціонування організації. Продовження повноважень виборного керівництва – це лише один з інструментів забезпечення цього континуїтету.

Питання третє

Чи може керівництво органів адвокатського самоврядування саме собі продовжити повноваження, якщо його обрано з’їздом адвокатів та радами адвокатів регіонів?

Відповідь третя

Ні, керівництво органів адвокатського самоврядування не може самостійно продовжувати свої повноваження.

Такий крок суперечив би основним принципам демократії, зокрема принципу верховенства права та поділу влади та є грубим порушення відповідного Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Чому це так?

Принцип виборності: Керівництво органів адвокатського самоврядування обирається з’їздом адвокатів та радами адвокатів регіонів, що є проявом волевиявлення адвокатської спільноти. Самостійне продовження повноважень підриває цей принцип і перетворює вибори на формальність.

Законність: Будь-які зміни щодо тривалості повноважень органів адвокатського самоврядування мають здійснюватися відповідно до чинного законодавства. Самовільне продовження повноважень є прямим порушенням закону.

Контроль: Адвокатська спільнота має право контролювати діяльність органів адвокатського самоврядування та обирати нових представників, якщо вважає це за необхідне. Самостійне продовження повноважень позбавляє адвокатів такого права.

Протидія корупції: Можливість самостійного продовження повноважень може сприяти корупції та зловживанням владою.

Які можуть бути наслідки самовільного продовження повноважень?

Підрив довіри: Це може призвести до втрати довіри адвокатської спільноти до органів адвокатського самоврядування.

Порушення законності: Самовільне продовження повноважень є правопорушенням і може мати юридичні наслідки для винних осіб.

Важливо розуміти:

  • Будь-яке продовження повноважень має бути передбачено законом або установчими документами.
  • Рішення про продовження повноважень має прийматися не самим органом, чиї повноваження продовжуються, а вищим органом або за рішенням суду.

Виборний орган управління не має права самостійно продовжувати свої повноваження.

Висновок

Для забезпечення легітимності та ефективності роботи органів адвокатського самоврядування необхідно дотримуватися встановлених законом процедур обрання та припинення повноважень. Самостійне продовження повноважень є неприпустимим і суперечить основним принципам демократії та порушує закон.

Питання четверте

Чи має ч.3 ст. 55 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”: «строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Ради адвокатів України становить п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Ради адвокатів України більше ніж два строки підряд.» – імперативний характер?

Відповідь четверта

Так, частина 3 статті 55 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” має безумовно імперативний характер.

Чому?

  • Категоричність формулювань: Використані в статті терміни “становить п’ять років” та “не може бути більше ніж два строки підряд” є чіткими і не допускають жодних відступів.
  • Регулювання організаційних питань адвокатури: Стаття стосується організаційних питань функціонування Ради адвокатів України, що є центральним органом адвокатського самоврядування. Такі питання зазвичай регулюються імперативними нормами для забезпечення стабільності та передбачуваності функціонування органу.
  • Захист принципу ротації: Обмеження кількості строків перебування на посаді сприяє ротації кадрів та забезпечує можливість для більшої кількості адвокатів брати участь у керівництві адвокатурою. Цей принцип також є важливим для демократичного функціонування будь-якого органу.

Наслідки імперативного характеру:

  • Обов’язковість виконання: Всі суб’єкти адвокатського самоврядування, зокрема члени Ради адвокатів України, зобов’язані дотримуватися встановлених строків повноважень.
  • Відсутність можливості відступів: Жодні угоди, рішення чи інші дії не можуть змінити або скасувати положення цієї статті.
  • Юридична відповідальність: Порушення вимог цієї статті може призвести до юридичної відповідальності винних осіб.

Висновок:

Чітка і категорична формулювання, регулювання організаційних питань адвокатури та спрямованість на забезпечення принципу ротації кадрів свідчать про те, що частина 3 статті 55 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” має безумовний імперативний характер. Це означає, що встановлені в ній правила є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами адвокатського самоврядування.

Питання п’яте

Чи передбачає рішення Ради адвокатів № 69 «Про затвердження роз’яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування» від 21 вересня 2020 року продовження повноважень органів адвокатського самоврядування понад визначений термін, визначений  ч. 3 ст. 55 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”

Відповідь п’ята

Прямої відповіді на запитання про продовження повноважень органів адвокатського самоврядування понад визначений термін у рішенні Ради адвокатів України 69 від 21 вересня 2020 року немає. Це рішення має на меті надати роз’яснення щодо принципу інституціонального континуїтету в контексті діяльності Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування.

Чому не можна однозначно стверджувати, що рішення 69 дозволяє продовження повноважень?

Загальний характер: Рішення має загальний характер і не містить конкретних положень щодо продовження повноважень певних органів.

Принцип законності: Будь-які зміни щодо тривалості повноважень органів адвокатського самоврядування мають здійснюватися відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Висновок

Рішення Ради адвокатів України № 69 не є прямим дозволом на таке продовження, а радше надає загальні принципи, які слід враховувати при вирішенні подібних питань.

Важливо пам’ятати: будь-які дії щодо продовження повноважень органів адвокатського самоврядування повинні бути законними та відповідати інтересам адвокатської спільноти.

Це добре “розуміє”  Штучний Інтелект, але ніяк не хоче зрозуміти Л. П. Ізовітова та її компанія. Хоча, ні. Скоріше всього добре розуміє, що вчиняє злочин. Питання в іншому: хто з впливових посадовців держави дав “зелену дорогу” цьому злочину?

Лариса Криворучко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *